Decision № 97583607, 27.05.2021, Pustomyty District Court of Lviv Oblast

Справа № 450/928/21 Провадження № 2-а/450/22/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2021 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі

головуючого судді Кіпчарського М.О.,

за участю секретаря судового засідання Микитів Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Пустомити адміністративну справу категорії термінових, за позовом ОСОБА_1 до Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

встановив:

позивач 17.03.2021 року звернулася до Пустомитівського районного суду з адміністративним позовом до відповідача з вимогою скасувати винесену відносно неї 03.03.2021 року постанову в справі про порушення митних правил №0002/126000/21 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу розміром розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 40 272,21 грн., а справу закрити.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 03.03.2021 року відносно неї було складено оскаржувану постанову, в якій значиться, що вона, будучи відповідальною уповноваженою особою на роботу з митницею ПП Торгівельно-промислова фірма «ЮНІВЕС», під час декларування автотранспорту 26.03.2020 року невірно зазначила рік виготовлення автомобіля марки INFINITY модель QX70 номер кузова НОМЕР_1 , що призвело до зменшення розміру митних платежів на суму 13 424,07 грн.

Зазначає, що під час розмитнення жодних зауважень зі сторони митних органів до документів та митної вартості не було, вона не отримувала карту відмови у оформленні митної декларації чи іншим чином їй не було повідомлено про помилку при заповненні, отже декларація була оформлена правильно, а також перевірена митними органами

Зауважує, що МК України та Наказом ДМСУ №1118 від 17.11.2005 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» не передбачено як підставу для визначення року виготовлення автомобіля (транспортного засобу) наявність листа підприємства – офційного імпортера на територію України. Враховуючи зазначене інформація ТОВ «Ніссан Мотор –Україна» про дату виготовлення згаданого транспортного засобу у 2014 році, не є беззаперечним доказом її вини з огляду на відсутність будь-яких підтверджень року виготовлення автомобіля. Крім того, митний орган не обґрунтував підстави для надання переваги отриманій від підприємства інформації. Зазначила, що вона не була зобов`язана здійснювати огляд транспортного засобу з метою встановлення року випуску такого, зокрема досліджувати спеціальні номерні таблички (шильдики).

Вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, а правомірність постанови в частині заявлення нею в митній декларації неправдивих відомостей стосовно календарного року виготовлення вказаного автомобіля з метою зменшення розміру митних платежів, не підтверджена належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 18.03. 2021 року відкрито провадження по справі за правилами окремих категорій термінових адміністративних справ та призначено до судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін.

14.04.2021 року від представника відповідача Ясінської О.Я. надійшов відзив на позовну заяву, яка зазначила, що подані позивачем докази не є належними, оскільки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 24.01.2020 року та рахунок-фактура № б/н від 02.10. 2020 року виготовлені іноземною мовою і не містять інформації про дату виготовлення автомобіля. Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 24.03 2020 року не може бути доказом дати виготовлення, оскільки складений інспектором митниці і опис товару вносився відповідно до поданих позивачем товаросупровідних документів. Звіт про оцінку транспортного засобу № 579/20 від 25.03.2020 року не може бути доказом по справі, оскільки суб`єкту оціночної діяльності не ставилося запитання щодо дати виготовлення автомобіля. Експертна довідка № 582/20 від 26.03 2020 року виготовлена оцінювачем ОСОБА_2 , який не являється експертом, його кваліфікація не підтверджена, тому підстав для визначення останнім року виготовлення згаданого автомобіля не було.

Вважає, що диспозиція ст. 485 МК України свідчить про те, що формою вини у складі даного правопорушення може бути також і необережність. Зауважує, що позивач могла отримати інформацію про рік виготовлення автомобіля на спеціалізованих ресурсах в мережі Інтернет, зокрема на сайті страхових аукціонів США, у яких серед іншого наявне фото спеціальної номерної таблички (шильдика) з датою виготовлення «06/14» ( червень 2014 року). З огляду на вказане, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

18.03.2021 року від представника позивача ОСОБА_3 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому зазначила, що позиція митного органу щодо доведеності вини позивача в цілому ґрунтується виключно на листі ТзОВ «Ніссан-Мотор-Україна» за № 97 від 04.09.2020 року, який не може бути доказом по справі, оскільки дане товариство не є офіційним дилером зазначеного транспортного засобу у країні його виготовлення – в Японії. Щодо спеціальної номерної таблички зауважила, що така є доказом поверхневості роботи митних органів, а не вини позивача. Крім цього, звіт про оцінку транспортного засобу виконав ФОП ОСОБА_2 , що є суб`єктом оціночної діяльності та має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача № 134 від 14.11.2018 року, видане Фондом державного майна України. Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити.

Позивач та її представник ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотань про розгляд справи за їх відсутності або про відкладення судового розгляду не подали.

Представник відповідача ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, однак у відзиві на позовну заяву просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею

Повно та всебічно з`ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, відповідно та при дотриманні норм матеріального і процесуального права, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що постановою голови комісії з реорганізвції Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби в справі про порушення митних правил № 002/126000/21 від 03.03.2021 року, ОСОБА_1 , особу уповноважену на роботу з митницею в ПП Торгівельно-промислова фірма «ЮНІВЕС», визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 40 272,21 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 26.03.2020 року до Галицької митниці Держмитслужби уповноваженою особою на роботу з митницею ПП «Торгівельно-промислова фірма «ЮНІВЕС» ОСОБА_1 до митного контролю та митного оформлення подано електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA 209270/2020/003648 для здійснення митного оформлення товару «Легковий автомобіль, що був у використанні призначений для перевезення пасажирів, марка INFINITY модель QX70, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна: не встановлено, тип двигуна бензиновий, об`єм 3696 куб. см, потужність 245 kw, місць включаючи водія - 5, дверей - 5, кузов універсал, рік випуску 2015, модельний рік 2015, колір червоний, дата введення в експлуатацію 01.02.2015 рік».

Згідно інформації, зазначеної у графі 31 митної декларації, календарний рік виготовлення автомобіля 2015.

В графі 47 митної декларації декларантом заявлено суму митних платежів з врахуванням календарного року виготовлення транспортного засобу 2015 та визначені загальний розмір таких платежів на суму 99 5284,89 грн.

Згідно акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної покладі та багажу від 24.03/2020 року, підписаним державним інспектором, стверджується, що роком випуску вказаного автомобіля є 2015 рік, модельним роком такого є 2015 рік.

Свідоцтвом про реєстрацію № НОМЕР_2 стверджується, що вищезгаданий транспортний засіб виготовлений у 2015 році.

Зі звіту № 610/20 про незалежну оцінку нерозмитненого бувшого у використанні пошкодженого транспортного засобу, виготовленого оцінювачем ОСОБА_2 , вбачається, що вказаний транспортний засіб виготовлений у 2015 році, модельним роком значиться 2015 рік.

Суд критично ставиться до посилань відповідача про те, що оцінювач ОСОБА_2 вийшов за межі своїх повноважень, визначаючи рік виготовлення транспортного засобу, оскільки очевидним є той факт, що ринкова вартість автомобіля прямо залежить як від року виготовлення такого, так і від модельного року. Таким чином, вказані обставини при здійсненні оцінки майна підлягають встановленню суб`єктом оціночної діяльності.

З метою перевірки правильності визначення року виготовлення зазначеного транспортного засобу Координаційно-моніторинговою митницею Держмитслужби 31.08.2020 року направлено лист до офіційного імпортера «Nissan» в України - ТОВ «Ніссан-Мотор-Україна» та отримано відповідь вих. № 97 від 04.09.2020 року, у якій зазначено, що згаданий вище автомобіль виготовлений у 2014 році.

З урахуванням зазначеного, орган митної служби постановив, що у діях позивача наявний склад адміністративного порушення, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки остання не вжила заходів для встановлення достовірних даних щодо дати виготовлення вказаного автомобіля, що призвело до зменшення суми митних платежів на суму 13 424,07 грн.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 485 МК України встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Для притягнення до відповідальності за ст. 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, а також наявність у діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 486 МК України щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно із ст. 489 МК України зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як попередньо встановлено судом, позивач з врахуванням наявних у неї документів, які подавалися у Держмитслужбу для митного оформлення згаданого автомобіля, роком виготовлення такого визначено саме 2015 рік.

Суд критично ставиться до покликань відповідача про те, що з іноземних документів на цей автомобіль неможливо встановити, що означає рік, зазначений у графі «Year», оскільки за загальним правилом у таких документах вказується саме рік виготовлення транспортного засобу.

Крім того, як вбачається з VIN-номеру автомобіля НОМЕР_1 , десятий символ такого «F» визначає рік виготовлення транспортного засобу та означає 2015 рік.

Вказані обставини також стверджуються вищезгаданим актом огляду, який проводився працівником митниці, у якому чітко визначено, що роком виготовлення автомобіля є 2015 рік.

При цьому, покликання відповідача на наявність фотографії спеціальної номерної таблички (шильдика) згаданого автомобіля на сайтах американських страхових аукціонів, на яких він продавався, у якій вказано «06/14», не можуть братися судом до уваги з огляду на неможливість перевірити дійсність цих фотографій та справжність цих табличок.

Крім того, зазначені таблички за своєю природою не можуть бути беззаперечним доказом дати виготовлення автомобіля, оскільки інформація, яка наявна на них, не може бути перевірена судом.

Більше того, очевидним є той факт, що позивач не була зобов`язана моніторити сайти страхових аукціонів для дослідження дати виготовлення транспортного засобу, оскільки наявних у неї документів було достатньо для того, щоб точно та беззаперечно встановити рік випуску такого.

Слід також зауважити, що під час розмитнення товару жодних зауважень з боку митних органів не було, як і не було зауважень безпосередньо до митної вартості.

Частиною 1 ст. 352 МК України передбачено, що під час проведення перевірок посадові особи органів доходів і зборів можуть використовувати документи, визначені МК України, податкову інформацію, експертні висновки, судові рішення, документально підтверджені відомості, отримані від уповноважених органів іноземних держав щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Окрім того, митний орган у разі сумніву щодо характеристик транспортного засобу, який ввозиться на митну територію України, має повноваження запитувати у декларанта додаткові документи або коригувати митну вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про коригування митної вартості відповідачем не приймалось й додаткові документи у декларанта не запитувались.

Натомість, митний орган звернувся з листом до офіційного імпортера «Nissan» в України ТОВ «Ніссан-Мотор-Україна» для підтвердження технічних характеристик автомобіля, на підставі чого ним отримана інформація про те, що такий автомобіль виготовлений у 2014 році.

Однак отримана від офіційного імпортера інформація не є виключним, беззаперечним і визначальним доказом винуватості позивача у порушенні митних правил, та не доводить наявності у її діях умислу на ухилення від сплати митних платежів у повному обсязі, шляхом надання неправдивих відомостей щодо року виготовлення автомобіля, оскільки при митному оформленні транспортного засобу позивач керувався наявними у неї документами, з яких можливо встановити рік виготовлення автомобіля.

Разом з тим, митний орган під час розгляду справи про порушення митних правил жодним чином не обумовив підстав надання переваги відповіді від офіційного імпортера, а не інформації, що містилась у поданих для митного оформлення документах.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 КУпАП визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, на момент оформлення згаданого автомобіля, позивач подала необхідні для визначення дати виготовлення автомобіля документи, яких є достатньо для визначення розміру митних платежів в розумінні п. 8 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України».

Відповідач не довів допустимими, достовірними та достатніми доказами правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, а тому оскаржувану постанову слід скасувати.

При тому суд не вбачає підстав для визнання вказаної постанови протиправною, оскільки сам факт скасування такої судом вже свідчить про її протиправність.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розглядусправи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, суд має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, згідно вказаної норми, суд позбавлений процесуальної можливості визнавати постанову про адміністративне правопорушення протиправною та має право прийняти одне з рішень, передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України.

Відтак, позовна вимога про визнання оскаржуваної постанови протиправною задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача Дмитришин М.П. подано до суду договір-доручення про надання правової допомоги № 1467 від 01 лютого 2021 року, згідно з яким виконавець АО «Лемеха та Партнери» зобов`язалося надати клієнту ОСОБА_1 правову допомогу по справі про порушення митних правил, а замовник зобов`язався виплатити виконавцю гонорар та відшкодувати витрати.

Додатком № 1 до згаданого договору сторони погодили, що вартість однієї години роботи адвоката становить 2000 грн.

З акту виконаних робіт № 3 від 12 березня 2021 року вбачається, що адвокатом виконані роботи тривалістю 4,5 год., а саме: здійснено правовий аналіз матеріалів справи тривалістю 1,5 год.; підготовлено та надіслано до суду позовну заяву про скасування постанови, що вчинялося адвокатом протягом 3 годин.

Рахунком № 1467/2 від 12.03.2021 року та квитанцією № 0.0.2070231812.1 від 29.03.2021 року стверджується, що позивач сплатила на користь АО «Лемеха та Партнери» 9000 грн. у якості оплати за юридичні послуги.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дослідивши матеріали справи та докази на підтвердженні понесених судових витрат, суд приходить до висновку, що розмір таких є співмірним зі складністю справи та виконаними роботами, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд також враховує значення справи для позивача, як особи, яка уповноважена на роботи з митницею.

При цьому, аргументи відповідача з приводу розміру судових витрат є недостатньо вмотивованими для зменшення розміру таких. Відповідачем не доведено належними доказами неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням обсягу наданої правничої допомоги адвокатом та критеріїв реальності адвокатських витрат, їх розумності, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати за надання правничої допомоги адвокатом належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень у повному обсязі.

Крім того, на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 454 грн.

Тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати в загальному розмірі 9 454,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 54, 352, 458, 485, 486, 489 МК України, ст.ст. 2, 5-10, 20, 44, 47, 48, 132-134, 241, 243-246, 268, 271, 286 КАС України, суд –

ухвалив:

адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Постанову в справі про порушення митних правил № 0002/126000/21 від 03.03.2021 року, винесену відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 9454,00 грн. (дев"ять тисяч чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Пустомитівський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

СуддяМ. О. Кіпчарський