
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
20 травня 2021 року м. Київ № 640/13137/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
Гончарук Юлії Олександрівни до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизаціїпро визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправним та нечинним з 01.12.2021 рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Гончарук Юлія Олександрівна, адвокат (м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 2-д, оф. 3, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДР: 37994258), в якому просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність НКРЗІ щодо неоприлюднення в порядку ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики» рішення НКРЗІ № 442 від 17.11.2020 «Про схвалення проекту рішення НКРЗІ «Про затвердження змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів» та проекту регуляторного акта, що є додатком до нього;
2) зобов`язати НКРЗІ здійснити офіційне оприлюднення в порядку ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики» рішення НКРЗІ № 442 від 17.11.2020 «Про схвалення проекту рішення НКРЗІ «Про затвердження змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів" та проекту регуляторного акта, що є додатком до нього;
3) визнати протиправною бездіяльність НКРЗІ, щодо неоприлюднення в порядку ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики» рішення НКРЗІ № 46 від 09.02.2021 «Про схвалення проекту рішення НКРЗІ «Про затвердження змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів» та проекту регуляторного акта, що є додатком до нього;
4) зобов`язати НКРЗІ здійснити офіційне оприлюднення в порядку ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики» рішення НКРЗІ № 46 від 09.02.2021 «Про схвалення проекту рішення НКРЗІ «Про затвердження змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів» та проекту регуляторного акта, що є додатком до нього;
5) визнати протиправним та нечинним з 01.12.2021 рішення НКРЗІ № 107 від 23.03.2021 «Про затвердження Змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів», зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.04.2021 за № 442/36064 (далі - Постанова № 107).
З наведеного та змісту вищезгаданої постанови у сукупності вбачається, що позовні вимоги стосуються схвалення проекту акту та оскарження нечинного акту, який набирає чинності з 01 грудня 2021 року.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Разом з тим, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Так, враховуючи зміни, внесені у 2016 до Конституції України, слід зазначити, що частиною 3 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Вказаний принцип також закріплений в ч. 1 ст. 5 КАС України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пунктом 18 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Обов`язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, для цілей їх застосування та оскарження, є створення ними юридичних (негативних) наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.
Зі змісту наведених норм слідує, що для цілей кваліфікації спору як юридичного, предмет оскарження повинен мати юридичне значення.
Відповідно, до суду може бути оскаржений певний акт суб`єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним, створює юридичні наслідки.
У даному ж випадку позивач оскаржує схвалення проекту певного акту, що само по собі не створює будь-яких правових наслідків, а лише вказує на те, що процедура прийняття акту знаходиться на початковій стадії, а також оскаржує акт, який не набрав чинності, який, іншими словами, ще відсутній та не створює будь-яких наслідків.
При цьому, варто знову звернути увагу позивачів на те, що до суду може бути оскаржений певний акт суб`єкта владних повноважень, який набрав чинності, є чинним, створює юридичні наслідки та впливає на права та інтереси позивача.
Таким чином, заявлений предмет і підстави позову не створюють значення «юридичного спору».
Підсумовуючи, слід зазначити, що суд має повноваження розглядати та вирішувати справу у межах своєї юрисдикції, якщо має місце юридичний спір.
У взаємозв`язку з ч. 1, 2 ст. 55, положення ч. 3 ст. 124 Конституції України слід розуміти як поширення юрисдикції судів на юридичні спори, предметом яких є права та свободи конкретної особи.
З позиції Європейського суду з прав людини стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» не застосовується у провадженнях, у яких немає спору між сторонами, чи у односторонніх провадженнях, у яких немає двох сторін спору, та за відсутності прав у якості предмету спору (Alaverdyan v. Armenia, (dйc.), «Алавердян проти Вірменії», §35).
Це свідчить про те, що у випадку відсутності юридичного спору суд не має повноважень вирішувати справу, що має місце у даному випадку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, предмет і підстави даного позову не відповідають значенню «юридичний спір», що відповідно до вимог враховуючи зміни до ч. 3 ст. 124 Конституції України є умовою для розгляду позову судом, на дані відносини не поширюється юрисдикція судів взагалі, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі, оскільки позов не підпадає під судовому юрисдикцію взагалі.
Керуючись статтями 160-162, 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КАС України ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст.ст. 292 - 297 КАС України п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII, з урахуванням п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX).
Суддя О.А. Кармазін
The court decision No. 97040737, District Administrative Court of Kyiv was adopted on 20.05.2021. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find key data quickly.
This decision relates to case No. 640/13137/21. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: