
Справа № 569/17280/20
1-кп/569/715/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2021 рокум.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді Бердія М.А.,
при секретарі судового засідання Хлуд І.П.,
з участю прокурора Бучинського В.Л.,
обвинуваченої ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Рівне обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020185010001215 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Рівне, громадянки України, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, суд -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, - як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна /крадіжка/.
В обвинувальному акті вказано, що 04 жовтня 2020 року приблизно о 20 год. 50 хв., ОСОБА_1 перебуваючи в приміщенні гіпермаркету «Велмарт» ТОВ «Фудком», що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Макарова, 23, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, скориставшись відсутністю спостереження за нею з боку інших осіб, шляхом вільного доступу, таємно викрала із торгових полиць належне ТОВ «Фудком» майно, а саме: набір ігровий «Сяючий сюрприз ЛОЛ», вартістю 349,99 грн. та сумку (бананку) вартістю 112,99 грн.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна /крадіжка/.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 подала до суду клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України на підставі ст.46 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілим та закриття кримінального провадження відносно неї. Клопотання обвинувачена мотивує тим, що примирилася з потерпілим та повністю відшкодувала завдані нею збитки.
Представник потерпілого ТОВ «Фудком» Мартинюк В.М. подав до суду заяву в якій зазначив, що шкода завдана кримінальним правопорушенням відшкодована повністю, щодо звільнення обвинуваченої ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України не заперечує.
Прокурор Бучинський В.Л. в судовому засіданні не заперечив проти звільнення обвинуваченої ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України на підставі ст.46 КК України, тобто у зв`язку примирення винного з потерпілим та закриття кримінального провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_1 , посилаючись на те, що наявні підстави та умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. Оскільки злочин, який інкримінується ОСОБА_1 , згідно ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, вчинений особою вперше, представник потерпілого претензій до обвинуваченої не має, примирився з нею та не заперечує проти звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності.
Суд, розглянувши клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 , заяву представника потерпілого Мартинюка В.М., вислухавши думку прокурора та обвинуваченої, вважає, що клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав:
За змістом ст.ст.44, 45, 46 КК України за наявності підстав, передбачених ст.46 КК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності - є обов`язковим, якщо тільки вона сама проти цього не заперечує.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадку, передбаченому ст. 45 та ст. 46 КК України – є обов`язковим.
Шляхом опитування сторін кримінального провадження судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 правильно розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого їй обвинувачення, правову кваліфікацію своїх дій за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої її позиції, а відтак діяння, яке поставлено обвинуваченій у провину, дійсно мало місце, вчинене нею, і отримало правильну кримінально-правову оцінку та визнано самою обвинуваченою.
Крім того, судом встановлено, що обвинувачена цілком розуміє свої права, визначені ч.3 ст.285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст.46 КК України, а також наслідки закриття провадження з цієї підстави і після роз`яснення цих положень наполягала на закритті провадження з підстав, передбачених ст.46 КК України.
Відповідно до ст.44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 46 КК України визначено, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Відповідно до положень ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченій ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, - належить до категорії кримінальних проступків.
Також, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 раніше не судима, злочин вчинила вперше і примирилася з потерпілим, вину у вчиненому кримінальному проступку визнала повністю та відшкодувала всі заподіяні збитки потерпілому.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання обвинуваченої і вважає, що обвинувачена ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, а кримінальне провадження стосовно неї слід закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.
Відповідно до положень ч.9 ст.100 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду.
Речовий доказ по кримінальному провадженню: оптичний диск DVD-R з відеозаписами, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, слідзалишити в матеріалах кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.46 КК України, п.1 ч.2 ст.284, ст.ст.288, 314, 350 КПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 , задоволити.
Звільнити обвинувачену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Рівне, громадянку України, не працюючу, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ст.46 КК України від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України у зв`язку з примиренням винної з потерпілим.
Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Речовий доказ у кримінальному провадженні – оптичний диск DVD-R з відеозаписами, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Рівненського
міського суду Бердій М.А.
The court decision No. 97377793, Rivne City Court of Rivne Oblast was adopted on 02.06.2021. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important data about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find useful data easily.
This decision relates to case No. 569/17280/20. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: