Sentence № 98190872, 09.07.2021, Korsun-Shevchenkivskyi District Court of Cherkasy Oblast

Справа № 699/31/19

Номер провадження № 1-кп/699/46/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2021 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Свитки С.Л.,

за участю секретарів Могильної І.В., Таран О.В.,

прокурорів Кривошиї І.О., Павленка В.В., Початенко Н.В., Щербини М.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Гречухи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12018250190000586 щодо обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Карашина Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , гр.України, непрацюючого, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, невійськовозобов`язаного, раніше судимого: 13.05.2017 року Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за ч.1 ст.263, ч.1 ст.309, ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 07.10.2018, близько 11:00 год., перебуваючи на території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з метою крадіжки чужого майна, таємно, шляхом вільного доступу, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, викрав з подвір`я вказаного вище домоволодіння велосипед марки «Україна», вартість якого згідно висновку експерта № 8/865 від 06.11.2018 складає 816,66 гривень та який належить потерпілому ОСОБА_3 , чим спричинив останньому збитків на вказану суму, а викраденим розпорядився на власний розсуд, шляхом його продажу.

Вказані дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Будучи допитаним у суді, обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, не визнав, не розкаявся і показав, що тривалий час знав потерпілого ОСОБА_3 , надавав останньому допомогу по господарству. Він знав, що останній дав ОСОБА_4 велосипед, а через деякий час ОСОБА_4 дав вже йому користуватися велосипедом ОСОБА_5 .

Через короткий час у велосипеда виникла поломка, у зв`язку з чим він залишив його на подвір`ї у ОСОБА_6 . Сам ОСОБА_3 в цей час користувався його телевізором, який він дав останньому.

Згодом потерпілий повідомив йому, що відремонтував телевізор і продав його. Після цього він вирішив продати велосипед ОСОБА_7 , оскільки були потрібні гроші на цигарки і продав велосипед ОСОБА_8 за 100 грн.

Згідно даних копії актового запису про смерть № 195 від 27.08.2019 року потерпілий ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 103 том 1).

Представник потерпілого Полєвого В.А. – його дочка ОСОБА_9 звернулася до суду із заявою про розгляд кримінального провадження без її участі, претензій до обвинуваченого не має, міру покарання залишила на розсуд суду, у зв`язку з чим показань суду не надала (а.с. 120 том 1).

На підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення органами досудового розслідування були надані наступні докази:

- показання свідка ОСОБА_4 про те, що обвинувачений – його односелець. Влітку 2018 року він позичив велосипед «Україна» у ОСОБА_3 та користувався ним близько 6 місяців, неодноразово давав велосипед ОСОБА_1 . Потім, на прохання обвинуваченого, він дав велосипед останньому, а через деякий час обвинувачений повідомив, що велосипед зламався і знаходиться у ОСОБА_6 . Згодом ОСОБА_6 повідомив йому, що ОСОБА_1 продав велосипед ОСОБА_8 за 100 грн. Коли про це довідався ОСОБА_3 , то він звернувся в поліцію і заявив про крадіжку велосипеда.

- показання свідка ОСОБА_8 про те, що обвинуваченого знає тривалий час як односельця. В 2018 році ОСОБА_1 біля магазину в с. Карашина, в присутності ОСОБА_10 запропонував йому купити велосипед «Україна» за 100 грн. Після цього вони утрьох пішли на подвір`я ОСОБА_10 , де він забрав велосипед. При цьому ОСОБА_1 переконав його в тому, що велосипед належить йому. Через 7 днів велосипед у нього вилучили працівники поліції;

-показання свідка ОСОБА_6 про те, що обвинувачений є його троюрідним братом. Близько 1,5 роки тому ОСОБА_11 залишив у нього на зберіганні велосипед. У велосипеді було пошкоджено переднє колесо. Через нетривалий час останній забрав вказаний велосипед з подвір`я.

- витяг з ЄРДР від 15.10.2018 року щодо внесення повідомлення ОСОБА_12 про вчинення у нього крадіжки велосипеда (а.с.178)

- протокол прийняття заяви ОСОБА_3 від 15.10.2018 року про крадіжку ОСОБА_1 його велосипеда (а.с.180)

- заяву ОСОБА_8 про добровільну видачу ним велосипеда «Україна», який він придбав у ОСОБА_1 (а.с.183)

- протокол огляду предмета від 17.10.20218 року з фото таблицею до нього, під час якого слідчим був оглянутий велосипед «Україна», виданий ОСОБА_8 (а.с.а.с.184-187)

- постанову слідчого від 17.10.2018 року про визнання велосипеда «Україна» речовим доказом у справі (а.с.188)

- розписку потерпілого ОСОБА_3 про отримання ним від слідчого власного велосипеда (а.с.189)

- висновок експерта №8/865 від 06.11.2018 року про те, що ринкова власність велосипеда «Україна» становить 816,66 грн (а.с.а.с.192-196)

- протокол слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 від 26.12.2018 року, під час якого останній в присутності понятих розповів, що велосипед він взяв у ОСОБА_4 і деякий час користувався ним. А потім продав його ОСОБА_8 (а.с.а.с.197-199)

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.2 цієї статті Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторно звернув увагу на те, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінючи надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_1 у їхній сукупності, суд прийшов до висновку, що винуватість останнього у вчиненні інкримінованих діянь не доведена.

Так диспозицією ч.1 ст.185 КК України передбачена кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна(крадіжка).

Аналіз вказаної норми закону вказує на те, об`єктивна сторона вказаного правопорушення проявляться у таємному заволодінні чужим майном. Викрадення полягає в дії (активній поведінці) і означає незаконне, безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника. Таке вилучення обов`язково повинне бути таємним, тобто непомітним: за відсутності власника або в присутності власника чи інших осіб, але за умови, що вони не здатні усвідомлювати факт викрадення внаслідок, наприклад, нетверезого стану, малолітства та ін.

Таємним є і викрадення в присутності осіб, які усвідомлюють, що вчиняється крадіжка, але суб`єкт знає, що ці особи не будуть йому перешкоджати: він впевнений у їх мовчазній згоді, невтручанні. Вилучення майна буде таємним і тоді, коли дії особи фактично помічені іншою особою, але суб`єкт цього не усвідомлює і вважає дії таємними.

Викрадення має бути безоплатним: винний не повертає викрадене, не оплачує його вартість, не відшкодовує її будь-яким еквівалентом.

Крадіжка вважається закінченою з моменту вилучення майна і реальної можливості розпоряджатися ним як своїм власним: продати, сховати, подарувати, використати на свої потреби тощо.

З суб`єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел ( ч. 2 ст. 24 КК): особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду.

Обов`язковими суб`єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив — спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета — збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Сукупність показань обвинуваченого, свідків обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 вказує на те, що жодних ознак таємного заволодіння чужим майном в даному випадку органами досудового розслідування не доведено, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 відкрито користувався велосипедом ОСОБА_7 , який йому дав у користування ОСОБА_4 , який у свою чергу позичив вказаний велосипед у потерпілого ОСОБА_7 .

Вказані обставини, з урахуванням подальшого продажу обвинуваченим зазначеного велосипеда, повністю виключають таємність в діях ОСОБА_1 щодо заволодіння даним майном.

З вказаних підстав суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні обов`язкові ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, тобто таємне заволодіння винуватою особою чужим майном.

Згідно загальної теорії держави і права складовими частинами будь якого кримінального правопорушення є об`єкт, суб`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона такого правопорушення.

Відсутність будь якої складової правопорушення виключає наявність складу самого правопорушення.

Таким чином суд приходить до висновку, що обвинувачення, пред`явлене органами досудового розслідування ОСОБА_1 не знайшло свого підтвердження у суді.

За таких обставин суд приходить до висновку, що обвинуваченого слід виправдати через відсутність у його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Завдана майнова шкода відшкодована.

Арешт на майно не накладався.

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ч.9 ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати пов`язані із залученням експертів , слід віднести за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються експертним установам з Державного бюджету України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не обирались.

Керуючись ст..ст.370, 374 КПК України,

суд

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_2 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.185КК України та виправдати за відсутності в його діях складу злочину.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-Велосипед «Україна», який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_3 , - залишити у розпорядженні його правонаступників.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні віднести на рахунок держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після проголошення вручити негайно прокурору та обвинуваченому.

Суддя Свитка С.Л.