Decision № 98809708, 04.08.2021, Chernyakhiv District Court of Zhytomyr Oblast

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1258/21

Провадження № 2/293/648/2021

04 серпня 2021 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді - Проценко Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання -Тишкевич К.Б.,

розглянувши в залі суду в смт Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

31.05.2021 позивач звернувся до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача – ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 03.09.2010 у розмірі 35514,98 грн., яка виникла станом на 12.05.2021 та судові витрати у розмірі 2270 грн. судового збору.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг 03.09.2010 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку б/н, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 31000 грн. Відповідач своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка станом на 12.05.2021 становить 35514,98 грн. та складається з: 29239,61 грн. за простроченим тілом кредиту та 6275,37 грн. за простроченими відсотками.

Оскільки відповідач належним чином не виконує умови договору, позивач просить стягнути вказану суму заборгованості, а також судові витратив в судовому порядку.

ІІ. Процедура та позиції сторін.

Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 10.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.74-75).

Представник позивача 31.05.2021 подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому просив позов розглядати без участі представника банку. Вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, будь-які клопотання та заяви з боку банку відсутні. Позивач не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду у разі виникнення обставин, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України (а.с.67).

Відповідно до повідомлення Черняхівської селищної ради Житомирської області від 09.06.2021 №1105 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.73).

Відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі за зареєстрованим місцем проживання поштовим повідомленням та у порядку ч.11 статті 128 ЦПК України викликався в судове засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.78, 82, 84). Позовні матеріали, направлені відповідачу на зареєстровану у встановленому законом поряду адресу, повернулись до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою». Своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, тому в силу ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на те, що сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення позовних вимог.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не можезапропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За правилами ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.ст. 1046-1053 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов"язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

ІV. Обставини, встановлені судом, норми права, застосовані судом, оцінка доказів, мотиви та висновки суду

Судом установлено, 03.09.2010 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами банку. Умови та Правила банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua. В анкеті-заяві ОСОБА_1 дав свою згоду на те, що він зобов`язується виконувати вимоги та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua. (а.с.17).

Також, 03.09.2011 року відповідачем підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», згідно з якою, зокрема, базова відсоткова ставка в місяць, яка нараховується на залишок непростроченої заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році, становить 2,5 %. Розмір щомісячного платежу складає 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів до 25 числа, наступного за звітним (а.с.18).

З огляду на викладене, на підставі ст.ст. 633, 634, 1054, 1055 ЦК України суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем у письмовій формі укладений кредитний договір.

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав до позовної заяви розрахунки заборгованості за договором № б/н, станом на 31.05.2015 (а.с.5-7), станом на 30.06.2019 (а.с.8-12), станом на 12.05.2021 (а.с.13-14). Відповідно до останнього розрахунку станом на 12.05.2021 у відповідача виникла заборгованість перед банком, яка становить 35514,98 грн. та складається з: 29239,61 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту та 6275,37 грн. заборгованості за простроченими відсотками (а.с.14 зворот).

Як видно з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , станом на 03.09.2010 кредитний ліміт становив 1000,00 грн., однак у подальшому кредитний ліміт збільшувався та 31.05.2019 становив – 31000 грн. та 04.12.2020 кредитний ліміт зменшено до нуля (а.с.15).

В довідці, виданій АТ КБ "ПриватБанк", зазначено, що на виконання укладеного між сторонами кредитного договору б/н ОСОБА_1 видано кредитні картки із зазначенням номерів, дат відкриття та терміну дії, остання зі стьроком дії до грудня 2022 року (а.с. 16).

Як видно з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи право вимоги на стягнення заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку як невід`ємні частини спірного договору (далі - Договір).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, банк надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому зазначає, що відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. Так, зі змісту довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 кредитний ліміт (тіло кредиту) найбільше становив 31000 грн. (а.с.15).

Таким чином, наявні підстави для стягнення заборгованості по простроченому тілу кредиту у розмірі 29239,61 грн.

Щодо вирішення вимоги позивача про стягнення сум прострочених відсотків, суд вважає, що нарахування банком відсотків проведено з порушенням умов договору, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що при підписанні договору сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує відсотки у розмірі 2,5%, що становить 30% річних на суму залишку заборгованості, що підтверджується довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.18).

Із розрахунків заборгованості по кредитному договору вбачається, що починаючи із 01.09.2014 року банк збільшив розмір відсотків за користування кредитом до 34,8% та у подальшому до 43,2 % річних, при цьому відсоткова ставка постійно змінювалась. Разом з тим, на підтвердження заявлених вимог позивач не надав суду докази, які б свідчили про те, що умови укладеного між ними кредитного договору містять умови щодо встановлення відсотків у розмірах, вказаних в розрахунках та у виписці за договором.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Цей Закон не скасовує і не пом`якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.

Таким чином, рішення банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку, які прийняті з 10 січня 2009 року, є неправомірними.

Якщо ж умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року.

Така правова позиція Верховного суду України викладена у рішенні від 19 грудня 2012 року у справі № 6-144цс12, у постановах Верховного Суду № 243/7367/15-ц від 30.10.2019 року, № 629/737/17 від 19.02.2020 та інших.

Отже, оскільки розмір процентів, обумовлених в підписаній відповідачем довідці від 03.09.2010 (2,5% в місяць) не відповідає їх розміру, зазначеному в розрахунках заборгованості за договором, укладеним між банком та ОСОБА_1 , а початкова процентна ставка в подальшому була неодноразово як зменшена, так і збільшена банком в односторонньому порядку (від 30% до 43,2% річних в різний час), тому перевірити правильність розрахунку заборгованості є неможливим. При цьому, суд зважає на те, що тіло кредиту щомісячно постійно змінювалось, а розрахунок у розмірі 2,5 % на місяць від кінцевого тіла кредиту буде невідповідним, так як в тіло кредиту банком самостійно весь час включались списані кошти на погашення відсотків у розмірах, які не погоджені з відповідачем.

Разом з тим, суд звертає увагу, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З огляду на викладене, наданий позивачем розрахунок заборгованості по відсотках суперечить вимогам законодавства з огляду на підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно здійснено нарахування відсотків в розмірі більшому ніж 30% річних на загальну суму 6275,37 грн., що не відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору, а відтак в задоволенні вимоги про стягнення відсотків слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 29239,61 грн.

V.Розподіл судових витрат

Згідно ст.141 ЦПК України в зв`язку з задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1868,90 грн. (29239,61х2270/35514,98).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 525, 526, 527, 610-612, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 11, 12, 19, 81, 133, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», адреса місця знаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299 заборгованість за кредитним договору б/н від 03.09.2010, станом на 12.05.2021, у сумі 29239,61 грн. заборгованості за тілом кредиту, а також 1868,90 грн. судового збору, що разом складає 31108,51 грн.

До суду відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на рішення може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Головуюча суддя Л.Й. Проценко