Decision № 97349406, 02.06.2021, Commercial Court of Kyiv City

Approval Date
02.06.2021
Case No.
910/13559/20
Document №
97349406
Form of legal proceedings
Economic
Companies listed in the text of the court document
State Coat of Arms of Ukraine

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.06.2021Справа № 910/13559/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Вегери А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті"

до Приватного підприємства "Автоентерпрайз"

про стягнення 25 200,00 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 25 200,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір про надання послуг з розміщення обладнання від 20.03.2020 року, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надавати, а позивач - прийняти та оплатити послуги з розміщення обладнання зарядних пристроїв для заряджання електромобілів. Відповідач взяті на себе за Договором обов`язки належним чином не виконав, оскільки, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті", не забезпечив безперебійну роботу зазначених зарядних пристроїв, що позбавило позивача можливості використати таке обладнання у господарській діяльності, внаслідок чого виникли підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій. У зв`язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2020 року відкрито провадження у справі № 910/13559/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача від 15.10.2020 року на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що Приватним підприємством "Автоентерпрайз" в особі його уповноваженого представника не підписувався спірний Договір про надання послуг з розміщення обладнання. Крім того, відповідач зазначив про те, що відключення електрозарядних станцій було здійснено працівниками самого позивача, що, на думку Приватного підприємства "Автоентерпрайз", свідчить про відсутність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення заявленої суми штрафних санкцій. Також у наведеному відзиві відповідач просив суд встановити йому додатковий термін для подачі відповідного висновку експерта щодо фіксації електронних доказів, розміщених на сторінці позивача у соціальній мережі "Facebook", витребувати у позивача оригінал Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 20.03.2020 року, а також покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" понесені відповідачем судові витрати у даній справі в розмірі 20 500,00 грн., з яких: 5 500,00 грн. - вартість проведення комп`ютерно-технічної експертизи, 15 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Слід зазначити, що на підтвердження розміру судових витрат відповідача останнім до цієї заяви по суті спору було долучено ордер від 15.10.2020 року серії АХ № 1027331, виданий на ім`я адвоката Мазепи Дмитра Геннадійовича, копію свідоцтва про право заняття Мазепою Дмитром Геннадійовичем адвокатською діяльністю від 26.10.2011 року № 1096, а також копію платіжного доручення від 15.10.2020 року № 520 про сплату відповідачем на користь ТОВ "ЕДСУ" грошових коштів за комп`ютерно-технічну експертизу згідно рахунку 133/10 від 13.10.2020 року (без ПДВ) у розмірі 5 500,00 грн.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду усіх обставин, що мають істотне значення для вирішення спору, забезпечення сторонам можливості подати докази на підтвердження своїх правових позицій та правильного застосування законодавства, ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2020 року справу № 910/13559/20 було призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом представників сторін на 10.11.2020 року. Крім того, цією ухвалою Приватному підприємству "Автоентерпрайз" продовжено строк для подання відзиву на позов до 22.10.2020 року, а також витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" оригінал Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 20.03.2020 року.

29.10.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 26.10.2020 року на відзив на позовну заяву, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" вказало на те, що спірний Договір про надання послуг з розміщення обладнання від 20.03.2020 року від імені відповідача був підписаний уповноваженою особою останнього - ОСОБА_2 , який діяв на підставі виданої Приватним підприємством "Автоентерпрайз" довіреності від 01.12.2019 року. Крім того, зміст розміщених на сторінці позивача у соціальній мережі "Facebook" повідомлень стосується відключення зарядних пристроїв у мережі AUTOENTERPRISE, що передбачає припинення білінгового обліку зарядних пристроїв, а не відключення зарядних пристроїв позивача від електричної мережі. Також позивач зазначив, що єдиною обставиною в даній справі, яка, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті", вичерпним чином підлягає доказуванню, є порушення відповідачем умов Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 20.03.2020 року, що підтверджується, зокрема, відповідним актом обстеження обладнання.

09.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 06.11.2020 року про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема, заяв свідків.

16.11.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли, зокрема, заперечення відповідача на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких Приватне підприємство "Автоентерпрайз" навело додаткові мотиви на спростування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" та долучило експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 20.10.2020 № 304/2020-ЕВ, а також складений ТОВ "Експертно-дослідницька служба України" 19.10.2020 року висновок № 576/10/2020 комп`ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет за заявою ПП "Автоентерпрайз". Крім того, до вказаної зави по суті спору відповідачем долучено звіт щодо понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 15 000,00 грн. та копію дубліката квитанції від 19.10.2020 року № 0.0.1875546043.1 на суму 4 200,00 грн. про оплату експертного висновку згідно з рахунком № 1-1898 від 19.10.2020 року.

Разом із тим, судове засідання, призначене у даній справі на 10.11.2020 року, не відбулося.

У зв`язку з наведеними обставинами, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2020 року судове засідання для розгляду справи № 910/13559/20 по суті було призначено на 08.12.2020 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року в даній справі у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" до Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 25 200,00 грн. відмовлено. У той же час, означеним рішенням судове засідання для вирішення питання про компенсацію витрат відповідача на правничу допомогу призначено на 22.12.2020 року та зобов`язано Приватне підприємство "Автоентерпрайз" протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати докази понесення ним заявлених до стягнення судових витрат.

16.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача (здане до установи зв`язку 14.12.2020 року), до якого останнім долучено копію укладеного між Приватним підприємством "Автоентерпрайз" та адвокатом Мазепою Дмитром Геннадійовичем договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 07.09.2020 року, копію додаткової угоди від 07.09.2020 року до договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 07.09.2020 року, копію акту приймання-передачі наданих юридичних (адвокатських) послуг від 14.12.2020 року відповідно до договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 07.09.2020 року, який містить інформацію про зміст та вартість виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), копію платіжного доручення від 14.12.2020 року № 1913 про сплату відповідачем на користь Мазепи Дмитра Геннадійовича вартості юридичних послуг згідно з рахунком № 1421/01 від 14.12.2020 року в розмірі 20 000,00 грн. (без ПДВ), а також копію виставленого адвокатом Мазепою Дмитром Геннадійовичем рахунку на оплату від 14.12.2020 року № 1421/01 на суму 20 000,00 грн.

До початку призначеного судового засідання 22.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" від 21.12.2020 року проти розподілу судових витрат відповідача, в яких останній зазначив про те, що в наданій відповідачем додатковій угоді від 07.09.2020 року до договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 07.09.2020 року відсутнє посилання на номер даної судової справи, а провадження у справі було відкрито 14.09.2020 року, тобто після підписання цієї додаткової угоди. Також позивач вказав, що отримувачем грошових коштів за платіжним дорученням від 14.12.2020 року № 1913 є Мазепа Дмитро Геннадійович без зазначення наявності у цієї особи статусу адвоката, а в призначенні цього платежу міститься посилання на акт приймання-передачі юридичних послуг від 07.09.2020 року, який відсутній в матеріалах справи, що, на думку позивача, свідчить про непов`язаність означеного платежу з розглядом справи № 910/13559/20. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" наголосило на відсутності в поданих відповідачем звіті від 06.11.2020 року та акті приймання-передачі від 14.12.2020 року відомостей про кількість витраченого адвокатом часу на надання відповідних послуг, що позбавляє можливості встановити обґрунтованість та співмірність заявленого до стягнення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги. Разом із тим, позивач вказав про безпідставність заявлених відповідачем витрат щодо замовлення та проведення експертизи з метою фіксування змісту веб-сторінки у розмірі 4 200,00 грн., оскільки такі витрати не належать до витрат на професійну правничу допомогу, а виконання таких робіт не входить до компетенції адвоката. Також позивач вказав, зокрема, про те, що між сторонами у справі існують численні судові спори, в межах розгляду яких відповідачем подається один і той же висновок комп`ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет за заявою ПП "Автоентерпрайз", від 19.10.2020 року № 576/10/2020, а також платіжне доручення від 15.10.2020 року № 520 про оплату вартості цієї експертизи в розмірі 5 500,00 грн. Позивач додатково наголосив на недоцільності сплати відповідачем відповідних грошових коштів за замовлення другого експертного висновку від 20.10.2020 року № 304/2020-ЕВ щодо фіксування веб-сторінки, на вирішення якого було поставлено питання аналогічні до тих, які ставились на вирішення експерта в рамках проведення комп`ютерно-технічної експертизи. У той же час позивач заперечив проти стягнення з нього 5 000,00 грн. додаткового гонорару, у зв`язку з відсутністю означених витрат у поданому відповідачем попередньому (орієнтовному) розрахунку, а також вказав на те, що загальна сума судових витрат відповідача перевищує ціну позову в даній справі, спір у якій виник внаслідок неправильних дій Приватного підприємства "Автоентерпрайз".

Враховуючи те, що жодна із сторін у призначене судове засідання 22.12.2020 року явку свого уповноваженого представника не забезпечила, у вказаному засіданні судом, з урахуванням положень статті 129 Конституції України, частини 3 статті 2 та статті114 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 12.01.2021 року.

Водночас 11.01.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року в справі № 910/13559/20, у зв`язку із чим, ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2021 року провадження за заявою Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про компенсацію судових витрат у справі № 910/13559/20 було зупинено до розгляду Північним апеляційним господарським судом наведеної апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" та повернення матеріалів даної справи до місцевого господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року в справі № 910/13559/20 залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2020 року в справі № 910/13559/20 - без змін.

13.05.2021 року матеріали справи № 910/13559/20 надійшли до господарського суду міста Києва.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2021 року провадження за заявою Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про компенсацію судових витрат у справі № 910/13559/20 було поновлено та призначено судове засідання для вирішення питання про витрати на правничу допомогу на 02.06.2021 року.

01.06.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача від 28.05.2021 року про проведення судового засідання для розгляду питання про компенсацію витрат на правничу допомогу в справі № 910/13559/20 без участі уповноваженого представника Приватного підприємства "Автоентерпрайз".

Сторони про дату, час і місце проведення вказаного судового засідання були повідомлені належним чином, проте явку своїх уповноважених представників не забезпечили.

Розглянувши заяву Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про компенсацію судових витрат, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до приписів статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Так, за умовами частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Судом встановлено, що згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у відзиві на позовну заяву, розмір орієнтовних витрат відповідача, зокрема, на правову допомогу в даній справі, становить 15 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що у встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України строк відповідачем було подано ряд доказів на підтвердження розміру витрат на оплату послуг адвоката, зокрема: копію укладеного між Приватним підприємством "Автоентерпрайз" та адвокатом Мазепою Дмитром Геннадійовичем договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 07.09.2020 року, копію додаткової угоди від 07.09.2020 року до договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 07.09.2020 року, копію акту приймання-передачі наданих юридичних (адвокатських) послуг від 14.12.2020 року відповідно до договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 07.09.2020 року, який містить інформацію про зміст та вартість виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), звіт щодо понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 15 000,00 грн., копію платіжного доручення від 14.12.2020 року № 1913 про сплату відповідачем на користь Мазепи Дмитра Геннадійовича вартості юридичних послуг згідно з рахунком № 1421/01 від 14.12.2020 року в розмірі 20 000,00 грн. (без ПДВ), копію виставленого адвокатом Мазепою Дмитром Геннадійовичем рахунку на оплату від 14.12.2020 року № 1421/01 на суму 20 000,00 грн., експертний висновок за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 20.10.2020 № 304/2020-ЕВ, копію дубліката квитанції від 19.10.2020 року № 0.0.1875546043.1 на суму 4 200,00 грн. про оплату експертного висновку згідно з рахунком № 1-1898 від 19.10.2020 року, ордер від 15.10.2020 року серії АХ № 1027331, виданий на ім`я адвоката Мазепи Дмитра Геннадійовича, а також копію свідоцтва про право заняття Мазепою Дмитром Геннадійовичем адвокатською діяльністю від 26.10.2011 року № 1096.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2021 року між відповідачем (клієнт) та адвокатом Мазепою Дмитром Геннадійовичем (адвокат) був укладений договір про надання юридичних (адвокатських) послуг (далі - Договір), предметом якого є надання клієнту правової допомоги в усіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань. Крім того, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання з представлення у встановленому порядку інтересів клієнта в господарському суді міста Києва, інших судових органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань та правових спорів.

Вказаний правочин підписаний уповноваженим представником відповідача та адвокатом Мазепою Дмитром Геннадійовичем, а також скріплений печаткою Приватного підприємства "Автоентерпрайз".

Відповідно до пункту 4.1 Договору юридичні (адвокатські) послуги, що надаються адвокатом, клієнт оплачує по факту надання послуг на підставі підписаного сторонами звіту та/або акту наданих послуг.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що надання юридичних (адвокатських) послуг в кожній окремій судовій справі обговорюється сторонами окремо, та у випадку домовленості між сторонами стосовно цілей та задач у відповідній судовій справі, сторони укладають між собою додаткову угоду, в якій обумовлюють особливості, цілі та задачі в судовій справі, повноваження адвоката, вартість наданих послуг та інше.

Згідно з пунктом 4.4 означеної угоди за результатами надання юридичних (адвокатських) послуг складається звіт та/або акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В звіті та/або акті вказується загальний обсяг наданих адвокатом юридичних (адвокатських) послуг і його вартість. Звіт та/або акт надсилається клієнту електронною та/або звичайною поштою або передається особисто в руки особі, що діє на підставі довіреності від клієнта. На письмову вимогу клієнта, адвокат може надавати звіти та/або акти про надання юридичних (адвокатських) послуг, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із її ідентифікацією.

У звіті/акті сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичних (адвокатських) послуг виходячи із складності наданої послуги (складності окремої судової справи). В цьому випадку сторони керуються умовами звіту/акту (пункт 4.6 Договору).

Судом також встановлено, що 07.09.2020 року між відповідачем та адвокатом Мазепою Дмитром Геннадійовичем було укладено додаткову угоду до договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 07.09.2020 року, в якій означені особи визначили обов`язки адвоката, що покладені на нього клієнтом згідно з Договором.

За умовами пункту 2 вказаної додаткової угоди адвокат представляє інтереси клієнта у спорах з ТОВ "ІОНІТІ" про стягнення штрафних санкцій. Адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у судах першої інстанції (в т.ч. господарському суді міста Києва), другої та касаційної інстанції.

Пунктом 3 означеної додаткової угоди встановлено, що орієнтований розмір гонорару за представництво в суді першої інстанції становить 20 000,00 грн. в рамках одного судового провадження. При цьому, за змістом цієї угоди попереднє опрацювання матеріалів, формування правової позиції - 2 000,00 грн., фіксування та опрацювання доказової бази (у т.ч. організація проведення експертиз (за необхідності)) - 5 000,00 грн., складання відзиву до позовної заяви - 3 000,00 грн., складання заперечень на відповідь на відзив - 3 000,00 грн., участь у судових засіданнях (в т.ч. відеоконференція) - 4 000,00 грн., складання клопотань, заяв тощо - 1 000,00 грн.

Точний розмір гонорару у кожному конкретному судовому провадженні фіксується сторонами у звітах/або актах (пункт 4 додаткової угоди).

За змістом пункту 5 додаткової угоди, у випадку, якщо буде досягнуто мету представництва (прийнято судове рішення про відмову від задоволення позовних вимог, прийнято судове рішення про задоволення зустрічних вимог тощо), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар у розмірі 5 000,00 грн.

У пункті 6.1 додаткової угоди клієнт взяв на себе зобов`язання по компенсації супутніх судових витрат (в тому числі, але не виключно, судового збору, витрат на проведення судових експертиз, поштових послуг тощо).

На підтвердження фактичних витрат на послуги адвоката в сумі 20 000,00 грн. відповідачем було надано, зокрема, копію виставленого адвокатом Мазепою Дмитром Геннадійовичем рахунку на оплату від 14.12.2020 року № 1421/01 на суму 20 000,00 грн., копію платіжного доручення від 14.12.2020 року № 1913 про сплату відповідачем на користь Мазепи Дмитра Геннадійовича вартості юридичних послуг згідно з рахунком № 1421/01 від 14.12.2020 року в розмірі 20 000,00 грн. (без ПДВ), а також копію акту приймання-передачі наданих юридичних (адвокатських) послуг від 14.12.2020 року відповідно до договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 07.09.2020 року, який містить інформацію про зміст та вартість виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Так, відповідно до означеного акту приймання-передачі наданих юридичних (адвокатських) послуг від 14.12.2020 року, згідно з укладеним Договором, за фактом відмови у задоволенні позову ТОВ "Іоніті" до ПП "Автоентерпрайз", тобто повноцінного забезпечення збереження інтересів клієнта у вказаному судовому провадженні у передбачений законом та Договором спосіб, у тому числі шляхом подачі відзиву на позовну заяву та інших супутніх заяв, клопотань тощо, заявлення до компенсації витрачених клієнтом коштів у зв`язку з позовом, стягнення матеріальної шкоди, спричинених збитків, інших похідних та пов`язаних питань, адвокат надав, а клієнт прийняв наступні юридичні послуги: складання відзиву на позовну заяву по справі № 910/13559/20 - вартістю 3 000,00 грн., участь у судовому розгляді першої інстанції - вартістю 4 000,00 грн., фіксування змісту оголошень з веб-сторінки компанії "Іоніті" у соціальній мережі фейсбук на сервісі архіву Інтернету https:web.archive.org/ - вартістю 1 000,00 грн., замовлення та проведення експертизи з метою фіксування змісту веб-сторінки - вартістю 4 200,00 грн., підготовка та направлення заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву по справі № 910/13559/20 - вартістю 2 800,00 грн.; у зв`язку з прийнятим судовим рішенням про відмову від задоволення позовних вимог відповідно до п. 4.2 Договору, додатковий гонорар у розмірі 5 000,00 грн.

Дослідивши вищезазначені документи, суд дійшов висновку про те, що Приватним підприємством "Автоентерпрайз" належними доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу в справі № 910/13559/20 у розмірі 14 800,00 грн., які складаються зі складання відзиву на позовну заяву по справі 910/13559/20 вартістю 3 000,00 грн., участі у судовому розгляді першої інстанції вартістю 4 000,00 грн., підготовки та направлення заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву по справі № 910/13559/20 - вартістю 2 800,00 грн., а також "гонорару успіху" в розмірі 5 000,00 грн.

Заперечення позивача проти розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу в даній справі, зокрема, в частині суми таких витрат у розмірі 14 800,00 грн., які зводяться до відсутності у додатковій угоді від 07.09.2020 року до договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 07.09.2020 року посилання на номер даної судової справи, а також на відкриття провадження у справі 14.09.2020 року, тобто після фактичного підписання цієї додаткової угоди, не беруться судом до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено заборон на укладення між адвокатом та клієнтом договору про надання професійної правничої допомоги (чи додаткових угод до такого договору) до моменту звернення третіх осіб до клієнта з позовною заявою чи відкриття провадження у відповідній судовій справі. У той же час, зважаючи на укладення вищенаведеного договору та додаткової угоди до нього до моменту виникнення судового спору між сторонами в даній справі, а також беручи до уваги направлення на адресу відповідача копії позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" в цій справі 04.09.2020 року (тобто до моменту підписання вищевказаного договору та додаткової угоди), відсутність у додатковій угоді від 07.09.2020 року до договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 07.09.2020 року посилання на номер даної судової справи, а також відомості в цій додатковій угоді про представництво адвокатом інтересів клієнта у спорах з ТОВ "ІОНІТІ" про стягнення штрафних санкцій, є закономірними.

Також позивач вказував, що отримувачем грошових коштів за платіжним дорученням від 14.12.2020 року № 1913 є Мазепа Дмитро Геннадійович без зазначення наявності у цієї особи статусу адвоката, а в призначенні зазначеного платежу міститься посилання на акт приймання-передачі юридичних послуг від 07.09.2020 року, який відсутній в матеріалах справи, що, на думку позивача, свідчить про непов`язаність означеного платежу з розглядом справи № 910/13559/20. Проте такі посилання також оцінюються судом критично, оскільки помилки у зазначенні статусу отримувача платежу та даті акту приймання-передачі юридичних послуг у його призначенні (де замість дійсної дати цього акту фактично вказано дату укладення договору про надання юридичних (адвокатських) послуг) за своєю природою є технічними та не спростовують обставин, які підтверджуються наданими відповідачем платіжними документами.

Крім того, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року в справі № 922/445/19.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" наголошувало на відсутності в поданих відповідачем звіті від 06.11.2020 року та акті приймання-передачі від 14.12.2020 року відомостей про кількість витраченого адвокатом часу на надання відповідних послуг, що, на думку позивача, позбавляє можливості встановити обґрунтованість та співмірність заявленого до стягнення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги

У той же час, як було вказано вище, за умовами пункту 4.4 Договору за результатами надання юридичних (адвокатських) послуг складається звіт та/або акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В звіті та/або акті вказується загальний обсяг наданих адвокатом юридичних (адвокатських) послуг і його вартість.

Відповідно до пункту 4.4 додаткової угоди від 07.09.2020 року до Договору точний розмір гонорару у кожному конкретному судовому провадженні фіксується сторонами у звітах/або актах.

Отже, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений, з урахуванням умов Договору та додаткової угоди до нього, в акті приймання-передачі наданих юридичних (адвокатських) послуг від 14.12.2020 року, у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Крім того, позивач заперечив проти стягнення з нього 5 000,00 грн. додаткового гонорару, у зв`язку з відсутністю означених витрат у поданому відповідачем попередньому (орієнтовному) розрахунку, а також зважаючи на те, що рішення суду по суті спору в даній справі не набрало законної сили.

Проте такі посилання також є необґрунтованими, з огляду на наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року в справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат; зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року в справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорар успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом із тим, заперечуючи проти обґрунтованості заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн., передбачених пунктом 5 додаткової угоди від 07.09.2020 року, позивач не врахував, що відповідна сума, обумовлена сторонами Договору до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Суд також звертає увагу на те, що розмір "гонорару успіху" (додатково заявлений до стягнення з позивача після ухвалення рішення суду в даній справі) істотно не перевищує суму, заявлену відповідачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку.

Крім того, факт набрання рішенням суду законної сили, на який посилався позивач, не має вирішального значення для розподілу заявленої до стягнення суми "гонорару успіху" в цій справі, оскільки умови пункту 5 додаткової угоди до Договору пов`язують виникнення у клієнта обов`язку додатково оплатити адвокату гонорар у розмірі 5 000,00 грн. саме з досягненням мети представництва - прийняттям судового рішення про відмову від задоволення позовних вимог, прийняттям судового рішення про задоволення зустрічних вимог тощо, а не з набранням відповідним рішенням законної сили (яке, до того ж, на час розгляду та вирішення заяви відповідача про судові витрати в установленому законом порядку набрало законної сили після його апеляційного перегляду).

У той же час суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог відповідача про розподіл судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 5 200,00 грн. (які включають фіксування змісту оголошень з веб-сторінки компанії "Іоніті" у соціальній мережі фейсбук на сервісі архіву Інтернету https:web.archive.org/ - вартістю 1 000,00 грн., та замовлення і проведення експертизи з метою фіксування змісту веб-сторінки - вартістю 4 200,00 грн.), з огляду на те, що дії адвоката з фіксування змісту оголошень з веб-сторінки компанії "Іоніті" у соціальній мережі фейсбук фактично охоплюються складанням відзиву на позовну заяву по справі № 910/13559/20 та не можуть бути віднесені до окремого виду адвокатських послуг. Крім того, послуги щодо замовлення та проведення експертизи з метою фіксування змісту веб-сторінки вартістю 4 200,00 грн. також не належать до витрат на професійну правничу допомогу, а виконання таких робіт не входить до компетенції адвоката.

Крім того, при дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про розподіл судових витрат на оплату вартості проведення комп`ютерно-технічної експертизи у розмірі 5 500,00 грн., з огляду на таке.

Статтею 127 Господарського процесуального кодексу України визначено витрати, пов`язані із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз.

Частиною другою статті 127 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Відповідно до частин 4-5 статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на оплату комп`ютерно-технічної експертизи у розмірі 5 500,00 грн. Приватним підприємством "Автоентерпрайз" було надано суду висновок комп`ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет за заявою ПП "Автоентерпрайз", від 19.10.2020 року № 576/10/2020, а також платіжне доручення від 15.10.2020 року № 520 про сплату відповідачем на користь ТОВ "ЕДСУ" грошових коштів за комп`ютерно-технічну експертизу згідно рахунку 133/10 від 13.10.2020 року (без ПДВ) у розмірі 5 500,00 грн.

Разом із тим, ознайомившись з наявними у Єдиному державному реєстрі судових рішень рішеннями господарських судів міста Києва, судом було встановлено наявність значної кількості судових спорів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іоніті" та Приватним підприємством "Автоентерпрайз", предметом розгляду в яких було стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання тотожних зі спірним у даній справі договорів про надання послуг з розміщення обладнання (№ 910/13513/20, № 910/13559/20, № 910/13512/20, № 910/13558/20, № 910/13873/20, № 910/14839/20, № 910/14763/20, № 910/14767/20, № 910/14768/20, № 910/14829/20, № 910/14838/20, № 910/1483/20, № 910/14859/20 та інших).

За твердженням позивача, не спростованим відповідачем та підтвердженим змістом судових рішень у наведених справах, Приватним підприємством "Автоентерпрайз" під час розгляду таких справ з метою компенсації судових витрат останнього було подано один і той же висновок комп`ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет за заявою ПП "Автоентерпрайз", від 19.10.2020 року № 576/10/2020, а також платіжне доручення від 15.10.2020 року № 520 про оплату вартості цієї експертизи в розмірі 5 500,00 грн.

Відтак, стягнення з позивача вартості проведення означеної експертизи у даній справі може призвести до необґрунтованого понесення останнім наведених витрат у багатократно завищеному розмірі.

Крім того, з огляду на встановлені судом обставини та наявність між сторонами значної кількості судових спорів, відповідачем не було надано суду належних доказів понесення ним заявлених до стягнення з позивача витрат на оплату, зокрема, комп`ютерно-технічної експертизи в розмірі 5 500,00 грн. саме у даній справі, оскільки зі змісту наданого відповідачем висновку комп`ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет за заявою ПП "Автоентерпрайз", від 19.10.2020 року № 576/10/2020, так само, як і експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 20.10.2020 № 304/2020-ЕВ, якими відповідач обґрунтовував понесення відповідних витрат, не вбачається будь-яких посилань саме на цей судовий спір.

Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для відшкодування судових витрат, у зв`язку із недоведенням заявником їх фактичного надання у конкретному судовому спорі викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2020 року в справі № 910/4201/19.

Разом із тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Проте суд зазначає, що одночасне заявлення до стягнення з позивача розміру судових витрат з відшкодування вартості фіксування змісту оголошень з веб-сторінки компанії "Іоніті" у соціальній мережі фейсбук на сервісі архіву Інтернету https:web.archive.org/ вартістю 1 000,00 грн., замовлення та проведення експертизи з метою фіксування змісту веб-сторінки вартістю 4 200,00 грн., а також проведення комп`ютерно-технічної експертизи у розмірі 5 500,00 грн. не відповідає встановленим законом критеріям розподілу судових витрат щодо їх необхідності та розумності їх розміру, оскільки такі докази по суті направлені на підтвердження/спростування одних і тих же фактичних обставин справи, тоді як одночасне стягнення таких витрат з позивача становитиме надмірний тягар для останнього.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про стягнення судових витрат в частині розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 800,00 грн.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як було зазначено вище, 22.12.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" від 21.12.2020 року проти розподілу судових витрат відповідача, в яких позивач зазначив, зокрема, про те, що загальна сума судових витрат відповідача перевищує ціну позову в даній справі, спір у якій виник внаслідок неправильних дій Приватного підприємства "Автоентерпрайз".

Суд звертає увагу на те, що надані відповідачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.

Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Разом із тим, при вирішенні питання про стягнення з позивача заявленої до стягнення суми витрат на оплату професійної правничої допомоги, а також зважаючи на вищенаведені приписи чинного законодавства та принципи господарського судочинства, судом враховано посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті", викладені у запереченнях від 21.12.2020 року.

Крім того, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі судом враховано наявність значної кількості судових спорів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іоніті" та Приватним підприємством "Автоентерпрайз", предметом розгляду в яких було стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання тотожних зі спірним у даній справі договорів про надання послуг з розміщення обладнання, в яких відповідачем було подано аналогічні за змістом заяви по суті спору та докази на підтвердження своєї правової позиції.

Також судом взято до уваги, що спір у справі № 910/13559/20 фактично виник внаслідок неправильних дій обох сторін, у тому числі відповідача, який заперечував факт чинності укладеного між сторонами Договору про надання послуг з розміщення обладнання від 20.03.2020 року та Додаткової угоди до нього, що, у свою чергу, стало однією з підстав, які зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відтак, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, зважаючи на наявність значної кількості судових спорів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іоніті" та Приватним підприємством "Автоентерпрайз", предметом розгляду в яких було стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання тотожних зі спірним у даній справі договорів про надання послуг з розміщення обладнання, в яких відповідачем було подано аналогічні за змістом заяви по суті спору та докази на підтвердження своєї правової позиції, беручи до уваги необґрунтованість заяви відповідача про розподіл судових витрат у загальній сумі 10 700,00 грн., перевищення загальної суми заявлених до стягнення з позивача витрат ціни позову в справі № 910/13559/20, оцінюючи витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, беручи до уваги, зокрема, викладені позивачем заперечення проти розміру витрат на оплату послуг адвоката, зважаючи на виникнення спору в справі внаслідок неправильних дій обох сторін, а також керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про компенсацію судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" (01133, місто Київ, вулиця Євгенія Коновальця, будинок 36Д, офіс 6; код ЄДРПОУ 42153109) на користь Приватного підприємства "Автоентерпрайз" (61054, місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 271А, офіс 2; код ЄДРПОУ 40119580) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. В решті вимог заяви Приватного підприємства "Автоентерпрайз" про компенсацію судових витрат відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано 02.06.2021 року.

Суддя В.С. Ломака

Часті запитання

Який тип судового документу № 97349406 ?

Документ № 97349406 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 97349406 ?

Дата ухвалення - 02.06.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 97349406 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 97349406 ?

В Commercial Court of Kyiv City
Previous document : 97349404
Next document : 97349407