Decision № 98858549, 09.08.2021, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/10051/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 95137101047 від 15.04.2021 р. в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 60 відсотків від заробітку і застосуванні максимального розміру пенсії, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.10.2020 р. з розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, зазначеної у довідці Одеської обласної прокуратури від 08.06.2021 р. №232, без обмеження при її виплаті граничним максимальним розміром відповідно дост.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (в редакції, що діяла на час призначення пенсії).

Ухвалою суду від 18.06.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, залучено до участі у справі в якості другого відповідача Пенсійний фонд України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що не погоджується із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №95137101047 від 15.04.2021 р. в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 60 відсотків від заробітку і застосуванні максимального розміру пенсії. Так, позивач вказала, що з липня 1999 року ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ у розмірі 90% від суми щомісячного заробітку. Зазначений розмір пенсії позивача, як зазначено позивачем, підтверджено постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 26.04.2016р. по справі №521/7055/16-а. Позивач вказала, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2021р. по справі №420/6329/20, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято оскаржуване рішення. При цьому, як зазначила позивач, пенсія ОСОБА_1 призначена відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ та Закон України від 02.03.2015р. №213 -VIIІ набрав чинності після призначення пенсії позивача та відповідно застосування обмеження розміру пенсії буде порушувати положення ч.1 ст.58 Конституції України.

20.07.2021р. до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Так, відповідач вказав, що із набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII, який визначив, що пенсія працівникам прокуратури виплачується з розрахунку 60% від заробітної плати, у Головного управління відсутні підстави для обчислення пенсії позивача на будь-яких інших підставах. Поряд з цим, відповідач зазначив, що оскільки на законодавчому рівні визначено, що максимальна пенсія призначена відповідно до Закону №1697-VII не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, то зобов`язання здійснити відповідача перерахунок без вказаного обмеження буде суперечити нормам діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 у серпні 1999 року призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ у розмірі 90% від суми місячного заробітку.

Одеською обласною прокуратурою видано довідку №232 про розмір заробітної плати( грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-р(ІІ)/2019 та ст.ст.81,86 Закону України «Про прокуратуру».

На підставі вказаної довідки Одеської обласної прокуратури №232 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2021р. по справі №420/6329/20 здійснено перерахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

№ 95137101047 від 15.04.2021 р., яким, зокрема, зменшено процентний розмір пенсії за вислугу років з 90% до 60% від місячної заробітної плати та обмежено пенсію максимальним розміром.

Не погоджуючись із рішенням № 95137101047 від 15.04.2021 р., яким зменшено розмір пенсії з 90% до 60%, а також обмежено пенсію максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що на час призначення позивачу пенсії (1999 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII, згідно, зокрема, ч. 1 якого пенсії за вислугу років призначаються працівникам, які займають прокурорські посади, перелічені у статті 56 цього Закону, після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками з вислугою на цих посадах не менше 20 років - у розмірі 50 відсотків місячного заробітку. За кожний рік вислуги

понад 20 років пенсія збільшується на два відсотки цього заробітку.

В подальшому, з 15.07.2015р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, в зв`язку з чим вважається таким, що втратив чинність, Закон України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру", крім, в тому числі, частини першої статті 49 Закону України №1697-VII "Про прокуратуру" (підпункт 1 пункту 3 Розділу XII "ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону України №1697-VII "Про прокуратуру").

Відповідно до ч.2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Саме на підставі вказаних положень чинного законодавства, відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивача встановлено розмір пенсії 60 відсотків.

Вищевказаний перерахунок проведений на підставі довідки, виданої внаслідок ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 року № 7-р(II)/2019 за результатами розгляду справи № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону №1697 зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення ч.20 ст. 86 Закону № 1697 зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Також Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7р(II)/2019: ч. 20 ст. 86 Закону № 1697 зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; ч. 20 ст. 86 Закону №1697 підлягає застосуванню в первинній редакції:

"Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

У Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.

В даному випадку позивач, бажаючи реалізувати своє право на перерахунок пенсії, звернувся до органу ПФУ з довідкою про розмір його заробітної плати, яку складено відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(II)/2019 та ст. 81, 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII із складовими, які є відмінними від тих, на підставі яких визначався розмір його пенсії при призначенні та перерахунках здійснених в період чинності Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. № 1789-XII.

Розмір пенсії прокурора перебуває у прямій залежності від його заробітної плати, тобто бази обрахунку, яка Законами України від 05.11.1991р. № 1789-XII та від 14.10.2014р. № 1697-VII встановлювалася по різному.

Згідно з частиною першою статті 49 Закон України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991р., заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов`язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Законом України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991р. не було визначено розмір посадового окладу прокурорів і повноваження щодо його визначення були надані Кабміну України.

На виконання своїх повноважень Кабмін України постановою від 31.05.2012р. №505 "Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури" затвердив схему посадових окладів працівників органів прокуратури.

Згідно з частиною першою статті 81 Закону України №1697-VІІ заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частинами першою та третьою статті 81 Закону України №1697-VІІ визначено структуру заробітної плати відповідно до якої заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:

1) вислугу років;

2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Вищенаведене підтверджує, що приписами частини першої статті 49 Закон України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991 встановлено інші складові заробітної плати прокурів, без визначення розміру посадового окладу, повноваження щодо визначення якого надані Кабміну України, у межах яких прийнято постанову №505, яка визначила відповідні розміри посадових окладів.

Згідно з пунктом 1 Розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX (далі - Закон №113), визнано такими, що втратили чинність норми Закону України "Про прокуратуру" у редакції 1991 року, у тому числі частина перша статті 49, якою однією зі складових заробітної плати прокурорів визначалась надбавка за класні чини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визначено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто, з 26.03.2020р.

Суд звертає увагу на висновки сформовані в рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2020р. у справі №6-р/2020, а саме, що заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.

За таких умов, позивач має право отримувати пенсійні виплати обраховані із суми заробітної плати прокурорів, встановленої чинним Законом України № 1697-VII.

Реалізуючи своє право перерахунку пенсії на підставі норм чинного Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VII, отримавши належну довідку, складену відповідно до прямих приписів вказаного Закону, позивач помилково вважає можливим застосування ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII, оскільки вона втратила свою чинність.

Дотримання вимог статті 46 Конституції України у спірних відносинах гарантується внаслідок поширення на позивача правила про здійснення перерахунку пенсії у разі збільшення заробітку чинних прокурорів.

Крім того, слід зазначити, що ч.1 статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Конституційний Суд України у абзаці другому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 16.10.2007 №8-рп/2007 зазначив, що гарантована частиною першою статті 24 Конституції України рівність громадян перед законом означає рівну для всіх обов`язковість конкретного закону з усіма відмінностями у правах або обов`язках, привілеях чи обмеженнях, які в цьому законі встановлені.

Тобто, гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Рівність та недопустимість дискримінації особи є конституційними принципами національної правової системи України, а також фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (стаття 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 14), Протоколі №12 до неї (стаття 1) та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статті 1, 2, 7).

Крім того, у Європейській соціальній хартії 1996 року (переглянутій), яка була ратифікована Україною згідно із Законом України від 14.09.2006 №137-V передбачено, що держави-сторони зобов`язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень (стаття 12).

Тобто, утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов`язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що ретроспективне застосування при обчисленні пенсійної виплати позивача положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, яка на дату такого перерахунку втратила чинність, неодмінно призведе до ситуації непрямої дискримінації інших пенсіонерів з числа прокурорів та суперечитиме принципу дії законів у часі.

В силу пункту 3 частини першої статті 1 Закону України від 06.09.2012 №5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Отже, застосування при обчисленні пенсії позивача з 01.10.2020р. положень статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, які втратили чинність, щодо визначення розміру пенсійної виплати виходячи з 90% місячного заробітку не відповідатиме конституційному принципу рівності перед законом та суперечитиме приписам статті 24 Конституції України.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В свою чергу, застосування у спірних відносинах положень частини другої статті 86 Закону №1697-VII не суперечить приписам статті 22 Основного Закону України, адже обсягом набутого права позивача є конкретний матеріальний (грошовий) вираз пенсійної виплати, що за обставин цієї справи внаслідок здійснення спірного перерахунку не зменшився через встановлення позивачу пенсії в розмірі 60% суми його місячної заробітної плати за аналогічною посадою згідно довідки №232.

Суд не приймає до уваги рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26.04.2016 по справі №521/7055/16а, яким, зокрема, зобов`язано УПФ в Малиновському районі м. Одеси здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2016 із розрахунку 90% від нарахованої заробітної плати для обчислення пенсії у відповідності до довідки прокуратури Одеської області від 14.03.2016р. за №232(а.с.21-22), оскільки в даному судовому рішенні мова йшла про можливість перерахунку пенсії прокурора в порядку, передбаченому Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-X, який відрізняється від порядку визначення розміру пенсії встановленого чинним Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд встановив наступне.

Суд зазначає, що положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 р. N 213-VIII ч. 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" викладено в такій редакції, зокрема:

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність".

Пунктом І прикінцевих положень Закону України N 213-VIII визначено, що в частині вищевказаних змін закон набирає чинність з 25 квітня 2015 року.

Наведеними положеннями встановлено обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнано, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України, а тому відсутні підстави для визначення протиправним обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Разом з тим, обмеження пенсій прокурорів максимальним розміром встановлювалося також в попередньому Законі України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991, а саме ст. 50-1 даного Закону, які не було визнано неконституційними.

Положення абз. 6 пункту 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VII ідуть в розріз із правовими нормами ст.81, ч.2 ст. 86 даного Закону, оскільки вони нівелюють по суті можливість отримання прокурором пенсії в розмірі саме 60% (конкретному матеріальному (грошовому) виразі) від його заробітної плати, проте зазначає, що в рамках адміністративної юрисдикції суд позбавлений права і можливості розглядати спірні правовідносини без застосування вказаної норми, яка є чинною.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №95137101047 від 15.04.2021 року в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 60 відсотків від заробітку і застосуванні максимального розміру пенсії, який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.10.2020 року з розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, зазначеної у довідці Одеської обласної прокуратури від 08.06.2021 року №232, без обмеження при її виплаті граничним максимальним розміром відповідно дост.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ (в редакції, що діяла на час призначення пенсії).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 р

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 -відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.