№ 10661692, 02.07.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2010 р. м. ВінницяСправа № 2-а-1990/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Балан Марині Анатоліївні,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Державної податкової інспекції у м. Вінниці до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за рахунок активів,

ВСТАНОВИВ :

14 травня 2010 року Державна податкова інспекція (ДПІ у м. Вінниці) звернулася в суд з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1.) про стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку в розмірі 1040 грн.

Зазначили, що відповідно до заяви відповідача та на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»він зареєстрований у податковій інспекції як платник єдиного податку.

Посилаючись на те, що з 21 лютого 2007 року ФОП ОСОБА_1, у порушення встановлених чинним законодавством строків єдиний податок не сплачував, а відтак, станом на 12 квітня 2010 року має заборгованість перед бюджетом в розмірі 1040 грн, а також те, що для належного виконання обовязків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - просили стягнути заборгованість в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

До початку судового засідання через канцелярію Вінницького окружного адміністративного суду за вхідним №13025 надійшло клопотання ДПІ у м. Вінниці про уточнення позовних вимог, а саме, стягнення заборгованості ФОП ОСОБА_1 за рахунок активів, а також з проханням розглянути справу у їх відсутність і позовні вимоги задовольнити повністю (а.с. 28).

Зважаючи на те, що в силу частини першої статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), крім прав та обовязків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, клопотання ДПІ у м. Вінниці про уточнення позовних вимог прийнято судом, оскільки ці дії не суперечать закону.

Відповідач в судові засідання, призначені на 01 червня 2010 року, 11 червня 2010 року, 22 червня 2010 року та 02 липня 2010 року, жодного разу не зявлявся, хоча про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином.

При цьому, слід зазначити, що судові повістки ФОП ОСОБА_1 направлялися за адресою, вказаною ДПІ у м. Вінниці у позовній заяві та у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с. 5), однак поштові відправлення від 21 травня 2010 року №13604, від 03 червня 2010 року №20028547 та від 25 червня 2010 року №60092 повернулись до суду за закінченням терміну зберігання, тобто фактично з підстав небажання відповідача отримувати поштову кореспонденцію (а.с. 21, 23, 33).

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що можлива неявка в суд може бути підставою відкладення справи, а особа, що приймає участь в справі, може умисно ухилятися від належного повідомлення для уникнення відповідальності, Кодекс адміністративного судочинства України (КАС України) вводить презумпцію повідомлення такої особи.

Таким чином, суд вважає, що вжив всіх заходів для повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи з його участю або участю його повноважного представника та надав можливість для реалізації ними права на судовий захист, але відповідач ним не скористався. Розгляд справи по суті у звязку з неявкою відповідача переносився.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка відповідача або його уповноваженого представника без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, а також враховуючи клопотання ДПІ у м. Вінниці, судом ухвалено розглянути справу у відсутність учасників процесу за наявними в ній матеріалами.

Суд повно, всебічно, об'єктивно дослідив надані у справу докази та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що як фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію), зареєстрований реєстраційною палатою Вінницької міської ради Вінницької області 28 січня 2003 року, про що зроблено запис за №24901446ФО140803 (а.с. 5).

Як платник єдиного податку за ставкою 130 грн, підприємець зареєстрований в ДПІ у м. Вінниці 19 грудня 2006 року, про що свідчить корінець свідоцтва платника серії Д №736894 (а.с. 5).

Проте, як вбачається із картки особового рахунку платника та розрахунку суми заборгованості з 21 лютого 2007року податок підприємець не сплачував (а.с. 8-11), що призвело до виникнення у відповідача заборгованості в розмірі 1040 грн. За таких обставин, ДПІ у м. Вінниці звернулася про стягнення податкового боргу в судовому порядку.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до статті 11 Закону України від 19 жовтня 2000 №2063-ІІІ «Про державну підтримку малого підприємництва»застосування субєктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

Такий порядок, зокрема, визначає Указ Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва»(Указ), наказ Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року №599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі», зареєстрований Міністерством юстиції України 02 листопада 1999 року №725/4045.

Так, згідно із статтею 1 Указу ця система запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Тобто, для субєктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідають зазначеним вимогам, оподаткування здійснюється зі сплатою єдиного податку, ставка якого встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 грн та більше 200 грн на місяць (ч. 2 ст. 2 Указу).

Сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобовязань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сімї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, а доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах (ч. 8 ст. 2 Указу).

Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України (ч. 6 ст. 2 Указу).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований субєктом підприємницької на спрощеній системі оподаткування, а відтак повинен сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відповідно до витягу із картки особового рахунку платника, єдиний податок за січень місяць 2007 року ФОП ОСОБА_1 сплатив (при реєстрації у грудні 2006 року) і станом на 22 лютого 2007 року за відповідачем рахувалась переплата в розмірі 13 грн 40 коп. В подальшому за решта звітного періоду зарахувань відповідачем не проводилось (а.с. 9-11).

Таким чином, на кінець 2007 року заборгованість по недоїмці у відповідача склала 1040 грн.

Для здійснення заходів до погашення податкового боргу, ДПІ у м. Вінниці, ФОП ОСОБА_1 виставлено першу та другу податкові вимоги від 08 лютого 2008 року №1/177 на суму 1286 грн 60 коп. та від 20 липня 2008 року №2/930 на суму 1286 грн 60 коп. (а.с. 3-4).

Податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання відповідно до пункту 1.3 частини першої статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон №2181) визначається як податковий борг.

Отримання свідоцтва про сплату єдиного податку передбачає узгодженість ставки податку, адже вона визначається стало на весь термін дії свідоцтва.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку після закінчення терміну дії Свідоцтва воно підлягає поверненню разом з усіма довідками в 5-денний термін до органу державної податкової служби, який їх видав.

У разі припинення діяльності (зняття з державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності) платник єдиного податку зобов'язаний подати в 5-денний термін до органу державної податкової служби письмову заяву про це, здати Свідоцтво та всі довідки.

Пунктом 5 Указу визначено, що суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ, платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Стаття 67 Конституції України, норми Закону України «Про систему оподаткування»передбачають обовязок платників податків в повній мірі та у встановлений строк сплачувати податки та збори до Державного бюджету України, а також місцевих бюджетів.

Оскільки, в добровільному порядку податкову заборгованість ФОП ОСОБА_1 не сплачує, що тягне за собою ненадходження коштів до бюджету та суттєво порушує інтереси держави., то чинне законодавство уповноважує ДПІ у м. Вінниці звернутися до суду.

Зокрема, пункт 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Тобто, тут концентрована чітко визначена законом правова підстава можливості звернення з позовом, що відповідає частині четвертій статті 50 КАС України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

В таких адміністративних справах за зверненням субєкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, визначених законом, адміністративний суд надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи. При цьому, щоб не допустити зловживань субєкта владних повноважень та можливих порушень прав, свобод чи інтересів, Конституцією та законами України встановлено судовий контроль за вжиттям таких заходів. Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, перевіряє, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси осіб у разі задоволення адміністративного позову субєкта владних повноважень.

Отже, примусове стягнення податкової заборгованості це передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону №2181 активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності), що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи те, що вимоги ДПІ у м. Вінниці є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, оскільки заявлена сума до стягнення стосується ставки єдиного податку, узгодженої на весь рік, що підтверджується отриманим відповідачем свідоцтвом, на час вирішення справи докази про сплату відповідачем заборгованості по цьому податку відсутні, а також те, що ДПІ у м. Вінниці має право звернутися до суду про стягнення боргу, а суд наділений повноваженнями на таке стягнення, то суд вважає за доцільне позов задовольнити.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1, р/р 260003012470 ВФ «ВТБ», МФО 302559) в дохід місцевого бюджету м. Вінниці заборгованість по єдиному податку в розмірі 1040 грн (одна тисяча сорок гривень) за рахунок активів.

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено 08.07.2010. Суддя/підпис/Чудак Олеся Миколаївна