Decision № 98724221, 03.08.2021, Chernihiv District Court of Chernihiv Oblast

Провадження №2-о/748/69/21 Єдиний унікальний № 748/1803/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" серпня 2021 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Однолько Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника адвокат Царьов М.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на території м. Антрацит Луганської області, Україна.

В обгрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько заявника ОСОБА_2 . Проте, отримати свідоцтво про смерть батька у відділі державної реєстрації актів цивільного стану на території України заявник не може, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, і будь-які документи, що видані органами, створеними всупереч законодавству України, є недійсними і не створюють правових наслідків.

Представник заявника адвокат Царьов М.В. у судове засідання не з`явився, надав заяву пророзгляд справи без його участі та участі заявника, заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у судове засідання не з`явився, надавши клопотання розглядати справу у його відсутності, заперечень проти задоволення заяви не має.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про її народження (а.с.11).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 02 липня 2021 року відділом запису актів громадянського стану Краснолуцького міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на території міста Антрацит Луганської області, актовий запис № 1233 (а.с. 12).

Відповідно до положень статті 49 Цивільного кодексу України смерть фізичної особи є актом цивільного стану та підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Таким чином, діюче законодавство України передбачає державну реєстрацію факту смерті або на підставі лікарського свідоцтва про смерть, або на підставі рішення суду.

Пунктом 8 частини 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Частиною 1 статті 317 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

15 квітня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Відповідно до приписів статті 1 цього Закону, тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 №254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085, населені пункти Перевальського району Луганської області включені до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, оскільки смерть ОСОБА_2 настала в м. Антрацит Луганської області, тобто на тимчасово окупованій території України, і отримати лікарське свідоцтво про смерть, видане компетентним органом державної влади України - є неможливим, а тому єдиною підставою для державної реєстрації смерті в даному випадку є рішення суду про встановлення факту смерті.

За таких обставин, у зв`язку з тим, що реєстрація органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом влади, який створений всупереч законодавству України, неможлива, суд вважає, що заявлені вимоги слід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 259, 273, 293, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - хутір Шишикин Дубовського району Волгоградської області, громадянина України, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на території м. Антрацит Луганської області, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя Хоменко Л.В.