Decision № 992191, 13.09.2007, Commercial Court of Luhansk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.07 Справа № 13/501

За позовом Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області м. Луганськ

Підприємства Краснолуцької виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області м. Вахрушеве 2 Луганської області

до малого приватного підприємства “Біаліт” м. Луганськ

про стягнення 33348 грн. 19 коп.

Суддя

Яресько Б.В.

За участю:

Секретар судового засідання Буймирська О.В.

Прокурор Шидлаускас П.В. посв. № 129 від 09.10.2006 р.

Від позивача

Новокрещенова М.О. дов. б/н від 13.09.07 р.

Від відповідача

Не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: прокурор звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 28106 грн. 35 коп., втрат від інфляції –4047 грн. 32 коп., 3 % річних –1194 грн. 52 коп.

Позивач позов підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору № 38 від 01 листопада 2005 року позивач за накладною б/н від 16 листопада 2005 року передав відповідачу товар на суму 47136 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.1. договору відповідач зобов’язався оплатити одержаний товар протягом 20-ти банківських днів з моменту відвантаження продукції.

У встановлений строк відповідач за одержану продукцію не розрахувався.

Позивач зарахував в рахунок оплати за поставлений товар, одержаний від відповідача за накладною б/н від 02.11.2005 р. товар в сумі 19029 грн. 65 коп., в зв’язку з чим розмір заборгованості складає 28106 грн. 35 коп.

Наявність зазначеної заборгованості підтверджується у тому числі актом звірення розрахунків від 1 березня 2007 року. підписаного сторонами.

Прокурор звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 28106 грн. 35 коп., та нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за період з грудня 2005 року по квітень 2007 р. втрат від інфляції в сумі 4047 грн. 32 коп., та 3 % річних –1194 грн. 52 коп.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позов є обґрунтованим, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –333 грн. 48 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст.. 44,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з малого приватного підприємства “БІАЛІТ” м. Луганськ, Ленінського району, квартал Пролетаріату Донбасу 12 кв. 44 ідентифікаційний код 21779499 на користь:

підприємства Краснолуцької виправної колонії № 19 Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області м. Вахрущеве 2 вул. Мира 20 ідентифікаційний код 08680342 заборгованість в сумі 28106 грн. 35 коп., втрати від інфляції –4047 грн. 32 коп., 3 % річних –1194 грн. 52 коп., наказ видати.

Державного бюджету України - державне мито у сумі –333 грн. 48 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Б.В. Яресько