Decision № 98192084, 09.07.2021, Stanytsia-Luhanska District Court of Luhansk Oblast

Справа № 430/877/21

Провадження № 2/430/192/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Попової О.М.,

за участю секретаря Романової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Бірюкова Ігоря Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області, про визнання права на земельну частку (пай), в зв`язку із втратою правовстановлюючого документа, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Бірюков І.Ю. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області, про визнання права на земельну частку (пай), в зв`язку із втратою правовстановлюючого документа.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку було видано сертифікат серії ЛГ № 0152898 зареєстрований в книзі сертифікатів на земельну частку (пай) по СВАТ «Батьківщина» за № 378 від 17.05.2000 року, який був виданий згідно розпорядження Станично-Луганської районної державної адміністрації № 12 від 19.01.1998 року на земельну частку (пай) на землях, які перебувають у власності Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Батьківщина», с. Платина Станично-Луганського району луганської області, розміром 9,53 умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі.

Представник позивача адвокат Бірюков І.Ю. зазначає, що при розпаюванні земель СВАТ «Батьківщина» позивачу був наданий земельний пай (копія довідки СВАТ «Батьківщина» додається до заяви).

Однак позивач не має змоги оформити право власності на вказану земельну ділянку в зв`язку з втратою сертифіката на право на земельну частку (пай), який відповідно до ст. 2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» є основним документом, який підтверджкє право на земельну частку (пай).

Оскільки позивач позбавлений можливості отримати сертифікат на право власності на земельну частку (пай) в позасудовому порядку, так як Станично-Луганською районною державною адміністрацією Луганської області йому відмовлено в видачі дубліката, та як наслідок, ОСОБА_1 не може оформити право власності на земельну частку (пай).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бірюков І.Ю. не з`явились, до суду надійшла заява з проханням розглянути справу за їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до початку розгляду справи надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнали, не заперечували проти їх задоволення.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

У судовому засіданні матеріалами справи встановлено, що 19.01.1998 року ОСОБА_1 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0152898 від 19.01.1998 року, згідно листа Відділу у Станично-Луганському районі ГУ Держгеокадастру у Луганській області № 238/112-21 від 30.04.2021 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 2 ст. 3 ЦК України позбавлення права власності є неприпустимим, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Захист прав на отримання земельних часток (паїв) при втраті сертифікату на земельну частку (пай), за аналогією закону здійснюється в порядку ст. 392 ЦК України.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

До позовної заяви позивачем додані належні та допустимі письмові докази, які, на думку суду, підтверджують законність права власності позивача ОСОБА_1 на земельну частку (пай), яке було зареєстровано у встановленому законом порядку, а відтак у суду є всі підстави для визнання за позивачем права власності на земельну частку (пай).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог є достовірними, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають, крім того визнані відповідачем, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що даний спір виник виключно внаслідок дій позивача, яким судових витрат до відшкодування заявлено не було. Отже, стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в даному випадку буде несправедливим.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області, про визнання права на земельну частку (пай), в зв`язку із втратою правовстановлюючого документа задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) на землях, які перебувають у власності СВАТ «Батьківщина», с. Платина Станично-Луганського району луганської області, розміром 9,53 умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі, відповідно до сертифікату серії ЛГ № 0152898 зареєстрований в книзі сертифікатів на земельну частку (пай) по СВАТ «Батьківщина» за № 378 від 17.05.2000 року, який був виданий згідно розпорядження Станично-Луганської районної державної адміністрації № 12 від 19.01.1998 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Попова