Decision № 97058721, 17.05.2021, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 р. Справа№200/2303/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

3 березня 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якійпросить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не внесення відомостей до наказу №541 о/с від 28.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 , щодо нарахування та виплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні основної відпустки за 2018 рік у кількості 19 днів (діб) та додаткові відпустки як учаснику бойових дій, у кількості 14 календарних днів (діб) за 2019 - 2020 роки;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області внести зміни до наказу №541 о/с від 28.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, включивши відомості про невикористані дні основної відпустки за 2018 рік у кількості 19 днів (діб), та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати у кількості 14 календарних днів (діб) за 2019 - 2020 роки;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки за 2018 роки у кількості 19 днів (діб) та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати у кількості 14 календарних днів (діб) за 2019-2020 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з поліції;

- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно) - протиправною;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 не виплачену індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно);

- визнати дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахованої грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні з ГУ НП в Донецькій області (за 36 років 04 місяців 22 дні) відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 393 від 17липня 1992 року, зазначених у абзаці 1 пункту 3 цієї постанови, та ст. 9 вказаного Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" протиправними;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області перерахувати одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 при звільненні із розрахунку суми грошового забезпечення на день звільнення (за 36 років 04 місяців 22 дні) відповідно до п. 4 Постанови КМУ №393 від 17липня 1992 року, зазначених у абзаці 1 пункту 3 цієї постанови, та ст. 9 вказаного Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні на загальну суму 34 885грн;

- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за надурочний час служби добового наряду за період з березня 2019 року по листопад 2020 року (включно) у кількості 1568 годин, відповідно до ст. ст. 12,106 КЗпП України - протиправною;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за надурочний час служби добового наряду за період з березня 2019 року по листопад 2020 року (включно) у кількості 1568 годин, відповідно до ст. ст. 12,106 КЗпП України;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.12.2020 по день ухвалення рішення суду виходячи з середнього заробітку відповідно до абзацу 3 пункту 2 Глави II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 виходячи з суми середньоденної заробітної плати - 979,19 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що з 07.11.2015 по 31.12.2020 він працював в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області. Наказом начальника ГУНП в Донецькій області генерала поліції третього рангу М.О. Семенишина від 28.12.2020 №541 о/с був звільнений за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням). Вислуга років на 31.12.2020 у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає: 25 років 03 місяців 26 дні (діб), у пільговому обчисленні 36 років 04 місяці 22 дні.Рішенням комісії про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України від 01 червня 2018 року №3/І/V/73, ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій.

Позивач вважає, що відповідач не в повному обсязі провів із ним розрахунок.

Так, позивач зазначає, що відповідач у своєму листі за вих.№С-13/26/02-2021 від 10.02.2021 відмовив йому нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані в 2019 - 2020 роки додаткові відпустки, як учаснику бойових дій у загальної кількості 28 днів (діб), та відмовив у нарахуванні та виплаті компенсації за частину щорічної не відгуляної основної відпустки за 2018 рік у кількості 19 днів (діб).

Вважає, що його права порушені, відповідно до статей 92, 93 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VІІІ, ст. ст. 4, 24, 83 КЗпП України, пункту 8 розділу III Порядку №260.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону про поліцію, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВРта пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

При визначенні розміру компенсації позивач виходить з положень пункту 8 Порядку №260, відповідно до якого виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має, відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 31 календарних днів. Тобто 29143,81: 30 календарних дня = 971,46грн.

На день звільнення зі служби відповідно до розрахункового листа ОСОБА_1 мав право на грошове забезпечення 29143,81грн. (за повний грудень 2020 року), а отже сума компенсації за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій 2019-2020рр. становить 27200,88грн. (971,46 грн.*14*2 календарних дні).

Компенсація за частину основної невикористаної відпустки за 2018 року за 19 днів (діб) становить з грошового забезпечення на день звільнення з 29 143,81грн. (за повний грудень 2020 року) в сумі - 18457,19грн. (971,88грн.*19 календарних дня).

Головне управління Національної поліції в Донецькій області при звільненні ОСОБА_1 з лав поліції, станом на 31.12.2020 повного розрахунку не провело за частину невикористаної основної відпустки у кількості 19 днів (діб) за 2018 року та додаткової відпустки як УБД у кількості 28 днів (діб) за 2019-2020рр.

Загальна сума заборгованості відповідно до положень пункту 8 Порядку №260, =

27200,88грн. відпустки УБД 2019-2020р. + 18457,19грн. частина не відгуляної основної відпустки за 2018р. = 45658,07грн.

Так, Верховний Суд зазначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Рішення Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №620/4218/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/4/19), яка є зразковою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 07.05.2020 у справі №360/4127/19.

Остання правова позиція ВС від 19.01.2021р. справа №160/10875/19 (адміністративне провадження № К/9901/13369/20) щодо невиплати грошової компенсації за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку.

Крім того, позивач не погоджується, що індексація грошового забезпечення поліцейських, в період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно) не проводилась, у зв`язку з тим, що поліцейських не було включено до порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою КМУ від 17.07.2003 №1078.

У відповідності до розрахункових листів в період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно) з розрахунку на кожний місяць, згідно довідки за підписом заступника начальника УФЗБО ГУНП в Донецькій області Наталії Шалімової №С-13/26/02-2021 від 10.02.2021 та розрахункових листів УФЗБО ГУНП в Донецькій області, відповідачем, ОСОБА_2 не була нарахована та сплачена індексація грошових доходів за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно). Надурочний час, який позивач вважає, що ним був відпрацьований, в порушення ст. 50 КЗпП України повинен компенсуватися відповідно ст. 106 КЗпП України, - складає за березень 2019року - 80 год. надурочного часу, квітень 2019року - 80 год. надурочного часу, травень 2019року - 92 год. надурочного часу, червень 2019року - 80 год. надурочного часу, липень 2019року - 92 год. надурочного часу, серпень 2019року - 80 год. надурочного часу, вересень 2019року - 80 год. надурочного часу, листопад 2019року - 68 год. надурочного часу, грудень 2019року - 80 год. надурочного часу , січень 2020року - 80 год. надурочного часу, лютий 2020року - 80 год. надурочного часу, березень 2020 року - 80 год. надурочного часу, квітень 2020року - 80 год. надурочного часу, травень 2020року - 92 год. надурочного часу, червень 2020року -80 год. надурочного часу , липень 2020року - 92 год. надурочного часу, серпень 2020року - 80 год. надурочного часу, жовтень 2020року - 92 год. надурочного часу, листопад 2020року - 80 год., Загальний надурочного часу складає - 1568 годин.

ГУНП в Донецькій області, на думку позивача, повиннойому компенсувати грошові кошти за надурочний час за 1568 годин, який здійснюється (нараховується, компенсується) відповідно до ст. ст. 12, 106 КЗпП України, якою передбачено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

З розрахункового листа за січень 2021 року та витягу з наказу від 28.12.2020 №541 о/с позивачу стало відомо проте, що при його звільненні з ГУ НП в Донецькій області у грудні 2020 року ОСОБА_1 було нарахована та виплачена одноразова грошову допомогу за 25 років 3 місяці 26 днів у розмірі 79284,44 грн., а не як це передбачено п. 4 Постанови КМУ № 393 від 17 липня 1992 року, зазначених у абзаці 1 пункту 3 цієї постанови.

На його думку, а також відповідно до постанови КМУ №393 при звільненні ОСОБА_1 повинні були виплатити одноразову грошову допомогу за 36 років 4 місяці 22 дні, а саме: посадовий оклад - 2600грн. + оклад за спеціальне звання 1800грн. + надбавка за вислугу років (50%) 2200грн. + надбавка за специфічні умови проходження служби (45%) 2970грн + премія (32,555%) 3115,51грн. = 12685,51грн.*25%* 36 років вислуги (відповідно до абзацу 1 пункту 3 п. 4 Постанови КМУ № 393 від 17липня 1992 року), = 114 169,59 грн.

Тобто, 114 169,59грн. - раніше виплачені 79 284,44грн. = повинні доплатити 34 885 грн. Відповідно до п. 4 постанови КМУ № 383 зазначених у абзаці 1 пункту 3 цієї постанови.

Просить суд задовольнити позов.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що додаткова відпустка не належить до щорічних.Зазначену позицію викладено і у листі Міністерства соціальної політики України від 18.08.2016 №454/13/116/-16.Оскільки, вказана вище додаткова відпустка, що надається учасникам бойових дій,не належить до категорії щорічних, тому, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток (статті 10-12 Закону № 504/96-ВР).Така відпустка, на відміну від щорічної, надається незалежно від відпрацьованого в році часу, один раз протягом календарного року на підставі заяви працівника та посвідчення учасника бойових дій. Невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься.

Право на неї працівник може реалізувати протягом календарного року, конкретний період та черговість її надання визначається за погодженням між працівником і роботодавцем.

Отже, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки відповідно до Закону №3551-XII (крім осіб, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи) законодавством не передбачена.

ОСОБА_1 під час проходження служби з питання надання додаткової відпустки як учаснику бойових дій протягом 2019 - 2020 років не звертався.Враховуючи зазначене вважає, щовимогиостаннього єнеобґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Стосовно компенсації за невикористану частину чергової відпустки за 2018 рік.

Питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, врегульовані нормами Закону № 580-VІІІ та пунктом 8 розділу III Порядку №260.

Відповідно до частини 1 статті 92 Закону № 580-VІІІ поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначеними цим Законом.

За обліками управління кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області ОСОБА_2 невикористана частина чергової відпустки складає:- за 2018 рік - 19 діб.

Згідно із частиною 10 статті 93 Закону №580-VІІІ за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідно до пункту 8 розділу III Порядку № 260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.

Таким чином, законодавчі підстави для виплати ГУ НП в Донецькій області ОСОБА_1 компенсації за невикористані ним дні чергової відпустки у 2018 році відсутні.

Позиція щодо спірних правовідносин викладена Верховним Судом у постановах від 07.08.2019 (справа № 820/5122/17), від 06.02.2020 (справа № 818/1276/17).

Стосовно визнання бездіяльності протиправною та стягнення невиплаченої індексації грошового забезпечення, відповідач зазначає.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон).

Статтею 6 Закону передбачено, що порядок проведення Індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078затверджено порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 (набрала чинності 24.10.2017) внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та до об`єктів індексації віднесено грошове забезпечення поліцейських.

Отже, з моменту набрання чинності даного нормативно-правового акту поліцейські отримали право на індексацію грошового забезпечення.

З урахуванням цього з листопада 2017 року ОСОБА_1 провадилась індексація грошового забезпечення.

За таких підстав вимога позивача про виплату індексації грошового забезпечення, що не виплачувалось йому з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, є безпідставною.

Щодо виплати одноразової грошової допомоги у пільговому обчисленні, відповідач зазначає, що пільгова вислуга років враховується для призначення пенсії, а не для виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до п. 6 розділу VI Порядку №260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою,спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Згідно з п. 8 р. VI Порядку №260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу у розмірі 78095,17 грн. із розрахунку: посадовий оклад - 2600 грн., оклад за спеціальне звання 1800 грн., надбавка за вислугу років (50%) - 2200 грн., надбавка за специфічні умови проходження служби (45%) - 2970 грн., премія (32,555%) - 3115,51 грн. = 12685,51 грн * 25 календарних років вислуги = 79284,44 грн. із відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

Вважає, що посадовими особами ГУНП в Донецькій області здійснено виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні із розрахунку календарної вислуги років відповідно до вимог чинного законодавства, а тому вимоги останнього є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Стосовно стягнення доплати за службу в понаднормовий час за період з березня 2019 по листопад 2020 року , зазначає що дана вимога не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що винагороду за службу в нічний час ОСОБА_1 отримав у повному обсязі, а компенсація за службу в понаднормовий час, згідно з вимогами законодавства, поліцейським не нараховується та не виплачується. Вимога щодо стягнення з ГУ НП в Донецькій області компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, тобто середнього заробітку за весь час затримки виплати з дня звільнення по день фактичного розрахунку, відповідач вважає передчасною та похідною від вищевказаних питань, а тому вказана вимога також не підлягає задоволенню, оскільки правові підстави для її виплати відсутні.

Просить суд відмовити у задоволенні позову /а.с.65-72/.

Ухвалою суду від 9 березня 2021 року відкрито провадження по справі. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву /а.с.51-52/.

31 березня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про продовження строку для надання відзиву, оскільки необхідно більше час для збору доказів, витребуваних судом /а.с.55-56/.

Ухвалою суду від 31 березня 2021 року клопотання Головного управління Національної поліції в Донецькій області про продовження строку для надання відзиву по справі №200/2303/21-а задоволено. Головному управлінню Національної поліції в Донецькій області продовжено строк для надання відзиву по справі №200/2303/21-а до 6 квітня 2021 року /а.с.57/.

13 квітня 2021 року на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог/а.с.60-61/.

13 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками /а.с.65-86/.

Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог по адміністративній справі №200/2303/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, повернути без розгляду. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено /а.с.88-89/.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Іллічівським РВ Маріупольського МУУМВС України в Донецькій області 12 лютого 2002 року /а.с.10/.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 21 червня 2018 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій /а.с.13 з.б./.

В період з 07.11.2015 по 31.12.2020 ОСОБА_1 працював в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області.

Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Донецькій області полковника поліції В.Кисько від 28.12.2020 №541 о/с позивач був звільнений з 31.12.2020 за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням). Вислуга років на 31.12.2020 у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає: 25 років 03 місяців 26 дні (діб), у пільговому обчисленні 36 років 04 місяці 22 дні/а.с.75/.

29 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ НП в Донецькій області щодо надання документів та просив нарахувати і виплатити компенсацію за невикористані відпустки, індексацію грошового забезпечення, разову грошову допомогу при звільненні.

Листом управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 10 лютого 2021 року вих.№С-13/26/02-2021 позивача повідомлено, що відповідач з ним провів повний розрахунок.

Позивач, не погоджуючись із неповним розрахунком на день звільнення, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не внесення відомостей до наказу №541 о/с від 28.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 , щодо нарахування та виплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні основної відпустки за 2018 рік у кількості 19 днів (діб);

- зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області внести зміни до наказу №541 о/с від 28.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, включивши відомості про невикористані дні основної відпустки за 2018 рік у кількості 19 днів (діб);

- зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки за 2018 роки у кількості 19 днів (діб) виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з поліції, суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 6 квітня 2021 року №1304/12/03/2021 невикористана відпустка ОСОБА_1 за 2018 рік становить 20 діб /а.с.84/.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України «Про відпустки`установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зістаттею 4 Закону України «Про відпустки`установлюються такі види відпусток: 1)щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2)додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті13,14і15цьогоЗакону); 3)творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4)соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5)відпустки без збереження заробітної плати (статті25,26цьогоЗакону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина першаст. 24 Закону України «Про відпустки»).

Аналогічні положення містяться в частині першійст. 83 КЗпП України.

Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьоїст. 59 Закону №580-VIIIслужба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цимЗакономта іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону №580-VIII).

Згідно з частинами першою та другоюст. 92 Закону №580-VIIIполіцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Частинами першою, другою, третьою і четвертоюст. 93 Закону №580-VIIIпередбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщозакономне визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятоїст. 93 Закону №580-VIIIполіцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеномузакономчи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другоюст. 94 Закону №580-VIIIобумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 року №260 (далі - Порядок МВС №260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 3 розділу І Порядку МВС №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1)посадовий оклад; 2)оклад за спеціальним званням; 3)щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4)премії; 5)одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку МВС №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

ак, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені устатті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятоїст. 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьоїстатті 124 Конституції України(справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників -КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки положеннямиЗакону №580-VIIIі Порядком МВС №260, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписиКЗпП Україниі ЗаконуУкраїни «Про відпустки».

Так, відповідно до частини першої ст. 24 Закону України «Про відпустки» і частини першоїст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Дана правова позиція узгоджується із позицією викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року по справі №160/10875/19.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним частину щорічної чергової відпустки за 2018 рік у кількості 20 діб. Однак відповідачем протиправно не виплачено ОСОБА_1 таку відпустку за 2018 рік.

Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач своїми протиправноюбездіяльністюпозбавляє позивача на грошову компенсацію за невикористані дні відпусткипри звільненні зі служби, суд вважає, що для повного захисту порушених прав ОСОБА_1 необхідно:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та виплати грошової компенсації ОСОБА_1 , за невикористані дні основної відпустки за 2018 рік у кількості 20 днів (діб);

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки за 2018 роки у кількості 20 днів (діб) виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 .

Стосовно вимог позивача про визнання бездіяльності відповідачащодо не внесення відомостей до наказу №541 о/с від 28.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 , щодо нарахування та виплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні основної відпустки за 2018 рік протиправною та зобов`язання відповідача внести зміни до наказу №541 о/с від 28.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, включивши відомості про невикористані дні основної відпустки за 2018 рік, суд зазначає, що вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки, обраний судом спосіб захисту є достатнім та належним для захисту порушеного права позивача.

Щодо позовних вимог:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не внесення відомостей до наказу №541 о/с від 28.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 , щодо нарахування та виплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, у кількості 14 календарних днів (діб) за 2019 - 2020 роки;

- зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області внести зміни до наказу №541 о/с від 28.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, включивши відомості про невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати у кількості 14 календарних днів (діб) за 2019 - 2020 роки;

- зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати у кількості 14 календарних днів (діб) за 2019-2020 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з поліції, суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про відпустки" установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки (серед іншого): основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до п. 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються пільги (серед іншого) з використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII.

Згідно з п. 2 ст. 92 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Пунктом 10 ст. 93 цього ж Закону встановлено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).

Указом Президента України від 17.03.2014№303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється.

Разом із тим, суд зазначає, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Крім того, на позивача поширюється дія Закону України "Про національну поліцію", який містить в собі аналогічні норми законодавства щодо виплати грошової компенсації у разі звільнення від проходження служби у Національної поліції.

Таким чином, на час прийняття наказу про звільнення позивача, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 2019 року по 2020 рік.

Така позиція суду узгоджується із правовим висновком у подібній справі, що розглядалась Верховним Судом та наведено обґрунтовану правову позицію у рішенні від 16 травня 2019 року, прийнятого у зразковій справі №620/4218/18, яке набрало законної сили 21 серпня 2019 року після перегляду Великою Палатою Верховного Суду. А саме, при детальному аналізі даної зразкової справи, суд дійшов до висновку про необхідність врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, оскільки спірні правовідносини є подібними та потребують однакового застосування для забезпечення реалізації законодавства щодо гарантій захисту учасників бойових дій.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач своєю протиправноюбездіяльністюпозбавляє позивача на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій із збереженням заробітної плати, суд вважає, що для повного захисту порушених прав ОСОБА_1 необхідно:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та виплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, у кількості 14 календарних днів (діб) за 2019 - 2020 роки;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, у кількості 14 календарних днів (діб) за 2019 - 2020 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 .

Стосовно вимог позивача про визнання бездіяльності відповідачащодо не внесення відомостей до наказу №541 о/с від 28.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 , щодо нарахування та виплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, у кількості 14 календарних днів (діб) за 2019 - 2020 роки протиправною та зобов`язання відповідача внести зміни до наказу №541 о/с від 28.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, включивши відомості про невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, у кількості 14 календарних днів (діб) за 2019 - 2020 роки, суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки, обраний судом спосіб захисту є достатнім та належним для захисту порушеного права позивача.

Щодо позовних вимог про:

- визнання бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно) - протиправною;

- зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 не виплачену індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно), суд зазначає наступне.

За змістом ч. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», яка регулює питання грошового забезпечення поліцейських, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України«Про індексацію грошових доходів населення»(даліЗакон №1282) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно статті 2 Закону №1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У частині 5ст. 2 Закону №1282 вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2015/ct/is_c/isc_u/isc2015m_u.html) у листопаді місяці 2015 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 101 відсотка та складала 102 відсотка.

Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/ct/is_c/isc_u/isc2016m_u.html) у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка.

Статтею 4 Закону № 1282 передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 Закону №1282 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Частиною 2 ст. 6 Закону УкраїниЗакон №1282визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положеньЗакону №1282Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 №1078затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення(даліПорядок№1078).

Порядок №1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей (п. 2 Порядку).

Пунктом 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01.11.2017після набрання чинностіпостановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, якою абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, після словавійськовослужбовцівдоповнено словомполіцейських, є неприйнятними, оскільки індексацію доходів поліцейських передбачено положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31.01.2019 в справі № 823/2249/18, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно) та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 не виплачену індексацію грошового забезпечення, за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно) підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про:

- визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахованої грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні з ГУ НП в Донецькій області (за 36 років 04 місяців 22 дні) відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 393 від 17липня 1992 року, зазначених у абзаці 1 пункту 3 цієї постанови, та ст. 9 вказаного Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області перерахувати одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 при звільненні із розрахунку суми грошового забезпечення на день звільнення (за 36 років 04 місяців 22 дні) відповідно до п. 4 Постанови КМУ №393 від 17липня 1992 року, зазначених у абзаці 1 пункту 3 цієї постанови, та ст. 9 вказаного Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

- зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні на загальну суму 34 885грн.,суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначенихЗаконом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до пункту 23 розділу І Порядку № 260, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.

За приписами частини 1статті 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(далі - Закон №2262-XII) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (абз. 2).

Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським визначенопостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393).

За приписами пункту 10 Порядку № 393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Позивач вважає, що при обчисленні одноразової грошової допомоги, відповідач повинен був виходити з 36 повних років служби (у пільгову обчисленні), а не з 25 (у календарному обчисленні).

Так, суд вказує, що вищенаведеними нормами визначено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі певного відсотку (у даному випадку 25 %) місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Посилання позивача в обґрунтування своєї позиції стосовно необхідності обчислення одноразової грошової допомоги виходячи з вислуги років у пільговому обчисленні на висновки Верховного Суду в постанові від 11.04.2018 у справі №806/2104/17 є безпідставними, оскільки на підставі системного аналізу наведених вище правових норм, колегія судів дійшла до висновку, що поняття календарна вислуга років застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги в розмірі певного відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Тобто, Верховий Суд також зазначає, що для визначення розміру допомоги застосовується календарна вислуга років.

Визначена відповідачем кількість років служби позивача в календарному обчисленні ним не оскаржується, заперечень щодо використання при обчисленні допомоги місячного грошового забезпечення у сумі 12685,51 грн. також не наведено.

Таким чином, відповідачем правомірно обчислено позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 79284,44грн.

У зв`язку з наведеним, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахованої грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні з ГУ НП в Донецькій області (за36 років 04 місяців 22 дні) відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 393 від 17липня 1992 року, зазначених у абзаці 1 пункту 3 цієї постанови, та ст. 9 вказаного Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зобов`язання перерахувати одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 при звільненні із розрахунку суми грошового забезпечення на день звільнення (за36 років 04 місяців 22 дні) відповідно до п. 4 Постанови КМУ №393 від 17липня 1992 року, зазначених у абзаці 1 пункту 3 цієї постанови, та ст. 9 вказаного Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та зобов`язаннявідповідача доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні на загальну суму 34 885грн.є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про:

визнання бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за надурочний час служби добового наряду за період з березня 2019 року по листопад 2020 року (включно) у кількості 1568 годин, відповідно до ст. ст. 12,106 КЗпП України - протиправною;

зобов`язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за надурочний час служби добового наряду за період з березня 2019 року по листопад 2020 року (включно) у кількості 1568 годин, відповідно до ст. ст. 12,106 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Частинами 3 та 5 ст.91 Закону №580-VІІІвизначено, що для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

Відповідно до пункту 20 розділу І Порядку №260 за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується. Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців.

Таким чином, за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні, грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується.

У зв`язку із тим, що винагороду за службу в нічний час ОСОБА_1 отримав у повному обсязі, а компенсація за службу в понаднормовий час згідно з вимогами законодавства поліцейським не нараховується та не виплачується, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльностівідповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за надурочний час служби добового наряду за період з березня 2019 року по листопад 2020 року (включно) у кількості 1568 годин, відповідно до ст. ст. 12,106 КЗпП України та зобов`язаннявідповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за надурочний час служби добового наряду за період з березня 2019 року по листопад 2020 року (включно) у кількості 1568 годин, відповідно до ст. ст. 12,106 КЗпП України,задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.12.2020 по день ухвалення рішення суду виходячи з середнього заробітку відповідно до абзацу 3 пункту 2 Глави II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 виходячи з суми середньоденної заробітної плати - 979,19 грн, суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина ж друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й у випадку вирішення спору про розмір несплачених сум при звільненні в судовому порядку.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 в справі №810/451/17.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.

В даному випадку позивач у зв`язку з порушенням відповідачем його права на належну оплату праці при звільненні (несплату компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій та індексації; компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2018 роки у кількості 20 днів (діб); індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року) звернувся до суду із відповідним позовом про присудження належних йому сум, за наслідком чого суд у цій справі дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Позивача звільнено зі служби з 31.12.2020, отже, обов`язок повного розрахунку відповідачем мав бути виконаний саме 31.12.2019.

Виходячи, що 31.12.2020 (тобто, у день звільнення, що є останнім робочим день), обов`язок повного розрахунку з позивачем відповідачем не виконаний, період затримки розрахунку з 01.01.2019 при звільненні становить 137 днів (з 01.01.2021 по 17.05.2021 включно - день прийняття рішення у цій справі).

Спеціальними у спірних правовідносинах законодавчих актів щодо військовослужбовців не врегульовано питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України.

З огляду на неврегулювання питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України.

Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі №804/3722/17.

Відповідно до п.п. "з" та "л" п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках вимушеного прогулу; у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно абз. 3 п. 2 цього Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно абз. 1, 3 п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Беручи до уваги, що нараховане грошове забезпечення позивача у листопаді 2020 року становить 30184,41грн., у грудні 29143,81грн.

Відповідно до наявних в матеріалах справи розрахункових листів про Грошове забезпечення ОСОБА_1 , виданих ГУ НП в Донецькій області, грошове забезпечення позивача у листопаді 2020 року становить 30184,41грн.(30 днів), у грудні 29143,81грн. (31днів). Середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить - 972,59грн.(30184,41+29143,81=59328,22:61=972,59грн)

Розмір компенсації за 137 днів прострочення розрахунку складає 133 244,83грн.(972,59грн*137).

Суд має право зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Разом з тим, суд враховує, що Верховним Судом у постановах у справах №821/1083/17, №761/9584/15-ц, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зроблено висновок, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Таким чином, суд, з урахуванням вищезазначених принципів, приходить до висновку про стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3000 гривень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини першої статті 7 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Згідно з ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (пр-т. Нахімова, 86, м. Маріуполь, 87517, ЄДРПОУ 40109058) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та виплати грошової компенсації ОСОБА_1 , за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2018 рік у кількості 20 днів (діб).

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2018 роки у кількості 20 днів (діб) виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та виплати грошової компенсації ОСОБА_1 , за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, у кількості 14 календарних днів (діб) за 2019 - 2020 роки.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, у кількості 14 календарних днів (діб) за 2019 - 2020 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 .

Визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно) протиправною.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 не виплачену індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно).

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3000 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення прийнято в порядку спрощеного позовного провадження 17 травня 2021 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 травня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов