
Справа № 545/2410/21
Провадження № 2-к/545/1/21
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17.08.2021 року суддя Полтавського районного суду Полтавської області Шелудяков Л.В., розглянувши матеріали за клопотанням ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду Речицького району Гомельської області Республіки Білорусь від 28 липня 2020 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дітей,
встановив:
Вказане клопотання надійшло до Полтавського районного суду Полтавської області 29.07.2021 року.
Відповідно до ст.462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Виходячи із змісту ст.ст. 463, 464 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки. Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду відповідає вимогам статті 466 ЦПК України.
Підстав для залишення клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду без розгляду та повернення його особі, що його подала не встановлено.
Справа з приводу вирішення клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду підсудна Полтавському районному суду Полтавської області, згідно ч.1 ст.464 ЦПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 467 ЦПК України про надходження клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду суд у п`ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
Про надходження до суду вищезазначеного клопотання у п`ятиденний строк письмовоповідомлено ОСОБА_2 та запропоновано у місячний строк з моменту його отримання подати можливі заперечення.
17.08.2021 року на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_2 про розгляд даного клопотання у його відсутність, клопотання підтримав та не заперечив проти його задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 467 ЦПК України після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а також якщо у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає дату, час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
Керуючись ст. 467 ЦПК України, -
ухвалив:
Призначити судовий розгляд за клопотанням ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення суду Речицького району Гомельської області Республіки Білорусь від 28 липня 2020 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дітей в приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області за адресою: м. Полтава, вул. Європейська 154-а на 09 год. 00 хв. 21 вересня 2021 року.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Л. В. Шелудяков
The court decision No. 99080328, Poltava District Court of Poltava Oblast was adopted on 17.08.2021. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key data about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find key data quickly.
This decision relates to case No. 545/2410/21. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: