Решение № 121365776, 04.09.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/9227/24

Категорія 38

2/295/2323/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного Товариства «Сенс Банк»,

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна,

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом, у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 13.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., зареєстрований в реєстрі за №24787, згідно з яким пропонується звернути стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №630451859 від 29.07.2016, укладеним нею із АТ «Альфа-Банк», заборгованість за кредитним договором №630451859 від 29.07.2016 у загальному розмірі 23 866,61 грн.

Позов обґрунтованотим,що 02.02.2022приватним виконавцемвиконавчого округуЖитомирської областіВолковою ЄвгенієюОлегівною винесенопостанову провідкриття виконавчогопровадження ВП№68477936про стягненняз боржника ОСОБА_1 на користьАкціонерного товариства«Альфа-Банк»заборгованості закредитним договорому розмірі23866,61грн.З 30.11.2022найменування Акціонерноготовариства «Альфа-Банк»змінилось наАкціонерне товариство«Сенс Банк».Позивач вважає,що виконавчийнапис №24787вчинений згрубим порушеннямчинного законодавстваУкраїни,нотаріус немав прававчиняти виконавчийнапис простягнення кредитноїзаборгованості,бо таказаборгованість неє безспірною.Кредитний договір №630451859 від 29.07.2016 нотаріально не посвідчувався. Нотаріально посвідчених кредитних договорів позивач не укладала. З попередньою вимогою про повернення заборгованості за кредитним договором до позивача ніхто не звертався.

Одночасно з поданням позовної заяви, позивач подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення, яке здійснюється на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 17.06.2024 вжито заходи забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису за №24787 від 13.12.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., що здійснюється в межах виконавчого провадження №68477936, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Євгенією Олегівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Альфа Банк» 23866,61 грн заборгованості, до набрання законної сили рішенням Богунського районного суду м.Житомира у даній справі №294/9227/24.

Ухвалою суду від 17.06.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

02.07.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов, у якому вказано, що відповідач позовних вимог не визнає. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що позивач не довела та не обґрунтувала, в чому полягає спірність суми боргу. Банком приватному нотаріусу було надано повний та необхідний пакет документів для вчинення виконавчого напису. Представник відповідача вважає, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 (щодо постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662), залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, не впливає на чинність правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні даного судового спору. Також зазначає, що нормами матеріального права визначені способи захисту прав та інтересів осіб у вигляді визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності або визнання недійсними актів нотаріуса, проте на час вирішення даного спору не передбачено такого способу захисту прав як визнання виконавчих написів (актів чи дій) нотаріуса такими, що не підлягають виконанню. За вказаних обставин, відповідач вважає позов таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві України.

Інших заяви по суті справи до суду не надійшли.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

В пункті 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі за текстом Перелік).

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

Згідно з підпунктами 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

За правилами ч.1, 2 ст. 42 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.

Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

Судом встановлено,що 13.12.2021приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуСазоновою О.М.вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №24787, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк», заборгованість за кредитним договором №630451859 від 29.07.2016 у загальному розмірі 23 866,61 грн.

02.02.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68477936 з примусового виконання виконавчого напису №24787 від 13.12.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості у сумі 23866,61 грн.

У рамках виконавчого провадження №68477936 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. винесено постанову від 04.02.2024 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилалась на те, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом на суму боргу, яка не є безспірною, та виконавчий напис вчинено на підставі договору, який не був нотаріально посвідчений.

Суд зазначає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису з урахуванням змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

До позовної заяви позивач долучила копію кредитного договору №630451859 від 29.07.2016, який був укладений між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» у формі оферти на укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, з якого вбачається, що він укладений у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчений, тоді як відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для вчинення нотаріального напису нотаріусу подається оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), тобто на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом зазначеної вимоги закону дотримано не було.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №757/24703/18-ц.

Щодо безспірності суми заборгованості, суд зазначає, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц, від 02.07.2019 у справі №916/3006/17, від 15.01.2020 у справі №305/2082/14ц, яка є послідовною і незмінною.

Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність такої заборгованості та виникнення права вимоги в межах відповідних строків.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто нотаріус повинен упевнитись в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт зокрема може бути вимога стягувача (кредитора) з підписом боржника про її отримання.

Проте, позивач стверджує, що вимогу стягувача вона не отримувала.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 по справі №910/10374/17 вказує про те, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, дослідивши надані позивачем докази на предмет їх належності, достовірності і достатності у взаємозв`язку та в сукупності, суд вважає, що виконавчий напис від 13.12.2021 про стягнення заборгованості з позивача вчинений на виконання не нотаріально посвідченого кредитного договору, вчинений без перевірки нотаріусом безспірності заявленої суми боргу, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Щодо розподілу судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно з ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволення позову - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Визначені ЦПК України види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов`язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

У позові позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3000,00 грн.

Встановлено, що 10.06.2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Плахтій О.В., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5537 від 13.06.2019, був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги №б/н24.

Пунктом 3.1 договору про надання правничої (правової) допомоги встановлено, що за правову допомогу замовнику сплачує адвокату винагороду у розмірі згідно акту прийому-передачі наданих послуг.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правничої (правової) допомоги №б/н24 від 10.06.2024, вартість послуг адвоката складає 3 000 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч.4 ст.137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Предметом спору у цій справі є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, на підставі якого стягнуто із позивача на користь відповідача кошти в загальній сумі 23866,61 грн. У свою чергу як правничу допомогу адвокатом позивача визначено суму гонорару у розмірі 3 000 грн.

02.07.2024 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає розмір витрат на правничу допомогу адвоката не співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Однак, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема суми, яка підлягає до стягнення згідно з виконавчим написом, обсягу виконаної адвокатом роботи, витраченого часу, ураховуючи засади співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3 000 грн є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому не вбачає підстав для зменшення їх розміру, отже клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає та з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на праву допомогу у сумі 3000,00 грн.

Також з відповідача підлягають до стягнення в дохід держави судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 1211,20 грн та заяви про забезпечення позову у сумі 605,60 грн, від сплати якого позивач у відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена при зверненні до суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 13.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №24787, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №630451859 від 29.07.2016 у загальному розмірі 23 866,61 грн.

Стягнути зАкціонерного товариства«Сенс Банк»на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3000,00 грн.

Стягнути зАкціонерного товариства«Сенс Банк»на користь держави судовий збір у сумі 1816,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714).

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна ( АДРЕСА_2 ).

Суддя Т.А. Воробйова