
Справа № 463/7345/19
Провадження № 2/463/121/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого – судді Нора Н.В.
при секретарі – Козак О.В.
з участю представника позивача – ОСОБА_1
представника відповідача – ОСОБА_2
представника третьої особи – Улинець О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовомВійськової частини А0780 до ОСОБА_3 , третіх осіб Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, Львівської міської радипро виселення із службового приміщення, суд –
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про виселення із службового приміщення.
Позов мотивує тим, що до житлової комісії ВЧ А0780 надійшла інформація від начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова щодо внесення змін до послужного списку підполковника юстиції ОСОБА_3 . Для з`ясування обставин сімейного стану, проходження служби, командуванням ВЧ А0780 було направлено відповідні запити, та встановлено що на квартирному обліку ОСОБА_3 перебуває з 09.08.2001р., включений в списки осіб, які мають право на одержання жилих приміщень в першу чергу, як учасник бойових дій з 30.10.2015р., забезпечений двокімнатною службовою квартирою АДРЕСА_1 , на склад сім`ї дві особи, в тому числі мати – ОСОБА_4 ; вислуга у Збройних Силах України складає 22 календарних роки та звільнений з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність). Після вивчення наданих документів ОСОБА_3 знято з квартирного обліку осіб, які потребують забезпечення жилим приміщенням для постійного проживання. Однак, незважаючи на вказане, відповідач відмовляється звільняти службову квартиру. Тому з врахуванням наведених мотивів просить ухвалити рішення про виселення із службового приміщення вказаної особи.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні наведеним мотивам позову, просить позов задоволити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, пояснив що відповідач не може бути виселений разом з членами своєї сім`ї зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення у відповідності до положень ст.125 ЖК України, оскільки він проходив військову службу у Збройних Силах України більше двадцяти років. Спірна квартира відповідачу була надана на законних підставах і факт її надання позивачем не оспорюється. Тому вважає позов безпідставним, в задоволенні такого просить відмовити.
Представник третьої особи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Феник Л.М. у судовому засіданні висловилась про підтримання позову.
Представник третьої особи Львівської міської радиу судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Враховуючи представлені докази, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з таких мотивів.
В судовому засіданні встановлено, що на квартирному обліку ОСОБА_3 перебуває з 09.08.2001р., включений в списки осіб, які мають право на одержання жилих приміщень в першу чергу, як учасник бойових дій з 30.10.2015р., забезпечений двокімнатною службовою квартирою АДРЕСА_1 , на склад сім`ї дві особи, в тому числі мати – ОСОБА_4 , що підтверджується копією наказу №160 від 08.04.2010р. «Про надання службових жилих приміщень у м. Львові військовослужбовцям ВЧ А0780» та копією ордеру (а.с. 43, 39).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 на військовій службі перебував з 1996 року та станом на 01.01.2019р. складає 22 роки 08 місяців.
У відповідності до вимог ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.
Відповідно до ст. 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено: осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.
Статтею 129 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
Вимогами ст. 132 ЖК України передбачено, що осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях Європейського Суду з прав людини, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.
Враховуючи викладене, суд вважає, що виселення відповідача та членів його сім`ї без надання іншого жилого приміщення не відповідатиме статті 47 Конституції України та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла, та приходить до висновку про безпідставність позовних вимог, а тому у позові відмовляє.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274 ЦПК України, ст.ст.109, 118, 124, 125 ЖК України, суд -
в и р і ш и в:
У задоволенні позову Військової частини А0780 до ОСОБА_3 , третіх осіб Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, Львівської міської радипро виселення із службового приміщення - відмовити.
Дата складення повного судового рішення - 17.05.2021 року.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Нор Н. В.
The court decision No. 97027952, Lychakivskyi District Court of Lviv City was adopted on 11.05.2021. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find important data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important data easily.
This decision relates to case No. 463/7345/19. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: