РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" серпня 2006 р.
Справа № 2/238-2888
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Колубаєвої В.О.
Розглянув справу
за позовом Прокурора м. Тернополя бул. Шевченка, 7,Тернопіль,46000 в особі Державної акціонерної компанії ДАК "Хліб України" вул. Саксаганського, 1,Київ 1,01001 в особі Дочірнього підприємства ДАК "Хліб України" Тернопільський комбінат хлібопродуктів вул. Гайова, 21,Тернопіль,46000
до Сільськогосподарського кооперативу "Промінь" Іванівка,Підволочиський район, Тернопільська область,47855
про визнання недійсним спотового біржового контракту №01/61-Т від 09.09.2004р.
За участю представників сторін:
Позивача: Чулик О.М.- довіреність №01/124 від 21.08.06р.
Відповідача:
Суть справи: Справа розглядається з участю помічника прокурора м.Тернополя - Марцун А.А.., посвідчення №78 від 28.12.01р.
Керуючись ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор в позовній заяві №4582 від 29.06.2006р. визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність її захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Тому у відповідності до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.
Відтак, суддя порушив провадження у справі та прийняв позовні матеріали до розгляду.
Прокурор просить визнати недійсним спотовий біржовий контракт № 07/61 -Т від 09.09.04р., посилаючись на те, що такий протирічить вимогам чинного законодавства.
Відповідач письмовий відзив на позов не подав. Справа розглядається згідно ст.75 ГПК України.
В судовому засіданні перед розглядом справи представникам роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника прокуратури і сторін та приймаючи до уваги, що:
1) 09 вересня 2004р. сторони по справі заключили договір № 85/10-з «Про заставну закупку зерна та відповідальне збереження заставного зерна»та спотовий біржовий контракт № 07/61-Т
В одному договорі відповідач передає позивачеві зерно на відповідальне збереження, в другому –він зобов»язується передати даний товар у власність.
Отже, один і той же товар сторони заключили договори з текстами, які протирічать один одному.
2) Із наданих в суд документів –акту приймання - передачі від 09.09.2004р; -договору-доручення №61 від 09.09.2004р; накладних№№ 9, 10, 11, 12, 073793, 073796, 073797, 073808, 073799; рахунків №№ 52, 1894, 79, 1786, 1787, 160, 1928, 2552, 2890, 3345, 27, 355; вбачається, що відповідач у 2004р. передав зерно позивачеві на відповідальне зберігання.
Отже, виконуючи вимоги Закону України «Про зерно та ринок зерна», Постанов Кабінету Міністрів України № 625 від 12.05.2004р., № 164 від 07.02.2003р., № 876 від 07.07.2004р., позивач та відповідач в законному порядку заключили договір зберігання, в якому передбачили витрати з приймання, зберігання, відвантаження страхування і переробки зерна з інтервенційного фонду.
В п. 3.9 та 3.13 договору № 85/10-3 «Про заставну закупку зерна та відповідальне збереження заставного зерна»від 09.09.2004р. передбачено, що позивач на протязі 3 днів з дня прийняття товару під зберігання сплачує відповідачеві вартість товару за обумовленими цим договором цінами.
Але відповідач має право витребувати заставлене зерно до 01.03.2005р. у зв»язку з чим і повернути позивачеві одержані за нього кошти.
Таким чином, в договорі відповідального зберігання передбачено оплата вартості товару його власникові і в тому разі, якщо такий товар знаходиться на зберіганні. І тільки в разі, якщо власник товару не витребує таке до конкретної дати, тільки тоді право власності переходить позивачеві, на зберіганні якого знаходиться товар.
3) Умови п. 3.9 та 3.13 договору № 85/10-3 від 09.09.2004р. відповідають вимогам п. 7. Порядку здійснення заставних операцій із зерном, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №164 від 07.02.2003р., які визначають, що в разі, коли сільськогосподарський виробник не витребував заставне зерно за закінченням строку дії договору, воно переходить у власність до держави, а видані складські документи втрачають чинність.
Вищенаведене підтверджує, що договір № 85/10-3 від 09.09.2004р.заключений згідно з вимогами чинного законодавства, а відтак спотовий біржовий контракт № 07/61-Т від 09.09.2004р., яким передбачено перехід права власності на товар, зазначений в договорі 85/10-3 від 09.09.2004р., в день його приймання протирічить вимогам чинного законодавства.
Тим паче, що ст.. 316 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності –є право на товар, яке здійснюється у відповідності до закону.
Тому згідно ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України спотовий біржовий контракт №07/61-Т від 09.09.2004р. слід визнати недійсним з моменту його заключення. ( ст.. 236 Цивільного кодексу України)
4) Згідно п. 40 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита видатки по держмиту слід покласти на відповідача.
5) Відповідно до ст. 44, 47-1 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №411 від 29.03.2002р. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пов’язані з розглядом даної справи в сумі 118 грн. покласти на відповідача.
Керуючись вищезазначеним, ст.43,48,82,84,85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Спотовий біржовий контракт №07/61-Т від 09.09.2004р. визнати недійсним з моменту його заключення.
2. Стягнути з Сільськогосподарського кооперативу "Промінь", Іванівка,Підволочиський район, Тернопільська область, код 30556781
- в доход державного бюджету 85 грн. державного мита;
- на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр», м. Київ, проспект Перемоги, 44, р/р 26002014180001 у ВАТ «Банк Універсальний»м. Львів, МФО 325707, код 30045370, 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 31.08.2006 року через місцевий господарський суд.
Суддя В.О. Колубаєва
The court decision No. 97279, Commercial Court of Ternopil Oblast was adopted on 29.08.2006. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find essential data about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find key data quickly.
This decision relates to case No. 2/238-2888. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: