Court ruling № 9802138, 15.03.2010, Kharkiv Administrative Court of Appeal

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2010 р.Справа № 2-а-37690/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2009р. по справі№2-а-37690/09/2070

за позовом Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова <Список ><Текст >

до Відкритого акціонерного товариства "Головний інститут по проектуванню заводів тракторного, автомобільногота сільськогосподарського машинобудування" <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягенння податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

14.04.2009 року, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова (далі - позивач)звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Головний інституту по проектуванню заводів тракторного, автомобільного та сільськогосподарського машинобудування” ( далі - відповідач), в якому просить, стягнути податковий борг у сумі 61 804,42 грн. за рахунок активів позивача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2009 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального закону, а саме: Закону України” Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000року №2181-Ш (далі Закон України № 2181-Ш), що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія судів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 04.10.2005 року фахівцями позивача була проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності відповідача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.02.2005 року по 01.09.2005 року, про що був складений акт №5121/22-0/00236903 від 04.10.2005 року.

Порушення виявлене під час перевірки склало у здійсненні резидентами і нерезидентами операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії НБУ.

Зазначене порушення стало підставою для ухвалення рішення про застосування штрафних (фінансових ) санкцій № 0000472200 від 13.10.2005 року на суму 61579,40 грн.

Постановою Господарського суду Харківської області від 09.10.2007 року наведене рішення відповідача було скасовано.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2008 року було скасовано постанова суду першої інстанції, та рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій визнано правомірним.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із положень ст.99 КАС України, яка передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналися або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до суду, тому в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позивач просить про стягнення коштів, визначених рішенням про застосування штрафних (фінансових ) санкцій № 0000472200 від 13.10.2005 року на суму 61579,40 грн.

Наведене рішення не було скасовано у судовому порядку.

У відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших вправ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

У звязку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач має заборгованість перед позивачем.

Між тим, дана заборгованість виникла у звязку з порушенням у сфері зовнішньоекономічної діяльності, вона не підпадає під перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обовязкових платежів) визначений статтями 14,15 Закону України „Про систему оподаткування”.

За таких обставин не може вважатися податковим зобовязанням.

Колегія суддів, вважає що застосування до даного спору граничних строків стягнення податкового боргу, встановлених у статті 15.2 Закону України „” Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є неправильним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше. Обчислюється з дня, коли особа дізналися або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідач наполягає на застосуванні до спору строку звернення до суду.

Суд першої інстанції правильно зробив висновок про пропуск даного строку.

Колегія суддів не вважає поважними причинами пропуску строку звернення до суду оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до суду.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 року по справі №2-а-37690/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Донець Л.О. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 19.03.2010 р.