Court ruling № 9821546, 22.04.2010, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2010 р. м. КиївК-13865/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенко М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 у справі № 2а-3087/08 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом державного підприємства «Добропіллявугілля»

до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2008 позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» задоволено, визнано протиправними податкові повідомлення-рішення Добропільської ОДПІ м. Добропілля (далі Добропільська ОДПІ ) від 18.12.2006 № 0002241540/2, № 0002261540/2, № 0002251540/2 з тих підстав, що акт перевірки не відповідає встановленим вимогам щодо його оформлення.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Добропільської ОДПІ від 18.12.2006 № 0002261540/2, № 0002251540/2, визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 18.12.2006 № 0002241540/2 Добропільської ОДПІ в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21940869,71 грн., в решті позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована висновком про те, що, застосовуючи штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату сум податкових зобовязань з податку на додану вартість згідно рішення про правонаступництво, відповідачем не було встановлено, за якими саме податковими зобовязаннями виник податковий борг. Крім того, за висновком суду, податковий орган не мав права змінювати призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученнях на перерахування сум податку на додану вартість за певний податковий звітний період.

В касаційній скарзі Добропільська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема пункт 1.12 ст. 1, пункт 5.1, підпункт 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5, підпункт 7.7.1 пункту 7.7, підпункт 7.8.1 пункту 7.8 ст.7, підпункт 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181), ст. 138 КАС України

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Добропільською ОДПІ було проведено невиїзну перевірку ДП «Добропіллявугілля»за період з 30.06.2005 по 30.06.2006, за результатами якої було складено акт перевірки від 17.08.2006 № 692/15-0/32186934 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.12.2006 № 0002241540/2, відповідно до якого ДП «Добропіллявугілля» зобовязано сплатити штраф у сумі 567082,13 грн., накладений на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181 за прострочення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 5670821,30 грн.; № 0002261540/2, відповідно до якого ДП «Добропіллявугілля» зобовязано сплатити штраф у сумі 22218255,46 грн. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181 за прострочення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 44436510,91 грн.; № 0002251540/2, відповідно до якого ДП «Добропіллявугілля» зобовязано сплатити штраф у сумі 1974684,06 грн. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181 за прострочення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 9873420,30 грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон № 2181.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 ст. 16 цього Закону визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Норми Закону № 2181 не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що сплачені платниками податків через банківську установу та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобовязання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що законом не передбачено направлення податковим органом за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених останнім для погашення податкових зобовязань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення існуючого податкового боргу із застосуванням при цьому штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань, оскільки відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181 штраф накладається саме за сплату платником податків узгоджених сум податкових зобовязань з порушенням встановлених законом граничних строків. Платіжними дорученнями позивачем сплачено податок на додану вартість за поточний місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2002 № 270. Облік податковим органом в картках особового рахунку позивача сплачених сум податків у порядку черговості з погашенням існуючого податкового боргу не є підставою для застосування штрафу по цих платежах, як по прострочених. Крім того, відповідачем не було доведено правомірність застосування штрафних санкцій у звязку із несвоєчасною сплатою ДП «Добропіллявугілля» податкових зобовязань з податку на додану вартість, які перейшли до нього згідно з рішеннями про правонаступництво від 30.06.2005 № та від 15.07.2005 № DUEK. Так, як в акті перевірки, так і в судовому процесі ОДПІ не були визначені підстави виникнення цих податкових зобовязань та строки їх сплати.

Доводи касаційної скарги правильність висновків Донецького апеляційного адміністративного суду не спростовують.

За таких обставин, відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписЛ.І.Бившева

підписМ.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підписТ.М.Шипуліна