Decision № 9942913, 11.05.2010, Commercial Court of Luhansk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.10                                                                                 Справа № 18/66

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ

до українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю «Віко-Україна», м. Кремінна Луганської області

про стягнення 20613,16 грн.

за участю представників:

від позивача:                              не прибув;

від відповідача:                    не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у сумі 20613,16 грн. за порушення умов договору фінансового лізингу від 24.05.2007 № 070524-29/ФЛ-Ю-О, що стосуються страхування майна, переданого відповідачу у лізинг.

Відповідач витребувані матеріали суду не подав, його представник в судове засідання не прибув не зважаючи на те, що його було своєчасно та належним чином повідомлено судом про час і місце розгляду справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

          Згідно договору фінансового лізингу від 24.05.2007 № 070524-29/ФЛ-Ю-О з додатковою угодою до нього від 15.10.2008, укладеним між сторонами за позовом, позивач на умовах фінансового лізингу передав відповідачу строком на 37 місяців (з моменту підписання акту приймання-передачі) гідравлічні гильотинні ножиці, вартістю 206131,60 грн. (з ПДВ), що підтверджується актом приймання-передачі від 27.07.2007, який підписано повноважними представниками сторін за договором та скріплено печатками підприємств.

          Відповідач в свою чергу, зобов’язався сплачувати позивачу лізингові платежі у розмірі, передбаченому додатком до договору –Графіком сплати лізингових платежів.

          Пунктами 7.1. та 7.1.3. договору лізингу також встановлено обов’язок відповідача самостійно за власний рахунок здійснити страхування майна (укласти відповідний договір страхування); період страхування: з 19.07.2007 по 20.07.2010.

Останнім договором страхування від 24.11.2008 № 280001-050-1293/08 відповідач застрахував одержане у лізинг майно строком до 11.01.2010.

Таким чином, відповідач порушив умови договору лізингу щодо страхування майна строком до 20.07.2010 (з 11.01.2010 до теперішнього часу одержане у лізинг майно є незастрахованим).

Пунктом 11.2.5. договору лізингу встановлено відповідальність відповідача за порушення умов договору, в тому числі, що стосуються страхування майна одержаного у лізинг, у вигляді штрафу у розмірі 10 % загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення, що складає 20613,16 грн.

Претензією від 09.02.2010 позивач пропонував відповідачу здійснити черговий страховий платіж (застрахувати одержане у лізинг майно на черговий строк) або сплатити штраф в сумі 20613,16 грн. (направлення вказаної претензії відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист, завіреним штампом пошти).

Відповідач відповідь на претензію позивачу не надав майно на строк до 20.07.2010 (як встановлено договором) не застрахував.

Позивач пред’явив позов про стягнення з відповідача штрафу в сумі 20613,16 грн. за порушення умов договору лізингу, що стосуються майна, переданого відповідачу у лізинг.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не подав.

Представник відповідача ні разу в судове засідання не прибув (справа розглядалася у трьох судових засіданнях); відповідач витребувані матеріали суду не подав.

Відповідача судом було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення від 12.03.2010.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.

          Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 20613,16 грн. є законними та обґрунтованими, і тому, підлягають задоволенню.

          11.05.2010 від позивача до суду надійшла телеграма, якою позивач просить суд перенести розгляд справи на іншу дату в зв’язку із зверненням до нього відповідача щодо врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

          Вказане клопотання позивача не підлягає задоволенню, так як у день розгляду справи –11.05.2010 закінчується встановлений законом строк розгляду справи і від сторін не надходило заяв про його продовження.

          Крім того відповідач не подавав суду ніяких клопотань або заяв, а позивач не подав доказів звернення до нього відповідача з проханням врегулювати спір миром.

До того ж ведення вказаних переговорів не є законною підставою для відкладення розгляду справи.

          Подані позивачем матеріали є достатніми для розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на держмито в сумі 206,13 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю «Віко-Україна», м. Кремінна Луганської області, вул. Куйбишева, 161, ідентифікаційний код 30695506, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, ідентифікаційний код 33880354, штраф в сумі 20613,16 грн., витрати на державне мито в сумі 206,13 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.; наказ видати.

11 травня 2010 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 12 травня 2010 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                     В.В. Корнієнко