Court ruling № 99525462, 09.09.2021, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 127/15343/18

Провадження № 1-кп/127/630/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача Бернади Є.В.,

суддів: Кашпрука Г.М., Романчук Р.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Печенюк Т.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Шиманського В.В.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

сторони захисту: адвокатів Князєва В.О., Сувалова В.О.,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 187, частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 189 Кримінального кодексу України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною першою статті 115, частиною четвертого статті 189 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 187, частиною першою статті 263, частиною четвертою статті 189 Кримінального кодексу України (далі - КК) та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною першою статті 115, частиною четвертого статті 189 КК.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії, обраних до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ризики, які існували на час застосування до обвинувачених зазначених запобіжних заходів, на даний продовжують існувати.

Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали думку прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Князєв В.О. - просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зауважив, що винуватість його підзахисного не доведена належними та допустимими доказами, а тому підстави для тримання його підзахисного під вартою відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити йому застосований запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат Сувалов В.О., заперечив проти задоволення клопотання прокурора, натомість просив застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешта.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що в ирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії застосованих до обвинувачених запобіжних заходів спливає 25.09.2021. Отже, стороною обвинувачення вищезазначені вимоги кримінально-процесуального законодавства були дотримані. Окрім того, зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку дії обраних обвинуваченим запобіжних заходів або їх заміни суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Згідно з положеннями частини першої статті 183 КПК взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»). Водночас наявність щирої впевненості є недостатньою для обґрунтування підозри. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 48, справа «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинувачених до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинувачених потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами не завершені, а тому вирішення зазначеного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Також суд приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

Відповідно до вимог статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів із застосуванням насильства у співучасті із іншою особою, матеріали відносно якої виділенні в окремі провадження. Суд також враховує, що згідно з наданими суду матеріалами обвинувачений ОСОБА_4 перебував у розшуку.

Відомостей, які б свідчили про неможливість перебування обвинувачених під вартою з поважних причин, суду надано не було. Натомість судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не завершено, зокрема, не допитані свідки у кримінальному провадженні, а тому суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, що обвинувачені, перебуваючи на волі можуть переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих та свідків,вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченими позапроцесуального впливу на зазначених вище осіб, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, продовжити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

У зв`язку з наведеним вище суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну застосованих до обвинувачених запобіжних заходів на домашній арешт.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 09.09.2021 до 23.59 год. 07.11.2021.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: