Court ruling № 98268930, 13.07.2021, Kreminna District Court of Luhansk Oblast

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

м. Кремінна

Справа № 414/1504/21

Провадження № 2/414/395/2021

13 липня 2021 р.

Суддя Кремінського районного суду Луганської області Тесленко І.О., розглядаючи матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області, третя особа - Кремінський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Кремінської районної державної адміністрації, про стягнення зарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановила:

до Кремінського районного суду Луганської області надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області, третя особа - Кремінський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Кремінської районної державної адміністрації, про стягнення зарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Суддею під час підготовки справи до розгляду було заявлено самовідвід у зазначеній справі шляхом надання відповідної письмової заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем у справі є ОСОБА_1 , яка внесена до переліку присяжних Кремінського районного суду Луганської області. З урахуванням відсутності спеціалізації в суді, будь-який суддя цього суду може розглядати будь-які справи, в тому числі і цивільні справи в порядку окремого провадження, розгляд окремих з яких відповідно до ч. 4 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України проводиться судом у складі одного судді та двох присяжних, а тому, з огляду на зазначене, ОСОБА_1 у будь-який момент може бути автоматизованою системою документообігу суду визначена як присяжна до складу суду разом із головуючим суддею у цій справі.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Присяжні виконують обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, на присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов`язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов`язків.

Як вбачається з п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статті 36 цього Кодексу суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, суддя зобов`язаний зокрема: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Об`єктивність розгляду справи, а отже вирішення її на основі суворого додержання законності забезпечується її розглядом суддею, щодо якого відсутні сумніви, в тому числі у стороннього спостерігача, в його об`єктивності, неупередженості та безсторонності.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді останній має заявити самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення оббєктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 р. незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв?язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

У пункті 55 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року наголошується, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

У статті 15 Кодексу суддівської етики України, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22.02.2013 року, зазначається, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя заявляє про самовідвід від участі в розгляді справи у випадку неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Згідно з ч. 11 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статті 36 цього Кодексу суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відповідно ч. 3 до ст. 39 ЦПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з`ясування обставин у справі та перевірки доказами.

Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

З огляду на викладене, для уникнення сумнівів щодо неупередженості головуючої судді в очах стороннього спостерігача, забезпечення дотримання вимог суддівської етики, а також з урахуванням принципу процесуальної економії часу (звільнення від невиправданих формальностей і процедур) суддя дійшла висновку про необхідність до прийняття справи до свого провадження задовольнити заявлений самовідвід головуючої у зазначеній цивільній справі та відвести суддю Тесленко І.О. від розгляду цієї справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 36, 39, 40, 258-261, 263 ЦПК України, суддя

ухвалила:

заяву про самовідвід судді Кремінського районного суду Луганської області Тесленко І.О. від розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Сєвєродонецької районної державної адміністрації Луганської області, третя особа - Кремінський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Кремінської районної державної адміністрації, про стягнення зарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, задовольнити.

Зазначену цивільну справу передати до канцелярії Кремінського районного суду Луганської області для її повторного автоматизованого розподілу між суддями в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 14 ЦПК України.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І.О. Тесленко