Court ruling № 99645721, 16.09.2021, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.09.2021 Справа № 908/2634/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої О.С., розглянувши заяву за вих. № 05/2962 від 01.09.2021 Комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі” (71630, Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, буд. 11, код ЄДРПОУ 32597943)

про видачу судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошової заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області 14.09.2021 надійшла письмова заява за вих. № 05/2962 від 01.09.2021 Комунального підприємства “Дніпрорудненські теплові мережі” про видачу судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошової заборгованості у загальному розмірі 28810,98 грн., яка складається з: 27751,06 грн. – заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, 1059,92 грн. – заборгованість за послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2021 вказану заяву передано для розгляду судді Боєвій О.С.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд відмовляє у видачі судового наказу з таких підстав.

Як зазначив заявник, КП “Дніпрорудненські теплові мережі” були укладені з ФОП ОСОБА_1 договір від 01.11.2005 № 68-Т про постачання теплової енергії та договір від 01.07.2011 № 20 про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед КП “Дніпрорудненські теплові мережі” за надані житлово-комунальні послуги станом на 01.09.2021 за період з 01.01.2020 по 31.08.2021 складає 28810,98 грн., у тому числі 27751,06 грн. – за послуги з постачання теплової енергії за договором № 68-Т від 01.11.2005 і 1059,92 грн. – за послуги з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання за договором № 20 від 01.07.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Як визначено у ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо припинено суб`єкта господарювання, який звернувся із позовною заявою або до якого пред`явлено позов.

Дослідивши матеріали заяви вих. № 05/2962 від 01.09.2021 судом встановлено, що боржником у даній заяві визначено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Згідно частини першої статті 58 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність, відповідно до частини другої статті 50 Цивільного кодексу України, за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно ч. 1 ст. 7 вказаного закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 9 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Як слідує з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зробленого за безкоштовним запитом суду, до реєстру 28.07.2021 внесений запис № 2001030060001044734 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , підстава: власне рішення.

Отже, з 28.07.2021 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 позбавлений статусу підприємця.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вказаних змін, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Разом з тим, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа – підприємець.

Згідно ж з ч. 3 ст. 147 ГПК України заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Отже звертаючись із заявою про видачу судового наказу в порядку наказного провадження, заявником не прийнято до уваги, що процедура наказного провадження, відповідно до імперативної норми (ч. 3 ст. 147 ГПК України) застосовується виключно по відношенню до суб`єктів господарювання, наказне провадження має чіткі, формальні межі. Припинення статусу підприємця унеможливлює застосування до розглядуваних правовідносин процедури наказного провадження. Процесуальний механізм наказного провадження не передбачає встановлення обставин щодо правонаступництва та обсягу відповідальності фізичної особи, що виникає у зв`язку з втратою нею статусу підприємця.

На підставі всього вищевикладеного, приймаючи до уваги припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з 28.07.2021, суд відмовляє Комунальному підприємству “Дніпрорудненські теплові мережі” у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 грошової заборгованості у загальному розмірі 28810,98 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Суд зазначає, що заявник не позбавлений права звернутися до господарського суду з тими самими вимогами у позовному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись 12, 147, 148, 152, 154, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити Комунальному підприємству “Дніпрорудненські теплові мережі” у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 грошової заборгованості у загальному розмірі 28810,98 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала підписана 16.09.2021.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 255, 256, 257 ГПК України.

Суддя О.С. Боєва