Court ruling № 99897883, 27.09.2021, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/13658/21

У Х В А Л А

про залучення співвідповідача

27 вересня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув на стадії підготовчого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області, за участі Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Державної судової адміністрації України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області з такими вимогами:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області щодо нарахування та виплати судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", та виплатити недоотриману частину.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 повідомила, що працює суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області. Зазначає, що в період з 18.04.2020 по 28.08.2020 відповідач нарахував та виплатив суддівську винагороду в розмірі меншому, ніж це передбачено Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Позивачка стверджує, що відповідач порушив її право на отримання суддівської винагороди у встановленому законом розмірі, тому звернулася до суду з цим позовом.

До суду надійшов відзив ТУ ДСА України у Львівській області на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується з цим позовом та просить суд відмовити в його задоволенні. Відповідач серед іншого вказує, що винагорода була нарахована позивачці у повному розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій та статус суддів», а при виплаті нарахованих сум за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 застосовувалося обмеження, встановлене Законом України від 13.04.2020 №553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Відповідач також просить суд залучити до участі у справі Державну судову адміністрацію України в якості співвідповідача, оскільки вона, на відміну від ТУ ДСА України у Львівській області, є розпорядником коштів за бюджетною програмою КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів». Водночас для ТУ ДСА України не передбачено жодної програми, на яку б державного бюджету України виділялися кошти для проведення виплат з метою виконання рішень судів на користь судді.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На стадії підготовчого провадження з`ясовано наявність таких висновків Верховного Суду, висловлених у постанові № 520/13014/2020 від 23.06.2021 при скеруванні на новий розгляд до суду першої інстанції аналогічної за обставинами судової справи за позовом судді до ТУ ДСА про зобов`язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду без застосування обмеження, що передбачені Законом України від 13 квітня 2020 року № 553-IX «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік», а також про стягнення недоплаченої суддівської винагороди:

"[…]32. Зауважимо, що постанову від 03 березня 2020 року у справі № 340/1916/20 Верховний Суд ухвалив за схожих фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин […]

36. Водночас, згаданою постановою Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, адже для правильного вирішення спору потрібно було визначити належного відповідача у цих правовідносинах.

37. У ситуації, яка склалася у зв`язку із прийняттям Закону № 553-ІХ і, як наслідок, обмеження виплати суддівської винагороди десятьма прожитковими мінімумами протягом квітня-серпня 2020 року, безсумнівним, з огляду на висловлену правову позицію Верховного Суду, є те, що обмеження розміру суддівської винагороди протягом вказаного періоду було неправомірним. Поміж тим, при вирішенні питання про те, який суб`єкт владних повноважень повинен відповідати у такій-от ситуації за позовом, а також яким є ефективний спосіб захисту порушеного права, суд касаційної інстанції, направляючи справу [№ 340/1916/20] на новий розгляд, орієнтував суди нижчих інстанцій на те, щоб дослідили обставини щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на виплату суддівської винагороди.

38. Принагідно зауважимо, що відповідачем у тій справі був апеляційний суд (у якому позивач працює суддею), а предметом спору - наказ голови цього суду (в частині пункту 1, у якому йдеться про обмеження нарахування та виплати суддівської винагороди за квітень 2020 року, починаючи з 18 квітня 2020 року, який був застосований до судді Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_2 із застуванням обмеження нарахування у сумі 47320,00 грн). У контексті спірних правовідносин тієї справи і фактичних підстав їх виникнення питання про те, чи міг апеляційний суд (як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня) виконувати свої зобов`язання по виплаті суддівської винагороди у повному обсязі (з огляду на наявність чи відсутність у нього фінансових ресурсів на цю виплату) було недослідженим. Тому оцінити правомірність дій конкретно відповідача (як розпорядника бюджетних коштів) у вимірі спірних правовідносин тієї справи, а також чи ефективним у такому випадку був застосований судами спосіб захисту порушеного права суд касаційної інстанції у межах своїх повноважень на цій стадії не міг. Це, втім, не заперечувало того, що недоплата суддівської винагороди протягом зазначеного періоду була правомірною, відповідно для захисту порушеного права вимагалося з`ясувати додаткові обставини (як-от щодо обсягу фінансування потреб на виплату суддівської винагороди протягом спірного періоду, зокрема чи вносилися зміни до кошторису суду в цій частині і які, яким чином розпорядилися цими коштами) для того, щоб правильно визначити відповідача за позовом і належний спосіб захисту (адже інакше сама лиш констатація адміністративним судом порушення права судді на отримання суддівської винагороди без його [ефективного] захисту, зважаючи на завдання адміністративного судочинства, була б позбавлена сенсу). […]

49. Водночас, з метою запобігти неоднозначному розумінню чи двоякому підходу до вирішення цієї справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

50. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII, Державна судова адміністрація України (далі - ДСА) здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА.

51. Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

52. На думку колегії суддів, для правильного вирішення цієї справи суди попередніх інстанцій мали б з`ясувати також правовий (звідси - і процесуальний) статус ДСА (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди [позивачу], передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), адже ТУ ДСА як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які ДСА затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).

53. Виплата суддівської винагороди (відповідачем) із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), на думку колегії суддів, могла бути обумовленою, окрім іншого, меншим обсягом бюджетних асигнувань головним розпорядником на оплату праці суддівського корпусу (протягом спірного періоду), що вочевидь свідчить про безпосередню участь ДСА у механізмі фінансування видатків на виплату суддівської винагороди, зокрема й до появи заборгованості з її виплати протягом квітня-серпня 2020 року.

54. Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частини першої, пункту 1 частини другої, частини п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, колегія суддів виснувала, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.

55. Принагідно додамо, що у віданні ДСА діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», призначена саме для таких-от цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. У цьому зв`язку треба зауважити також, що враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (тут маємо на увазі - з ДСА).

56. Колегія суддів не може погодитися з висновком судів попередніх інстанцій про те, що стягнення заборгованості дублює вимогу про зобов`язання нарахувати і виплатити цю заборгованість. Це два різні способи захисту порушеного права і передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.

57. У вимірі обставин цієї справи колегія суддів не намагається заперечити, що ТУ ДСА є належним відповідачем за позовом. Зазначення цього органу як відповідача у цій справі видається цілком закономірним, адже саме він як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня нараховує і виплачує суддівську винагороду суддям Комінтернівського районного суду м. Харкова. Тож його дії у ситуації, яка виникла з виплатою (в обмеженому розмірі) суддівської винагороди теж вимагали правового оцінювання, що суди і зробили.

58. Водночас, з огляду на наведені міркування, правильне вирішення справи і застосування ефективного способу захисту порушеного права вимагає, щоб відповідачем за цим позовом також була ДСА, яка є головним розпорядником бюджетних коштів і несе відповідальність за належне фінансування судів, зокрема й витрат на суддівську винагороду.

59. Між тим, суб`єктний склад учасників цієї справи залишився таким, яким його визначила позивач. Ураховуючи принцип офіційного з`ясування обставин справи суд першої інстанції може самостійно залучити співвідповідача (частина третя статті 48 КАС) чи залучити другого відповідача (частина четверта статті 48 КАС), якщо для цього є підстави. На думку колегії суддів, в такій площині суди попередніх інстанцій спірних правовідносин не розглядали, дійшовши помилкового висновку про те, що стягнення заборгованості дублює вимоги про її нарахування і виплату. Це дає колегії суддів підстави стверджувати, що рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов`язання ТУ ДСА нарахувати і виплатити заборгованість і відмови у задоволенні вимог про її стягнення є помилковими.[…].".

Враховуючи наведені правові висновки суду касаційної інстанції, суд на підставі статті 48 КАС України залучає Державну судову адміністрацію України до участі у цій справі в якості співвідповідача, а також витребує у відповідачів пояснення та докази, необхідні для встановлення об`єктивної істини.

Керуючись ст.ст. 48, 80, 173, 180, 243, 248, 256, 260, 294 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Залучити Державну судову адміністрацію України (01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5; ідентифікаційний код 26255795) до участі у справі у якості співвідповідача.

2. Запропонувати Державній судовій адміністрації України у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог. Вимоги до змісту та форми відзиву викладено в статті 162 КАС України. До відзиву в т.ч. додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

3. Зобов`язати Державну судову адміністрацію України та ТУ ДСА України в Львівській області надати суду належні відомості (а також належно копії документів, що підтверджують такі відомості) про те, чи:

- чи виділила Державна судова адміністрація України в 2020 році для ТУ ДСА у Львівській області кошти, достатні для виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 з урахуванням вимог статті 135 Закону №1402-VIII, в т.ч. затвердивши відповідний кошторис на 2020 рік?

- хто з відповідачів - Державна судова адміністрація України чи ТУ ДСА України в Львівській області - прийняв рішення щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в квітні-серпні 2020 року з урахуванням обмежень, які встановлені статтею 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом №553-ІХ)?

- чи вносилися в 2020 році зміни до кошторису та щомісячних розписів видатків Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області щодо зменшення розміру коштів, призначених для виплати суддівської винагороди за квітень-серпень 2020 року?

4. Відкласти підготовче засідання на 28.10.2021 о 09:00 в приміщенні Львівського окружного адміністративного суду (м. Львів, вул. Чоловського, 2, перший поверх, зал засідань №8)

5. Надіслати копію цієї ухвали учасникам справи.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

Суддя Москаль Р.М.