Court ruling № 98577279, 26.07.2021, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

26 липня 2021 року м. Київ № 640/19746/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ферромет1"доДержавної комісії України по запасах корисних копалинтретя особа:Державної служби геології та надр Українипровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, встановлення відсутності компетенції, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшли матеріали в електронному вигляді з приміткою «документ сформований в системі «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферромет1" з назвою «Позовна заява про визнання протиправними дій, забов`язання вчинити певні дії» до Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа: Державної служби геології та надр України, з вимогами:

- визнати дії Державної комісії України по запасах корисних копалин, які виплавають з Листа Державної комісії України по запасах корисних копалин (вих. № 7/05 від 06.01.2021), та які полягають у аналізі Протоколу ДКЗ України № 3964 від 13.06.2017 та Протоколу ДКЗ України № 4945 від 25.10.2019, прийнятті рішення щодо рекомендації Державній службі геології та надр України у складі Робочої групи Держгеонадр з розгляду протоколів Державної комісії по запасах корисних копалин переглянути ці протоколи з метою прийняття рішення щодо їх подальшої дії або скасування, протиправними та зобов`язати Державну комісію України по запасах корисних копалин утриматися від вчинення таких дій у подальшому;

- встановити відсутність компетенції (повноважень) Державної комісії України по запасах корисних копалин, щодо розгляду, аналізу Протоколу ДКЗ України № 3964 від 13.06.201 та Протоколу ДКЗ України № 4945 від 25.10.2019, прийняття рішення щодо звернення до Державної служби геології та надр України з рекомендацією щодо перегляду цих протоколів Робочою групою Держгеонадр з розгляду протоколів Державної комісії по запасах корисних копалин з метою прийняття рішення щодо їх подальшої дії або скасування.

Згідно п.6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на це, ст.5 КАС України кожній особі яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси гарантовано право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду.

При цьому, згідно цієї ж норми КАС України, таке право може бути реалізовано шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Спори, на які поширюється адміністративна юрисдикція судів визначаються у статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч.1 наведеної норми КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень», згідно визначення, наведеного у п.7 ч.1 ст.4 КАС України, є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Індивідуальний акт визначається у п.19 ч.1 ст. КАС України як акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління від інших актів, є їх виражений правозастосовний характер, а також їх конкретність, зокрема: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; зникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Індивідуальні акти можуть бути оскаржені особами, які в них зазначені або безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин (слугують підставою для виникнення, зміни або припинення правовідносин) і мають обов`язковий характер.

Матеріали справи свідчать, що позивачем, зокрема заявлено вимогу про визнання дій Державної комісії України по запасах корисних копалин, які виплавають з Листа Державної комісії України по запасах корисних копалин (вих. № 7/05 від 06.01.2021), та які полягають у аналізі Протоколу ДКЗ України № 3964 від 13.06.2017 та Протоколу ДКЗ України № 4945 від 25.10.2019, прийнятті рішення щодо рекомендації Державній службі геології та надр України у складі Робочої групи Держгеонадр з розгляду протоколів Державної комісії по запасах корисних копалин переглянути ці протоколи з метою прийняття рішення щодо їх подальшої дії або скасування, протиправними та зобов`язання Державної комісії України по запасах корисних копалин утриматися від вчинення таких дій у подальшому.

Однак, лист Державної комісії України по запасах корисних копалин вих.№7/05 від 06.01.2021, та аналіз Протоколу ДКЗ України № 3964 від 13.06.2017 та Протоколу ДКЗ України № 4945 від 25.10.2019, рекомендація Державній службі геології та надр України у складі Робочої групи Держгеонадр з розгляду протоколів Державної комісії по запасах корисних копалин переглянути ці протоколи, за своїми ознаками не можуть визначатись у якості рішення суб`єкта владних повноважень - індивідуального акта у розумінні КАС України, оскільки не зумовлюють виникнення будь-яких нових прав і обов`язків для позивача та не встановлюють відповідальність. Та, як наслідок, оскаржувані дії відповідача, також не зумовлюють виникнення будь-яких нових прав і обов`язків для позивача та не встановлюють відповідальність.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що оскаржувані позивачем дії відповідача, не - не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

З огляду на це, вимоги позивача про визнання дій Державної комісії України по запасах корисних копалин, які виплавають з Листа Державної комісії України по запасах корисних копалин (вих. № 7/05 від 06.01.2021), та які полягають у аналізі Протоколу ДКЗ України № 3964 від 13.06.2017 та Протоколу ДКЗ України № 4945 від 25.10.2019, прийнятті рішення щодо рекомендації Державній службі геології та надр України у складі Робочої групи Держгеонадр з розгляду протоколів Державної комісії по запасах корисних копалин переглянути ці протоколи з метою прийняття рішення щодо їх подальшої дії або скасування, протиправними та зобов`язання Державної комісії України по запасах корисних копалин утриматися від вчинення таких дій у подальшому, не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

Щодо вимоги позивача про встановлення відсутності компетенції (повноважень) Державної комісії України по запасах корисних копалин, щодо розгляду, аналізу Протоколу ДКЗ України № 3964 від 13.06.201 та Протоколу ДКЗ України № 4945 від 25.10.2019, прийняття рішення щодо звернення до Державної служби геології та надр України з рекомендацією щодо перегляду цих протоколів Робочою групою Держгеонадр з розгляду протоколів Державної комісії по запасах корисних копалин з метою прийняття рішення щодо їх подальшої дії або скасування, суд зазначає таке.

У ч.1 ст.5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Під компетенційними спорами розуміються спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.

Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.

Завдання суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, розв`язати законодавчі колізії, а також, усунути наслідки дублювання повноважень.

При цьому, позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Крім того, і у п.16 ч.1 ст.4 КАС України визначено, що адміністративний договір - спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону:

а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень;

б) для делегування публічно-владних управлінських функцій;

в) для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом;

г) замість видання індивідуального акта;

ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Таким чином, спори, визначені п.3 ч.1 ст.19 КАС України, можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб`єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Також спори з приводу компетенції виникають у разі виявлення привласнення повноважень іншого суб`єкта владних повноважень або перевищення власних повноважень.

З аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що адміністративний позов може містити вимогу про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень, проте такий адміністративний позов можливий у випадку відповідності пред`явленого позову вимогам щодо сторін такого провадження, а саме: наявність спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

З огляду на вище викладене, а також з урахуванням доводів викладених у позовній заяві, суд зазначає про те, що позивачем не надано суду нормативно обґрунтовані письмові пояснення, на підтвердження наявності у нього права на звернення до суду з відповідними вимогами.

Оскільки позивачем не доведено наявність надання йому законом права на звернення до суду з відповідними вимогами, такий спір не належить до юрисдикції жодного іншого суду. Отже, з огляду на відсутність у позивача права на звернення до суду з такими вимогами, суд не роз`яснює до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферромет1" не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.5-11, п.1, п.2 ч.1 ст.170, ст.241-243, ст.248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ферромет1" у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа: Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, встановлення відсутності компетенції.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадженні в адміністративній справі та позовні матеріали невідкладно надіслати особі, яка її подала.

3. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська