Court ruling № 97608253, 07.06.2021, Podilskyi District Court of Kyiv City

Справа № 758/7415/21

У Х В А Л А

07 червня 2021 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду міста Києва Якимець О. І., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 та безпосередньо до останньої, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Подільський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у місті Києві про оспорювання батьківства дитини,

в с т а н о в и в :

31 травня 2021 року позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовом до відповідачів у якому просить виключити актовий запис № 2043 від 24 вересня 2015 року про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у місті Києві, відомостей про те, що ОСОБА_1 , є батьком цієї дитини.

Вважаю, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити, виходячи з наступних мотивів.

За змістом пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, яке набрало законної сили (стаття 273 ЦПК України).

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04 березня 2020 року у справі № 758/568/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Подільський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у місті Києві про оспорювання батьківства дитини відмовлено за необґрунтованістю вимог позивача та відсутністю правових підстав для задоволення позову.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову у справі № 758/568/19, а рішення суду першої інстанції від 04 березня 2020 року визнано нечинним.

Отже, у провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала аналогічна справа, провадження у якій закрито та ухвала суду апеляційної інстанції набрала законної сили.

Попри те, із доводів позивача викладених у позовній заяві від 31 травня 2021 року останній наводить аргументи, що позов у справі № 758/568/19 був пред`явлений не до тієї особи відповідача. Такого висновку, позивач дійшов аналізуючи норми ст. 136 Сімейного кодексу України, які не визначають до кого має пред`являтися позов про оспорювання батьківства та ст. 46 Цивільного процесуального кодексу України, яка містить норму про те, що цивільна процесуальна правоздатність особи є з народження. Відтак вважає, що належним відповідачем у цій справі має бути малолітня дитина в особі її законного представника матері та остання як самостійний відповідач. Також наводить аргументи про те, що підстава у позовній заяві від 31 травня 2021 року є іншою, адже у справі № 758/568/19 обставиною для такої підстави був результат аналізу ДНК від 29 жовтня 2018 року, який визнаний судом недопустимим доказом, а даний позов обґрунтований новою обставиною - висновком експерта від 06 серпня 2020 року № 103-188-2020.

Однак, такі доводи позивача суду оцінює критично з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Отже, вимога позову стосується виключення запису про батька дитини з актового запису про народження, яке належить до повноважень органу реєстрації актів цивільного стану. Таким чином, вказана умова не є зобов`язальною вимогою у спірних правовідносинах для відповідачів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

Відповідно до ст. 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

Малолітні особи згідно з чинним цивільним процесуальним законодавством не мають цивільної процесуальної дієздатності, тому їх права та обов`язки в суді захищають та реалізовують виключно законні представники.

Таким чином, у спірних правовідносинах малолітня особа не може виступати самостійним відповідачем, цивільні процесуальні права та обов`язки якої має здійснювати її законний представник.

Відтак, вважаю, що суб`єктний склад у цих двох справах тотожний, а відтак спір виник між тими самими сторонами.

Щодо аргументів позивача про наявність іншої підстави у позові поданого до суду 31 травня 2021 року, яка обґрунтована висновком експерта, а у справі № 758/568/19 результатом ДНК, суд зазначає наступне.

Підставою позову - є обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які в сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до відповідача.

Встановлено, що підставою позову в цих двох справа є оспорювання батьківства (наявність або відсутність такого) у відповідності до ст. 136 СК України, а висновок експерта від 06 серпня 2020 року №103-188-2020 є лише способом доказування наявності або відсутності факту обґрунтування вимоги позову, а тому у двох справа підстава позову одна і та ж сама.

Відтак, предмет і підстави двох позовів є тотожними.

Відмінність полягає лише в тому, що відповідачем у справі № 758/568/19 була ОСОБА_3 , а у цій справі, крім неї позивач вказав також ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в особі законного представника ОСОБА_3 .

Водночас, як вбачається з позовної заяви, така не містить жодних позовних вимог до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що свідчить про штучне та безпідставне залучення її як відповідача.

Сам по собі факт наявності в справі ще одного відповідача (а саме дитини, в особі її законного представника), до якого не пред`явлено позовних вимог, не може бути розцінений як інший суб`єктний склад виниклих між сторонами правовідносин.

Таким чином, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 з тих самих підстав та з тим самим предметом, що свідчить про відсутність передумов для відкриття провадження у справі за позовною заявою від 31 травня 2021 року.

Отже, приходжу до висновку про те, що оскільки в провадженні Подільського районного суду м.Києва вже знаходилась аналогічна справа № 758/568/19 зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та апеляційним судом 22 вересня 2020 року постановлено ухвалу про закриття провадження у ній, а відтак у відкритті провадження у справі слід відмовити у відповідності до п.2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 46, 47, 186, 258-261, 353, пунктом 3 розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 та безпосередньо до останньої, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Подільський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у місті Києві про оспорювання батьківства дитини - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повне судове рішення складено та підписано 07 червня 2021 року.

СуддяО. І. Якимець