
263/12845/20
1-кп/264/246/2021
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23.09.2021 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Ситнік О.С., прокурора Ігнатенко Н.В., захисника Строгого В.Ф., обвинуваченого ОСОБА_1 , представника потерпілих адвоката Гріцишена К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі в режимі відеоконференції кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4 ч.2 ст.115, ч.1 ст.309, ч.3 ст.358, ч.5 ст.27, ст.290 КК України, зокрема, питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу,
У С Т А Н О В И В:
В провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження, яке розглядається колегією суддів Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецька область під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., суддів Пустовойт Т.В., Іванченко А.М.
20 вересня 2021 року прокурором подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .
Станом на день розгляду вказаного питання головуюча – суддя Матвєєва Ю.О. перебуває у відпустці.
Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.
Згідно наведених норм закону, розгляд клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 розглядається членом колегії суддею Пустовойт Т.В.
В судовому засіданні прокурор Ігнатенко Н.В. підтримала клопотання, зазначила, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, продовжують мати місце, по справі не допитані потерпілі та свідки, обвинувачений за наявності в нього громадянства ще двох країн, окрім України, може переховуватись від суду з метою уникнення покарання.
Представник потерпілих адвокат Гріцишен К.П. в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора, зазначив, що ризики на теперішній час не змінилися, коли ОСОБА_1 зник, він вже був засуджений за аналогічний злочин. На теперішній час свідки ще не допитані, а його вина повністю підтверджується зібраними матеріалами.
Захисник обвинуваченого Строгий В.Ф. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки воно необґрунтоване, ОСОБА_1 добровільно з`явився до органів слідства. Зазначив, що з реєстру досудового розслідування вбачається, що слідчим пропущено строки досудового розслідування, отже просив суд це врахувати. Має намір звернутися до ЄС з вказаним питанням та вважає, що за таких обставин відсутнє право тримати ОСОБА_1 під вартою. Просив залишити без розгляду клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу, оскільки вважає, що судді мають особисту зацікавленість в позбавленні його свободи, зазначені дії є навмисними, потерпіла має стосунки з уповноваженою особою апеляційного суду.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши докази надані стороною обвинувачення до клопотання, приходить до наступного.
Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27 липня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу строком на 60 днів. Строк дії судового рішення спливає 24 вересня 2021 року.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Смирнов проти Росії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти, які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі, не працює, є громадянином інших держав, тривалий час перебував у розшуку, відповідно до рішення апеляційного суду міста Салонікі його екстрадиція в Україну неможлива, має родину, яка проживає на території іншої держави. Всі ці чинники, а також міра покарання, яка йому загрожує, на думку суду, можуть спонукати обвинуваченого до втечі. Крім того, не залишається поза увагою суду і той факт, що по справі не допитані потерпілі та свідки, і обвинувачений, перебуваючи на волі, може впливати на їх позицію.
Будь які докази, які б спростовували вищенаведені ризики, суду не наведені.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити йому раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд, керуючись ст.ст.177, 178, 183 КПК України,
У Х В А Л И В:
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на 60 днів до 21 листопада 2021 року включно.
На ухвалу може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 24.09.2021 року.
Суддя: Т.В. Пустовойт
The court decision No. 99868021, Kalmiuskyi District Court of Mariupol City (until 25.04.2025 - Illichivskyi District Court of Mariupol City) was adopted on 23.09.2021. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find necessary data quickly.
This decision relates to case No. 263/12845/20. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: