Decision № 98059265, 02.07.2021, Zarichnyi District Court of Sumy City

Справа № 591/1758/21

Провадження № 2/591/1676/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді – Северинової А.С.,

з участю секретаря cудового засідання – Майбороди А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу № 591/1758/21 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник адвокат Приходченко Олександра Олександрівна, до Сумської міської ради, третя особа: Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради, про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року позивачі звернулась до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивують тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської Ради народних депутатів від 15 липня 1993 року за № 464 ОСОБА_1 надана окрема, упорядкована, однокімнатна житловою площею 18,08 кв.м квартира за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, під час надання вказаної квартири, ОСОБА_1 видавався ордер для вселення до вказаної квартири. При вселенні в житлове приміщення ОСОБА_1 здала ордер у житлово-експлуатаційну організацію. На даний час ордер відсутній.

Крім того, ОСОБА_2 з 08 жовтня 2005 року по 04 серпня 2010 року та з 20 липня 2020 року по теперішній час зареєстрована та постійно проживає у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час зазначена квартира перебуває у комунальній власності Сумської міської об`єднаної територіальної громади.

На початку лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради з питання приватизації вказаного житла. Однак, згідно з відповіддю вказаної установи від 04 лютого 2021 року № 14.01-15/144 відсутні підстави для передачі позивачам спірної квартири у спільну часткову власність у зв`язку з відсутністю ордера на вказане жиле приміщення.

Посилаючись на вказані обставини та на обставини того, що незважаючи на відсутність ордера вони мають право на приватизацію житла, так як вселилися у спірну квартиру і проживають в ній на законних підставах, позивачі просять зобов`язати відповідача вчинити дії по приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 за відсутності ордера.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 25 березня 2021 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову з підстав відсутності у позивачів ордера на жиле приміщення (а.с. 41).

Ухвалою суду від 26 квітня 2021 року закрито підготовче провадження в даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду на 24 червня 2021 року.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду даної справи повідомлені належним чином. Від представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити. Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської Ради народних депутатів від 15 липня 1993 року за № 464 ОСОБА_1 з сім`єю у складі 2-х чоловік: вона та бабка ОСОБА_4 було надано окрему, упорядковану, однокімнатну житловою площею 18,08 кв.м квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 13).

При цьому, наймач ОСОБА_1 була вселена до вказаної квартири на підставі ордера № 158 від 21 липня 1993 року (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (а.с. 14).

Позивачі ОСОБА_1 з 14 березня 1997 року, а ОСОБА_2 з 08 жовтня 2005 року і по теперішній час зареєстровані та проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4-5, 6-7, 9).

Як вбачається з листа Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 19 жовтня 2020 року за № Ш-2458/06.01.21, неприватизовані квартири будинку АДРЕСА_3 , у тому числі квартира АДРЕСА_4 , перебувають у комунальній власності Сумської міської об`єднаної територіальної громади (а.с. 11).

З метою реалізації передбачених законом прав позивачка звернулась до органу приватизації з питання приватизації житла, а саме квартири АДРЕСА_2 , проте, листом управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» від 01 лютого 2021 року за № 14.01-15/141 відмовлено позивачам у передачі у приватну власність вищевказаної квартири у зв`язку з відсутністю ордера на спірне жиле приміщення (а.с. 10).

Спір у справі виник у зв`язку з відмовою органу приватизації позивачам у приватизації спірної квартири.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У частині третій статті 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі – Положення № 396 (тут і далі – у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме – від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейській суд з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Виходячи з аналізу змісту Закону у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію.

Таким чином, приймаючи до уваги обставини того, що вселення позивачів до спірної квартири було здійснено відповідно до закону, так як протилежного відповідач не довів, а матеріали справи таких доказів не містять, позивачі тривалий час проживають у цій квартирі, квартира АДРЕСА_2 належить до числа об`єктів, що підлягають приватизації, а позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є суб`єктами приватизації, так як на законних підставах зареєстровані і тривалий час постійно проживають у вказаній квартирі, відтак, набули право на приватизацію цього житла.

За таких обставин, заявлений позов необхідно задовольнити, зобов`язавши Сумську міську раду в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг в м. Суми» Сумської міської ради вчинити дії щодо приватизації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , без ордера на жиле приміщення.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Зобов`язати Сумську міську раду в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг в м. Суми» Сумської міської ради вчинити дії щодо приватизації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності ордера на жиле приміщення.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Сумська міська рада, місцезнаходження: м. Суми, майдан Незалежності, 2.

Третя особа: Управління «Центр надання адміністративних послуг в м. Суми» Сумської міської ради, місцезнаходження: м. Суми, вул. Горького, буд. 21.

Повне судове рішення складено 02 липня 2021 року.

Суддя А.С. Северинова