Court ruling № 98180983, 08.07.2021, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/11498/21

УХВАЛА

08 липня 2021 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Левчук О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до судді Одеського апеляційного суду Ващенко Л.Г. про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до судді Одеського апеляційного суду Ващенко Л.Г. про визнання протиправними дій щодо створення та надання листа від 15.06.21 неналежного змісту і форми; бездіяльність щодо ненадання відповіді по суті в листі від 15.06.21 на заяву ОСОБА_1 від 08.06.21; зобов`язання судді Одеського апеляційного суду Ващенко Л.Г. надати відповідь по суті порушених питань в заяві від 08.06.21на адресу ОАС в справі № 522/21671/20 з дотриманням Інструкції з діловодства, ОСОБА_1 через ООАС у 5-денний термін з позначенням причин порушення прав ОСОБА_1 на отримання важливої інформації, якою зачіплено права, інтереси, свободи ОСОБА_1 , разом з вибаченнями за порушення конституційних прав ОСОБА_1 ; стягнення на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді (суми) судзбору, які безпідставно встановлено ОСОБА_1 454 грн. + витрати на сплату (перерахування) судзбору, моральну шкоду за створення інформації, вчинення дій, які не відповідають дійсності, до яких ОСОБА_1 не вдавалась, не висвітленням в листі від 15.06.21 в повному обсязі питань, які викладено в заяві до ОАС від 08.06.21 в справі № 522/21674/2 в сумі 50000 грн., зважаючи на примус щодо витрат безцінного часу особистого життя ОСОБА_1 з боку судді Одеського апеляційного суду Ващенко Л.Г. на захист порушених прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус судів» визначено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про судоустрій і статус судів» апеляційний суд здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про судоустрій і статус судів» суддя апеляційного суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус судів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, приписами чинного законодавства передбачено оскарження саме рішень судді чи суду у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом.

З поданої позивачем, ОСОБА_1 , позовної заяви вбачається, що в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ухвалою від 05.04.21 ОАС (головуючий суддя Ващенко Л.Г.) в справі № 522/21671/20 безпідставно відкрито провадження через приписування позивачці надання до ОАС копії апеляційної скарги з дод., що не відповідає дійсності і зобов`язано безпідставно сплатити суд збір з «відстрочкою», про що позивачка не просила. При цьому, ОАС не вказав чи має справа розглядатися за ЦПК або за КАСУ, чи є ОАС належним судом для розгляду даної справи. Натомість в ухвалі ОАС, в листі ОАС від 15.06.21 не вказано підстав щодо виготовлення подання до ОАС невідомою особою копії АС з додатками, не повідомлено чи вчинено такі дії за дорученням судді ОАС Ващенко Л.Г., інших членів колегії, інших посадових осіб ОАС, 3х осіб, що не беруть участь в розгляді справи тощо, що є порушенням засад публічності, застосування норм права в ОАС, оманою позивачки, користувачів ЄДР СР.

Тобто, підставою для звернення до суду слугувало здійснення відповідачем, суддею Одеського апеляційного суду Ващенко Л.Г., процесуальних дій в межах розгляду справи № 522/21671/20.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 2, 7, ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

При цьому, вжитий в КАС України термін “суб`єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

При цьому, під владними повноваженнями треба розуміти засновані на нормах публічного права можливості суб`єктів публічної влади (суб`єктів владних повноважень) видавати юридичні акти та вчиняти дії, спрямовані на забезпечення реалізації публічного інтересу.

Разом з тим, суд та суддя при розгляді справ не виконують владно-управлінських функцій, а здійснюють повноваження відповідно до норм процесуального закону, спрямовані на вирішення спору між сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі.

Таким чином, в розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 2, 7 і 9 статті 4, статті 19, частини третьої статті 46 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Дана правова позиція узгоджується з постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 6 “Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів” та постановою Верховного Суду по справі № 820/1971/17 від 13.06.2018 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18, щодо розгляду судом позовних вимог про зобов`язання іншого суду вчинити певні процесуальні дії зазначала, що можливість розгляду судом позовних вимог про зобов`язання іншого суду вчинити певні процесуальні дії та (або) ухвалити рішення, пов`язане з розглядом іншої судової справи, Закони України не передбачають. Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 800/414/17 від 15.03.2018 року прийшла до висновку, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто поняття стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до судді Одеського апеляційного суду Ващенко Л.Г. про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 170, 171, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до судді Одеського апеляційного суду Ващенко Л.Г. про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.

Суддя О.А. Левчук