Court ruling № 98282113, 13.07.2021, Nova Kakhovka City Court of Kherson Oblast

Справа № 661/2289/21

Провадження № 1-кп/661/412/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді -Червоненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової А.П.,

прокурора – Нестерова П.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Каховка Херсонської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021230070000012 від 05.01.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 360, ч. 2 ст. 360 КК України,

встановив:

До Новокаховського міського суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 360, ч. 2 ст. 360 КК України.

У підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до пункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Аналізуючи норму п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України Верховний Суд України (справа №5-328кс16) вказав, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення;

2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);

3) формулювання обвинувачення.

При цьому, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення - є головним, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

З огляду на це обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, тощо, мають бути викладеними чітко і конкретно, та наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

В обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 по 2, 4, 6, 11, 14, 16, 18, 20, 22, 24 епізодам обвинувачення наведено фактичні обставини кримінального правопорушення, що включать у себе твердження про пошкодження ОСОБА_1 кабельних ліній зв`язку та наслідки у вигляді тимчасового припинення зв`язку.

Аналогічний зміст цих обставин міститься в обвинувальному акті і при викладі сформульованого ОСОБА_1 обвинувачення.

При цьому, статтею 360 КК України (в редакції Закону № 600-IX від 13.05.2020) передбачено відповідальність, зокрема, за умисне пошкодження телекомунікаційної мережі, якщо такі дії спричинили припинення надання телекомунікаційних послуг.

Саме така правова кваліфікація дій ОСОБА_1 викладена в обвинувальному акті.

Разом із цим, у статті 1 Закону України «Про телекомунікації», міститься визначення понять:

- телекомунікаційна мережа - комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням;

- телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.

Отже, відповідальність за статтею 360 КК України (в редакції Закону № 600-IX від 13.05.2020) настає лише у разі умисного пошкодження телекомунікаційної мережі (згідно наведеного визначення), а не ліній зв`язку, та лише у тому разі, коли такі дії спричинили припинення надання телекомунікаційних послуг, тобто конкретного продукту діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямованого на задоволення потреб споживачів.

Таким чином, обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 не містить викладу фактичних обставини кримінального правопорушення та сформульованого обвинувачення, які б відповідали диспозиції статті 360 КК України (в редакції Закону № 600-IX від 13.05.2020), тобто тій правовій кваліфікації, яка надана органом досудового розслідування.

Отже суд вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому підлягає поверненню прокурору.

На підставі викладеного, керуючись 291, 314-317 КПК України,

постановив:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021230070000012 від 05.01.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 360, ч. 2 ст. 360 КК України повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Новокаховський міський суд Херсонської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Д. В. Червоненко