Court ruling № 97064167, 21.05.2021, Zhovtnevyi District Court of Dnipropetrovsk City

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Шелестова К.О., отримавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 201/4994/21 (провадження № 1-кп/201/711/2021), відомості про яке 26 травня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040650001278, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Туніс, громадянина Тунісу, проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2021 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 201/4994/21 (провадження № 1-кп/201/711/2021), відомості про яке 26 травня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040650001278, стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування приходжу до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною 2 цієї статті також передбачено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Вимогами ч. 5 ст. 9 КПК України встановлено, що кримінальне процесуальне законодавство України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ч. 1 ст. 20 КПК України, передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 29 КПК України, особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державою мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення, при цьому, ч. 3 цієї статті передбачено, що слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Вимоги до оформлення обвинувального акта і його змісту, а також порядок вручення його особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, для забезпечення такій особі права на захист від конкретного і зрозумілого для неї обвинувачення, передбачені у ст.ст. 291, 293 КПК України, при цьому, з урахуванням вищезазначених положень кримінального процесуального законодавства, вручення процесуальних документів, які стосуються підозри і обвинувачення, повинно здійснюватися мовою, якою володіє особа, оскільки у іншому випадку, така особа фактично не може ефективно сприймати пред`явлене їй обвинувачення і захищатися від нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення».

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 року зазначається що, «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак, у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Відповідно до ч. 1 ст. 381 КПК України, після отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку суд у п`ятиденний строк, а у разі затримання особи - у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно призначає судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КПК України суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

Як встановлено судом, слідчий за погодженням з прокурором у відповідності до ст. 29 КПК України склав обвинувальний акт державною (українською) мовою, проте враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 є уродженцем Республіки ОСОБА_2 , та є громадянином Тунісу з чого можна зробити висновок, що остійній не володіє чи недостатньо володіє державною (українською) мовою. Незважаючи на це органом досудового розсування не було підтверджено забезпечення його права як підозрюваного/обвинуваченого, що полягає у вручені копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування зрозумілою йому мовою, у зв`язку з чим суд не може призначити вказане кримінальне провадження до судового розгляду, так як у суду відсутні об`єктивні підстави вважати, що права останнього були дотримані в достатній мірі, що у свою чергу не може бути виправлено під час судового розгляду.

Отже, наведені вище суттєві протиріччя та порушення прокурором вимог кримінального процесуального закону позбавляють суд об`єктивної можливості призначити кримінальне провадження до судового розгляду, а тому обвинувальний акт підлягають поверненню прокурору для усунення вказаних недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 20, 29, 42, 291, 283, 381, 382 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 201/4994/21 (провадження № 1-кп/201/711/2021), відомості про яке 26 травня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040650001278, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України повернути прокурору для усунення недоліків.

Головуючий - суддя: К.О. Шелестов