Decision № 99106951, 19.08.2021, Kalanchak District Court of Kherson Oblast

Справа № 657/76/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2021 року Каланчацький районний суд Херсонської області

в складі головуючого судді Ковальчук О.В.,

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Каланчак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого на підставі договору про надання правової допомоги діє адвокат Кушніренко Сергій Володимирович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврида Плюс» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить розірвати договір оренди землі №040973300081 укладений 12 травня 2009 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврида-Плюс» та стягнути з відповідача на його користь орендну плату та пеню за прострочення сплати орендної плати в сумі 20 136,63 грн., витрати на правову допомогу в сумі 3 500 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Мотивуючи свої вимоги, позивач вказує, що його батько ОСОБА_2 12 травня 2009 року уклав з Товариством з обмеженою відповідальність «Таврида Плюс» договір оренди належної йому земельної ділянки, строком на 10 років, який був зареєстрований у Херсонській регіональній філії Центру Державного Земельного Кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 травня 2009 року, за № 0409778300081. 10 серпня 2017 року між батьком та відповідачем було укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди за умовами якої продовжено строк дії оренди земельної ділянки до 31 грудня 2027 року та внесення деякі зміни в умови договору. Вказана додаткова угода була зареєстрована 20 квітня 2017 року державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. Після смерті батька він став власником належною йому земельної ділянки, яка є об`єктом оренди. Після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, надіслав його копію ТОВ «Таврида Плюс» з метою повідомлення орендаря про зміну власника землі. Однак, відповідач не запропонував укласти угоду про оренду належної вже йому земельної ділянки та в порушення умов договору перестав сплачувати орендну плату за 2019 та 2020 роки, розмір якої за рік повинен становити 9 690 грн.. Відповідно до п. 4.5 Договору у разі не внесення орендної плати у строки визначені договором справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення. З урахування викладеного, позивач вважає, що з відповідача на його користь підлягає стягненню заборгованість по орендній платі та пеня за прострочення її сплати в загальному розмірі 20 136,63 грн..

Ухвалою суду від 26 січня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Будь-які інші процесуальні дії судом не здійснювалися.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні з підстав викладених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні в зв`язку з безпідставністю, оскільки Товариству не було відомо про зміну власника земельної ділянки.

У встановлений судом строк, представником відповідача подано відзив на позов в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не виконано вимоги ч. 3 ст. 148-1 ЗК України та не повідомлено орендаря про зміну власника земельної ділянки в результаті чого Товариство не мало можливості вчасно сплатити орендну плату не з своєї вини.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона

зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною першою статті 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Відповідно до наведених правових норм доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів суд вправі запропонувати подати докази тій стороні, яка несе обов`язок з доказування.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 12 травня 2009 року уклав з Товариством з обмеженою відповідальність «Таврида Плюс» договір оренди належної йому земельної ділянки, строком на 10 років, який був зареєстрований у Херсонській регіональній філії Центру Державного Земельного Кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 травня 2009 року, за № 0409778300081.

10 серпня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Таврида-Плюс» було укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди за умовами якої продовжено строк дії оренди земельної ділянки до 31 грудня 2027 року та внесення деякі зміни в умови договору. Вказана додаткова угода була зареєстрована 20 квітня 2017 року державним реєстратором Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України «Про оренду землі».

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до п. 12.6 Договору оренди, який позивач просить розірвати, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи –орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання.

Згідно п. 12.7 вказаного Договору право на оренду земельної ділянки у разі смерті фізичної особи –орендаря переходить до спадкоємців.

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом, перейшло право власності на земельну ділянку в загальному розмірі 3,2300 га, з кадастровим номером 6523255100:19:013:0060, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯБ № 067712, виданого Каланчацькою районною державною адміністрацією від 21 березня 2005 року, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.10.2019 року, з реєстровим номером 1529.

Відповідно до частин першої, третьої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що після отримання свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, направив його копію відповідачеві повідомивши таким чином його про зміну власника.

Однак, в ході розгляд справи, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження вказаної обставини.

Натомість представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що повідомлення про зміну власника направлялось, однак докази його направлення відсутні, оскільки не збереглася поштова квитанція.

Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч.4 ст.612 ЦК України).

Таким чином, підставою для звільнення боржника від відповідальності за прострочення виконання свого обов`язку є не вчинення кредитором таких дій, до вчинення яких боржник був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання.

Дані положення Закону кореспондуються з положеннями закріпленими в п. 13.2 Договору якого сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Посилання позивача на ту обставину, що він направив відповідачеві копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом, повідомивши таким чином орендодавця про зміну власника земельної ділянки, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Позивачем, в порушення ст.81 ЦПК України, не надано належних доказів на підтвердження вказаної обставини. Не містять жодних таких доказів і матеріали справи, а у відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися лише на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що неповідомлення орендодавцем про свої права на спадкове майно і ненадання орендодавцем необхідних платіжних реквізитів для виплати йому орендної плати, позбавляє орендаря можливості належним чином виконати своє зобов`язання за договором оренди, зокрема, сплатити орендну плату у встановлений договором строк. За відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки, він не має фактичної можливості сплатити йому орендну плату, отже, не несе відповідальність за невиконання зобов`язання щодо її сплати.

Успадкувавши пай, спадкоємець приймає на себе не тільки право власності на нього, а й права і обов`язки, що виникли у спадкодавця за договором.

З огляду на відсутність доказів, які підтверджували б факт виконання позивачем законодавчо визначеного обов`язку, передбаченого ч.3 ст.148-1 ЗК України, враховуючи, що відповідач заперечує факт повідомлення орендаря про зміну власника спірної земельної ділянки і надання ним даних щодо платіжних реквізитів, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки затримка зі сплати орендної плати зумовлена діями орендодавця, який створив перешкоди для належного виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеної у постанові № 545/268/18 від 30 червня 2020 року.

При цьому, суд вважає, що позивач, в силу положень статі 148-1 ЗК України, хоч і набув право на отримання орендної плати, проте не надав суду доказів про звернення його до відповідача з приводу сплати оренди та відмови Товариства в його сплаті, тому вимоги про стягнення заборгованості з сплати орендної плати та пені за несвоєчасну сплату є передчасними, оскільки судовому захисту підлягає порушене право позивача. Натомість доказів порушення своїх прав позивачем суду не надано. У випадку відмови відповідача у сплаті орендної плати, позивач має право звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати на правову допомогу не підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263, 264,265, 268 ЦПК України, суд –

У х в а л и в :

В задоволені позову ОСОБА_1 , в інтересах якого на підставі договору про надання правової допомоги діє адвокат Кушніренко Сергій Володимирович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврида Плюс» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврида-Плюс», ЄДРПОУ 35836784, проживає в АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 20.08.2021 року.

Суддя: Ковальчук О. В.