Decision № 990479, 17.08.2007, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

17.08.07 Справа№ 30/193

За позовом: Державного підприємства МО України „Готель Власта”, м. Львів

До відповідача: Управління Західного оперативного командування, м. Львів

Суддя Н.Мороз

Сума 155539,06 грн.

Представники:

від позивача - Сноч Л.І.-предст., Кушлак О.М.-ю/к.

від відповідача –Матлай Й.І.- ю/к.

Сторонам роз”яснено їх права та обов”язки, згідно ст.ст.20,22 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.08.2007р.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Державним підприємством МО України „Готель Власта”, м. Львів до Управління Західного оперативного командування, м. Львів про стягнення 155539,06 грн. заборгованості, в т.ч.118805,46 грн. основного боргу.

Ухвалою суду від 25.06.2007р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.08.2007р.

Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору по суті, розгляд справи відкладався ухвалою суду від 07.08.2007р.

Представники позивача в судове засідання з”явились, в порядку ст.22 ГПК України, подали заяву про уточнення позовних вимог №90 від 16.08.2007р. У зв”язку з донарахуванням за червень місяць 2007р. заборгованості за оренду житла, просить стягнути з відповідача 123642,08 грн. основного боргу. Від позовних вимог в частині стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, всього на суму 12758,35 грн., позивач відмовився, про що подав відповідну заяву. Позов просить задоволити.

Відповідач в судове засідання з”явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов №11/1/779 від 07.08.2007р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив:

Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями. Відповідно до ст.180 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди житла від 31.12.2001р., згідно якого позивач зобов”язався надавати відповідачу ліжко-місця у готелі „Власта” для безквартирних військовослужбовців, останній, в свою чергу- своєчасно вносити орендну плату. У відповідності до п.4 договору, об”єктом оренди є 128 ліжко-місць.

Термін дії договору встановлено з 01.01.2002р. по 31.12.2002р. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором.

Оскільки жодних заяв про припинення або зміну договору сторони не подавали, договір продовжує діяти на тих самих умовах. Зазначену обставину сторони підтвердили в судовому засіданні.

Згідно п.8 договору, плату за оренду встановлено в розмірі 165 грн.19к. на одне ліжко-місце. Оплату за ліжко-місце проводить військовослужбовець, який безпосередньо розміщений на цьому ліжко-місці, відповідно до кошторису в розмірі 80 грн. Відповідно до п.9 договору, різниця між встановленою та фактично сплачуваною платою перераховується на розрахунковий рахунок позивача, відповідно розрахунку плати за оренду.

У відповідності до п.10 вищезазначеного договору, розмір плати за оренду може бути змінено за погодженням сторін. Розмір плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбаченими законодавчими актами України.

Як стверджує позивач, у зв”язку зі зростанням вартості матеріальних витрат на утримання, комунальних послуг, енергопостачання, росту витрат на оплату праці, вартість одного ліжко-місця збільшилась до 245,70 грн., з яких безпосередньо військовослужбовці повинні були сплачувати 165 грн. на місяць, а решта, тобто 80,70 грн., згідно п.9 договору- управлінням Західного оперативного командування.

Відповідач стверджує, що позивачем безпідставно, без письмового попередження та погодження з Управлінням Західного оперативного командування підвищено вартість оренди ліжко-місця, чим порушено умови договору від 31.12.2001р.

Проте, дане твердження спростовується матеріалами справи, зокрема листом №151 від 08.12.2005р. повідомлено відповідача про зміну вартості з 01.02.2006р. 1-го ліжко-місця в готелі „Власта” для проживання безквартирних військовослужбовців. Згідно кошторису, плата за оренду встановлюється в розмірі 245,70 грн. за місяць, з якої військовослужбовець безпосередньо сплачує 165 грн. Крім того, листом №9 від 25.01.2006р., який вручено під розписку, відповідача повторно повідомлено про зміну вартості з лютого 2006р. оренди ліжко-місця.

Суд зазначає, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувався факт щомісячного отримання від позивача рахунків на оплату разом відомістю нарахування з врахуванням зміни вартості 1-го ліжко-місця, які направлялись позивачем щомісяця (в матеріалах справи).

Однак, будь-якої відповіді про припинення договірних відносин чи розірвання договору у зв”язку зі зміною вартості орендної плати, від відповідача не надходило.

Навпаки, відповідач продовжував подавати заявки на поселення військовослужбовців в готелі і після 01.02.2006р. (в матеріалах справи), які сплачували кошти в сумі 165 грн. за 1-не ліжко-місце. Дана обставина відповідачем не заперечувалась в судовому засіданні, що в свою чергу свідчить про прийняття управлінням Західного оперативного командування пропозицій в частині розміру орендної плати.

В силу ст.193 ГК України, господарські зобов”язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач допустив заборгованість з орендної плати, що є порушенням п.14 укладеного договору оренди, оскільки вносити плату за оренду жилої площі відповідач зобов”язувався своєчасно.

Направлена позивачем претензія №44 від 13.04.2007р. з вимогою погасити заборгованість, залишена відповідачем без відповіді і задоволення, акт звірки розрахунків станом на 01.06.2007р. не підписано.

Виходячи з принципів належного виконання зобов”язання сторонами, оплата за отриманий товар відповідачем повинна бути проведена згідно направленої претензії №44 від 13.04.07р. (ст.530 ЦК України), оскільки строк зобов”язання сторонами не визначений.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за період грудень 2005р. - червень 2007р. становить 123642,08 грн. і підлягає стягненню.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані матеріалами справи, не спростовані відповідачем і підлягають до задоволення в частині стягнення основного боргу.

Оскільки позивач від позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань відмовився, суд дійшов висновку в цій частині провадження припинити.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.179,180,193 Господарського Кодексу України, ст.530 ЦК України, ст.ст.33, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Управління Західного оперативного командування, м. Львів, вул.Батуринська,2 (р/р 35215044000301 в УДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 07774101) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України „Готель Власта”, м. Львів, вул.Клепарівська,30 (р/р 2600400601147 в ЛФ ВАТ „Укрексімбанк„ м. Львова, МФО 325718, ЄДРПОУ 31362413)- 123642,08 грн. заборгованості, 1236,42 держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 8502,39 грн. пені, 2757,97 грн. інфляційних та 1500,99 грн. річних - провадження припинити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя