№ 13410736, 03.12.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 51/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2010 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенко О.М.

при секретарі Соколик І.М.

за участю: представників позивача Бєвза О.І., Мельниченко О.І. (за довіреностями);

представників відповідача Димитрова А.В., Недялкова О.О. (за довіреностями)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Курортний»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.12.2009 року № 0012742360, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Курортний»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.12.2009 року № 0012742360, яким позивачу визначена сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56671,80 грн. за порушення п.12, п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проведення перевірки посадовими особами державної податкової адміністрації в Одеській області відбулося неправомірно, з порушенням вимог ст. ст. 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також, з порушенням порядку проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей. Крім того, позивач зазначає, що перевірку було проведено два рази протягом звітного періоду, що в свою чергу, є порушенням ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Таким чином, позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій державної податкової інспекції від 10.12.2009 року № 0012742360, та відповідно воно є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, та наполягав на тому, що штрафні санкції застосованіправомірно за порушення позивачем п.12, п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представники відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях та доповненнях до заперечень.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Курортний»знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси.

Судом встановлено, що з 25.11.2009 року по 30.11.2009 року посадовими особами державної податкової адміністрації в Одеській області, а саме: головним державним податковим ревізор-інспектором Петренко Н.В. та старшим державним податковим інспектором Димитровим А.В. на підставі направлення № 7682/23-7017 від 19.11.2009 року (а.с.35) та згідно плану-графіку проведення перевірок відділом контролю за здійсненням розрахункових операцій відділу контролю ДПА в Одеській області на листопад 2009 року проведено перевірку ТОВ «Комплекс «Курортний»за адресою:м. Одеса, провулок Курортний, 2, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб`єктами господарювання, наявністю торгових патентів, ліцензій.

Згідно копії направлення на перевірку, яке наявне в матеріалах справи, головний бухгалтер ОСОБА_2 була ознайомлена із вказаним направленням 25.11.2009 року.

За результатами зазначеної перевірки 30.11.2009 року складено акт (довідка) перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (а.с.7-10).

Перевірку здійснено в присутності головного бухгалтера ОСОБА_2 та бухгалтера ОСОБА_6, при цьому складено акт відмови від підписання матеріалів № 333/23-7017 від 30.11.2009 року (а.с.36), в якому зазначається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з актом перевірки від 30.11.2009 року № 005096 ознайомлені, але від підписання матеріалів перевірки відмовилися.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки від 25.11.2009 року № 5728/15/32/23/02654958 ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято рішення від 10.12.2009 року № 0012742360, яким позивачу визначена сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56671,80 грн. за порушення п.12, п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(а.с.14).

Суд вважає, що рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси підлягає скасуванню в частині нарахування штрафної санкції за порушення п.12 ст. 3 Закону, а в частині застосування штрафної санкції за порушення п. 13 Закону рішення прийнято на підставі та у межах повноважень, що передбачені законодавством України, виходячи з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

- направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу ДПС;

- копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб`єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими Законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов`язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку, що передбачено ч.2 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно ч.4 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

В преамбулі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»зазначається, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Отже, суд не приймає, до уваги посилання позивача, на ті обставини, що відповідачем порушено норми ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки зазначена норма регулює проведення планових та позапланових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів підприємницької діяльності, повязаних з питанням сплати податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів і не поширюється на перевірки, які проводяться щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктів підприємницької діяльності.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що перевірка позивача проведена в межах повноважень органів державної податкової служби України та у визначений законодавством спосіб.

При цьому, суд приймає до уваги посилання позивача на те, що зазначену перевірку позивача було здійснено протягом звітного календарного року два рази, що підтверджується окрім акта перевірки від 30.11.2009 року, наданим актом перевірки від 29.04.2009 року та винесеним на його підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005332360 від 12.05.2009 року, що суперечить положенням ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні відповідач посилається на акт від 25.11.2009 року № 5728/15/32/23/02654958, в той час, як перевірка була здійснена в період з 25.11.2009 року по 30.11.2009 року, акт складений 30.11.2009 року. Оскільки, з копії акту, наданої позивачем не вбачається наявними номера реєстрації акта та не зазначена дата складання, а тільки зазначено на останній сторінці акту, що перевірку закінчено 30.11.2009 року, судом було зобовязано відповідача надати копію належного акту перевірки, проте, на вимогу суду надати копію акту, який зазначений в рішенні відповідач не надав ні вказаного акту від 25.11.2009 року, ані копію акту від 30.11.2009 року із зазначення дат реєстрації акта.

Оскільки, з копії акту, наданої позивачем не вбачається наявними номера реєстрації акта та не зазначена дата складання, а тільки зазначено на останній сторінці акту, що перевірку закінчено 30.11.2009 року.

Так, перевіркою встановлено порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Пунктом 12 ст.3 Закону передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідальність за порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена ст.ст.20, 21 цього Закону.

Згідно ст.20 Закону, до субєктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами ст.21 Закону України встановлено, що до субєктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, як зазначає відповідач, перевіркою встановлено, що облік товарів за місцем реалізації та зберігання на підприємстві ведеться з порушенням встановленого законом порядку, та встановлено не обліковані товари надлишок 25368,05 грн. та нестача 31033,74 грн.

Законом передбачено ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, тобто ця норма не зазначає, що цей облік повинен вестися тільки за місцем реалізації товарів.

Стаття 6 Закону передбачено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 1, 3 і 5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні, за якими вносяться записи до облікових бухгалтерських реєстрів (регістрів).

Ведення вказаних облікових бухгалтерських реєстрів, які і є документами відображення та обліку господарських операцій, в тому числі обліку товарних запасів, передбачено для підприємств-юридичних осіб та суб'єктів підприємницької діяльності - платників ПДВ відповідно до Законом України «Про податок на додану вартість».

Як зафіксовано в акті перевірки, надходження товарно-матеріальних цінностей відбувалося на підставі наданих до перевірки документів, які підтверджують надходження товарно-матеріальних цінностей, а саме: фіскальні чеки та відповідні накладні (а.с.9). До суду позивачем також було надано копію книги обліку розрахункових операцій за період з липня по листопад 2009 року з відповідними денними звітами (а.с. 139-196).

У ході зясування обставин справи та перевірки їх доказами судом було встановлено, що у позивача ведеться автоматизований бухгалтерський облік за допомогою системи 1С-Бухгалтерія, що дозволяє відслідкувати рух товару від надходження до реалізації. Дана обставина не заперечувалася представником відповідача.

Крім того, як вбачається з пояснень представників позивача та що підтверджується матеріалами справи, перевіряючими при проведенні перевірки було порушено вимоги вимог п.15 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Так, згідно п.15 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів.

Згідно п.11.1 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 11.08. № 69 від 11.08.1994 року для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2009 року директором ТОВ «Комплекс «Курортний» видано наказ №17п „Про призначення постійно діючої інвентаризаційної комісії ТОВ «Комплекс «Курортний»(а.с.122).

Однак, як вбачається з додатку № 2 до акту (а.с.74-77), посадові особи ДПІ у Приморському районі м. Одеси здійснили інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей самостійно без присутності інвентаризаційної комісії ТОВ «Комплекс «Курортний», та як встановлено судом, вказану інвентаризацію було здійснено за даними станом на 01.07.2009 року. Крім того, як вбачається з пояснень позивача та з додатку № 2 до акту, перевіряючими було занесено до відомостей дані, які відображалися декілька раз; також, як пояснив суду представник позивача, та що не заперечувалося представником відповідача, спеціальних вимірних засобів для алкогольних напоїв при проведенні інвентаризації не застосовувалося.

Зазначені обставини не спростовані податковим органом у судовому засіданні, у звязку із чим суд вважає необґрунтованими висновки, викладені в акті перевірки про порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, оскільки встановлений порядок на підприємстві не суперечить спеціальному законодавству, яким регламентовано ведення бухгалтерського обліку юридичними особами та їх філіями.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не порушено порядку ведення обліку товарних запасів, оскільки усі первинні документи були в наявності в бухгалтерії підприємства, про що було відомо податковим інспекторам, які проводили перевірку. Таким чином, відповідач, маючи надані законом повноваження, не вжив заходів щодо повної та обєктивної перевірки обставин, що мають значення для прийняття ним рішення.

Крім того, порушено п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО. Зазначена норма передбачає, що субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків складає 200 грн. 00 коп. Сума готівкових коштів, яка зазначена в поточному звіті РРО становить 146 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами перевірки, описом наявних готівкових коштів та копією роздруківки денного звіту (а.с.28,31). Невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків складає 54 грн. 00 коп. Згідно ст. 22 Закону, у разі невідповідності суми готівкових коштів, яка зазначена в денному звіті, - до субєкта підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (54 грн. 00 коп. х 5 = 270 грн. 00 коп.).

Тобто, виходячи з наведеного, судом встановлено, що відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 270 грн. 00 коп.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Субєкт владних повноважень, приймаючи рішення, повинен дотримуватися обовязку діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем доведено факт правомірності проведення перевірки та прийняття оскаржуваного позивачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 270 грн.00 коп. за порушення п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Курортний»підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.12.2009 року № 0012742360 в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 56401,80 грн. за порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Керуючись Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 71, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Курортний» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.12.2009 року № 0012742360 у розмірі 56671 грн. 80 коп. задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.12.2009 року № 0012742360 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56401 грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 03 грудня 2010 року.

Суддя О.М. Соколенко