№ 9755710, 07.06.2010, Odesa District Administrative Court

Справа № 2а-5681/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2010 року м.Одеса

12 год.18хв.

Зала судових засідань №210

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - суддіАракелян М.М.

При секретарі -Жаворонковій М.О.

За участю сторін:

Від позивача: Глиняна Г.В. за довіреністю №4793/Г/10-117 від 02.02.2010р.

Від відповідача: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 1450,47грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність заборгованості у загальній сумі 1450,47грн., яка утворилась внаслідок несплати відповідачем сум, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 05.05.2006р. №00032311703/0, від 27.03.2007р. №00175811703/0, від 09.04.2008р. №00108511703/0.

Відповідач у судові засідання не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, заперечення на позов не надав; на виклики суду, здійснені через засіб масової інформації в порядку ч.1 ст.39 КАС України, в судове засідання, яке відбулось 18.06.2009р. та 31.05.2010р. відповідач не прибув, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній доказами.

В засіданні суду представник позивача вимоги підтримав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у ДПІ у Приморському районі м.Одеси в якості власника земельної ділянки (квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1) на підставі договору дарування посвідченого 29 вересня 1993 року державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1-9441, яка здається в оренду.

19.05.1999р. між ОСОБА_2 (орендодавець) та ПП «Вікторінокс»(орендар) укладено договір оренди квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

На підставі заяви ПП «Вікторінокс»Управлінням земельних ресурсів 01.07.2000р. складено довідку №3064 про визначення грошової оцінки земельної ділянки та ставки земельного податку. Згідно вказаної довідки №3064 грошова оцінка земельної ділянки/квартири (АДРЕСА_2) за 1 кв. м. складає 1370,57грн.

На підставі вказаної довідки №3064 від 01.07.2000 року нараховано земельний податок з фізичних осіб та прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.05.2006р. №00032311703/0 на суму 479,02грн.; від 27.03.2007р. №00175811703/0 на суму 479,02грн. та від 09.04.2008р. №00108511703/0 на суму 492,43грн.

Податкове повідомлення-рішення від 05.05.2006р. №00032311703/0 було отримане відповідачем особисто про що свідчить відповідний підпис на ньому. Як вбачається з наявних у матеріалах справи списків відправлених листів та поштових квитанцій, податкові повідомлення-рішення від 27.03.2007р. №00175811703/0 та від 09.04.2008р. №00108511703/0 були надіслані на адресу відповідача.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень від 05.05.2006р. №00032311703/0, від 27.03.2007р. №00175811703/0, від 09.04.2008р. №00108511703/0 та їх скасування у встановленому законом порядку суду не надані, отже податкові зобовязання є узгодженими, чинними та підлягає виконанню.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992р. №2535-XII (зі змінами та доповненнями) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно з ст.5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 13 Закону встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про плату за землю" нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Згідно зі ст.15 цього Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 17 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Відповідно до пп. пп. 4.2.1, 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями), якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому зазначеним Законом. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Згідно п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 вказаного вище Закону обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 зазначеного Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п.п. 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених пп. 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 вищезазначеного Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена у встановлений законодавством строк, визнається сумою податкового боргу.

Як вбачається даних облікової картки платника податків, яка ведеться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005р. №276, за ОСОБА_2 станом на 12.12.2008р. обліковується податковий борг по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 1450,47грн., вказане також підтверджується наявним у матеріалах справи обґрунтованим розрахунком боргу.

Згідно пп.3.1.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04 грудня 1990 року (зі змінами та доповненнями) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Враховуючи викладене, ДПІ у Приморському районі м.Одеси обґрунтовано вимагає стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 1450,47грн.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

ОСОБА_2 наявність податкового боргу не заперечив, доказів його сплати суду не надав.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на р/р 33219813700008, код платежу 13050300, одержувач: УДК у м.Одеса ГУДКУ в Одеській області 23862106, банк одержувача: ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, заборгованість по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 1450 (одна тисяча чотириста пятдесят)грн.47коп.

Постанова суду може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 07.06.2010р.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

07 червня 2010 року