Court ruling № 9820946, 19.05.2010, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2010 р. м. КиївК-13170/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Рибченка А.І.

Сергейчука О.А.

при секретарі Кравченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2007 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 р.

у справі № А17/30-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком»

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2007р. позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області №0015062301/0/29056/10/234 від 27.09.2006 р. про визначення ТОВ «Інком»податкового зобовязання з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, у загальній сумі 62501,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інком»3,40 грн. судового збору.

ДПІ у м. Дніпродзержинську подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю. Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, вважає правомірним позбавлення позивача права на нарахування податкового кредиту за будь-який період з тих підстав, що свідоцтво платника податку на додану вартість постачальника товару визнано недійсним у судовому порядку з моменту його видачі.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Податкове повідомлення-рішення № 0015062301/0/29056/10/234 від 27.09.2006 р. про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 62501,00 грн., у тому числі 41667,00 грн. основного платежу та 20834,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийнято на підставі акту від 18.09.2006 р. № 127/23/30517159 невиїзної документальної перевірки позивача з питань правових відносин з ТОВ БП «Авангард»за період з 01.06.2005р. по 31.07.2005 р., яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що зумовило заниження податку на додану вартість у сумі 41667 грн. за червень 2005 року. Порушення полягало у віднесенні позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 3-/06 від 30.06.2005р., виписаної ТОВ «БП «Авангард»- особою, яка не є платником податку на додану вартість, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2006 р. визнано недійсним статут даного підприємства та свідоцтво платника податку на додану вартість з 03.06.2005 р.

Інших правових та фактичних підстав для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не встановлено, реальність здійснення господарських операцій податковою інспекцією не заперечується.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі, надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобовязаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкової інспекції про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість на підставі податкової накладної, складеної ТОВ БП «Авангард», яке на час її складання було зареєстровано платником податку на додану вартість у визначеному законом порядку.

Визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість судовим рішенням після здійснення операцій з поставки товарів (робіт, послуг) не може бути єдиною підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих підприємством, зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, та висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених такому постачальнику.

Платник податку на додану вартість покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обовязку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних матеріальних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2007 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

СуддіЛ.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

А.І. Рибченко

О.А. Сергейчук