Decision № 97410490, 26.05.2021, Buchach District Court of Ternopil Oblast

Справа № 595/59/21

Провадження № 2/595/132/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2021

м.Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі: Головуючого судді Содомори Р.О.,

при секретарі Присташ П.Р.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Жниборідської сільської ради, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Лесі Ігорівни, ОСОБА_3 , Бучацької міської ради, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

13 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_5 та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Жниборідської сільської ради, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І., згідно позовних вимог просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 14 січня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

26 лютого 2021 року позивач подала заяву про уточнення позовних вимог, згідно яких просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті батька ОСОБА_8 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

15 березня 2021 року ухвалою суду Бучацького районного суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_2 .

29 березня 2021 року ухвалою суду Бучацького районного суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Бучацьку міську раду.

16 квітня 2021 року ухвалою суду Бучацького районного суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_9 , жительку с.Великий Ходачків, Козівський район, Тернопільська область.

26 квітня 2021 року третя особа ОСОБА_3 подав суду заяву про відкликання поданих ним клопотань, а саме про зупинення провадження, про виклик свідків, про витребування довідок з Бучацької міської ради, про витребування спадкової справи по смерті ОСОБА_10 .

Позивач та її представник в судовому засіданні пояснили, що 1 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_7 та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_8 . Після їх смерті відкрилася спадщина, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Спадщину вона прийняла в установленому законом порядку, оскільки на момент смерті спадкодавця ОСОБА_7 проживала разом із нею. У грудні 2020 року вона звернулася до приватного нотаріуса Іванів Л.І. для того щоб отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , однак їй було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на будинок. Просять позов задоволити.

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, згідно поданої заяви просить суд розглядати справу у її відсутності.

Представник третьої особи Жниборідської сільської ради в судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просить суд розглядати справу у його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л.І. в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та дату розгляду справи.

Представник третьої особи Бучацької міської ради в судове засідання не з`явився, просить суд розглядати справу у його відсутності.

Представник третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 визнає позов в частині визнання за позивачем право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , про що подав суду відповідну заяву.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини.

Частиною 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідач ОСОБА_5 позов визнала в повному обсязі, про що подала суду відповідну заяву. Також, третя особа ОСОБА_3 позов визнав частково, а саме не заперечує про визнання права власності, в порядку спадкування за законом, за позивачем на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , про що подав суду відповідну заяву.

Однак, враховуючи, що таке визнання позову суперечить закону й порушує права, свободи та інтереси інших осіб (не відповідача), суд, не приймає визнання відповідачем в повному обсязі позову та третьою особою в частині позовних вимог.

Згідно довідки № 333 від 27.11.2020 року, виданої Жниборідською сільською радою, вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , належить до суспільної групи колгоспного двору. Станом на 15 квітня 1991 року головою даного колгоспного двору була ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Із погосподарської книги вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_1 , відноситься до колгоспного двору, членами якого були: ОСОБА_8 – чоловік, голова сім`ї, ОСОБА_7 - дружина, голова двору.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що житловий будинок по АДРЕСА_1 , належить до колгоспного двору. Станом на 15 квітня 19991 року головою даного колгоспного двору була ОСОБА_7 . Також, зазначає, що членом колгоспного двору до 1991 року був ОСОБА_8 , чоловік ОСОБА_7 , проте у листопаді 1991 року вибув із даного господарства та втратив статус члена колгоспного двору.

Відповідно до Постанови РМ УРСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок державного обліку житлового фонду» і відповідно до чинного на той час порядку обліку господарств колгоспних дворів, все майно колгоспного двору обліковувалося за головою колгоспного двору.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» з наступними змінами, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору.

За нормами ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР, які діяли до ведення в дію Закону України «Про власність», кожен з членів колгоспного двору мали рівне право на майно колгоспного двору. Тобто, після введення в дію Закону України «Про власність» 15.04.1991 року у всіх членів колгоспного двору виникло право власності на все його майно в рівних частинах, в тому числі і на будинок з господарськими спорудами, які відносилися до цього колгоспного двору, які не втратили право на витребування частки.

Отже, оскільки станом на 15.04.1991 року членами колгоспного двору були ОСОБА_8 , вибув з даного господарства у листопаді 1991 року, та ОСОБА_7 , тому мають рівне право на майно колгоспного двору, а саме по Ѕ частині житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною 1 статі 368 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, або рішенням суду (частина 2 ст. 370 ЦК України).

Як встановлено в судовому засіданні, між співвласниками житлового будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , до часу смерті, не укладалось угод щодо поділу майна, належного їм на праві спільної сумісної власності та не існує жодного рішення про такий поділ, а тому, при визначенні часток слід виходити із засад рівності часток кожного із них.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Бучацьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається із Ѕ частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Позивач є донькою спадкодавця ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Бучацьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано Франківськ).

Із свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 вбачається, що позивач уклала шлюб із ОСОБА_11 , та змінила прізвище на « ОСОБА_12 ».

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги, після смерті матері ОСОБА_7 , спадщину прийняла оскільки проживав разом із спадкодавцем, що підтверджується довідкою №316 від 17.11.2020 року. Виданою Жниборідською сільською радою.

Крім позивача, спадкоємцем за законом першої черги, після смерті ОСОБА_7 , є також чоловік спадкодавця ОСОБА_8 , який спадщину прийняв, шляхом подачі заяви до Бучацької державної нотаріальної контори, що підтверджується копією даної заяви. На підставі його заяви, йому видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається із земельної ділянки, що знаходиться на території Жниборідської сільської ради Бучацького району Тернопільської області.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Великоходачківською сільською радою Козівського району Тернопільської області.

Після смерті ОСОБА_8 спадщина відкрилася за заповітом, який був складений ним 31 березня 2014 року і посвідчений секретарем Великоходачківської сільської ради.

Згідно вказаного заповіту ОСОБА_8 , все своє майно заповів ОСОБА_3 .

Третя особа ОСОБА_3 є сином спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_5 .

Згідно із ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до cт. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені в заповіті (ч. 1 ст. 1223 ЦК України).

Частинами 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_7 в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України та в подальшому звернулася до нотаріуса із відповідною заявою, однак у вчиненні нотаріальної дії та оформленні спадкових прав їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документу на будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , що стало причино звернення позивачки до суду.

Ст.ст.76, 80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Ст.81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, матеріали даної справи, дослідивши докази надані сторонами, суд вважає, що ОСОБА_7 належала лише Ѕ частина будинковолодінні (колгоспного двору) за адресою АДРЕСА_1 , після її смерті спадщина відкрилась за законом. Спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняли спадкоємці першої черги, а саме дочка та чоловік, а тому вони мають права на Ѕ спадкового майна кожен.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що позивач має право на Ѕ частину спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_7 , а саме на 1/4 частину будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , і вимога позивача в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо визнання права власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_8 , то суд прийшов до висновку, що такі вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачем не надано суду доказів прийняття спадщини після смерті батька у встановленому законом порядку. Крім того, із наданих суду доказів, вбачається, що після смерті ОСОБА_8 спадщина відкрилася за заповітом, та згідно заповіту ОСОБА_8 все належне йому майно заповів ОСОБА_3 .

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання права власності на спадкове майно за законом, на ј частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 12, 13,76, 81, 236-265 ЦПК України, ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР, ст.ст. 328, 1218, ст.1220-1223, 1258,1261 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину спадкового майна за законом, що залишилося після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, на ј частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду безпосередньо або через Бучацький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну

частину рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Р. О. Содомора