Court ruling № 9698074, 04.06.2010, Odesa Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«15» квітня 2010р. м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Троїцької Л.Л.,

суддів Єрьоміна А.В., Каранфілової В.М.,

при секретарі Басовій Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеса від 22 лютого 2010р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

17 вересня 2009 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього аліментів на утримання їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно по 1/2 частки з усіх видів заробітку, з моменту звернення до суду до досягнення сином повноліття (а.с.1-2).

В подальшому позивачка змінила розмір позовних вимог та просила стягувати з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі щомісячно по 800 гривень за той же період (а.с.88-90). Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з відповідачем по справі перебувала у шлюбі, який 26.05.2006р. розірвано.

Від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу залишився проживати з нею і знаходиться на її утриманні. Відповідач ухиляється від надання допомоги по утриманню дитини в добровільному порядку згідно домовленості, що була між ними та виконувалась ним до 2008 року, тому вона вимушена була звернутися з позовом до суду.

Розмір аліментів обґрунтовувався тим, що ОСОБА_2, крім заробітної плати, має інші доходи, оскільки оплачує щомісячно кредит за будинок, тому виходячи з рівня його витрат, може оплачувати вказану суму.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач вимоги визнав частково, пояснив, що має постійне місце роботи та отримує заробітну плату, погодився на оплату аліментів у розмірі 25 % від доходів. Щодо оплати кредиту, на який вказувала представник позивачки, зазначив, що оплату здійснює за рахунок доходів нової дружини та її родичів.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеса від 22 лютого 2010р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь позивачки кошти на утримання їх неповнолітнього сина щомісячно 1\4 частку з усіх видів заробітку, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 вересня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до 29 лютого 2014 року.

Суд також стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 51грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи - 120грн.

В частині стягнення усієї суми аліментів - допустив негайне виконання рішення.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини аліменти у розмірі 800грн. щомісячно з урахуванням індексації, починаючи з 17.09.2009р. по 29.02.2014р.. При цьому посилається на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, зміст рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи частково вимоги позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст.180 СК України, батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повнолітня.

Стягуючи аліменти в розмірі 1\4 частки з усіх видів заробітку відповідача, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд виходив з того, що відсутні будь-які обставини, зазначені в ч.1 ст.184 СК України щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Окрім вказаних норм матеріального права суд також керувався вимогами ст.ст.181-183 СК України.

Колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, зібраним доказам, яким дана належна правова оцінка, та вказаним нормам матеріального права.

Доводи скарги про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати саме ст.184 СК України, оскільки відповідач приховує свої дійсні доходи, що підтверджується його можливістю сплачувати за кредитним договором щомісячно по 385 доларів США, а також можливістю придбати для нової сімї автомобіль, у звязку з чим все це свідчить про мінливий дохід ОСОБА_2, колегія вважає безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.182 та ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Рішенням суду першої інстанції розмір аліментів визначено в 1\4 частку з усіх видів заробітку відповідача, тобто при виконанні даного рішення стягнення буде покладатись не лише на заробітну плату ОСОБА_2, а й на інші види його заробітку (доходу). І саме на стадії виконання рішення позивачці потрібно буде довести наявність у відповідача іншого виду заробітку (доходу). На стадії судового розгляду ОСОБА_1 не спростовані пояснення відповідача про те, що кредит сплачується за рахунок коштів дружини та її родичів, а машина придбана на її кошти і на неї оформлена.

Твердження апелянта про те, що при визначенні розміру аліментів суд не врахував стан здоровя дитини, що є обовязковою умовою при їх встановленні і передбачено ч.1 ст.182 СК України, суперечить висновкам суду викладеним в рішенні. Крім того, колегія вважає, що встановлений судом розмір аліментів охоплює допустимі види витрат на утримання дитини.

При цьому, у разі необхідності лікування дитини або розвитку його здібностей, що викликано особливими обставинами, ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутись до суду на загальних підставах з вимогами до відповідача про стягнення додаткових витрат на дитину відповідно до ст.185 СК України, на що звертав увагу суд першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що судом порушено норми процесуального права: ч.2 ст.10, ч.ч.1,3 ст.213 ЦПК України, що призвело до невірного застосування норм матеріального права, а тому невірному вирішення справи є безпідставні по вище вказаним мотивам.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не встановлено.

Оскільки при подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 не сплатила витрати на ІТЗ розгляду справи, колегія вважає можливим стягнути їх після розгляду справи в апеляційному порядку у розмірі 120грн. (ч.3 ст.81 ЦПК України).

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеса від 22 лютого 2010р. залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на реквізити: Одержувач: ГУДКУ в Одеській області, Код ОКПО: 23213460, Банк: ГУДКУ в Одеській області, МФО: 828011, р\р: 31218259700007, код КБК 22050000.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі 2-ох місяців з дня її проголошення.

Судді апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька

А.В.Єрьомін

В.М.Каранфілова

Копія вірна:

Суддя апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька