Sentence № 96901708, 14.05.2021, Lutsk City and District Court of Volyn Oblast

Справа № 161/5626/20

Провадження № 1-кп/161/293/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 14 травня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - Покидюка В.М.,

за участю секретаря - Матвійчук Н.І.,

прокурора - Марценюка І.О., Москаля І.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Кондратішиної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020030000000059, що надійшов з прокуратури Волинської області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Малогвардійськ Луганської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, гр. України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, в порядку ст.89 КК України – судимості не має,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 27 ч.4, 369 ч.3, 15 ч.2, 190 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 , особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та невстановлена досудовим розслідуванням особа, 12 лютого 2020 року шахрайським способом, шляхом обману, умисно, з корисливих мотивів особистого незаконного збагачення, протиправно мали намір заволодіти майном ОСОБА_2 , а саме грошовими коштами останнього.

Так, ОСОБА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та невстановленою досудовим розслідуванням особою, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, вирішив шляхом обману незаконно заволодіти грошовими коштами незнайомої йому людини, а саме з використанням мобільного зв`язку зателефонувати випадковій особі, ввійти до неї в довіру, представившись близькою особою, після чого повідомити про неіснуючий факт потрапляння в дорожньо-транспортну пригоду, що спричинило тілесні ушкодження третій особі та стало підставою для реєстрації кримінального провадження за ст. 286 КК України, та відповідно висловити прохання надати йому грошові кошти для передачі працівникам правоохоронних органів в якості неправомірної вигоди з метою закриття кримінального провадження, а також відшкодування шкоди особі, потерпілої від дорожньо-транспортної пригоди, з подальшим оберненням отриманих коштів на свою користь.

У подальшому, вищевказана невстановлена досудовим розслідуванням особа, керуючись попередньо узгодженим злочинним планом з ОСОБА_1 , 12 лютого 2020 року, близько 11 год. 30 хв., зателефонувала на стаціонарний номер телефону НОМЕР_1 службового кабінету начальника слідчого відділу Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_2 та представилася знайомим останнього на ім`я ОСОБА_3 . В ході телефонної розмови згадана особа повідомила, що під час руху на автомобілі вчинив наїзд на пішохода, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження. Після цього, невстановлена особа, змінивши голос, представилася слідчим у кримінальному провадженні ОСОБА_4 та повідомила, що зможе допомогти ОСОБА_3 з вирішенням питання про закриття кримінального провадження, зазначивши, що це можливо лише шляхом надання ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 200 тис. грн. в якості неправомірної вигоди прокурору, який є процесуальним керівником в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , та матеріальної допомоги потерпілій особі. В ході даної розмови, невстановлена досудовим розслідуванням особа, наголосила ОСОБА_2 , що питання про закриття кримінального провадження по факту заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень внаслідок наїзду на неї ОСОБА_3 , тягне за собою серйозні наслідки, які можливо полягатимуть у позбавленні волі останнього з позбавленням права керування транспортним засобом.

ОСОБА_2 , будучи введеним в оману з приводу особи, з якою спілкувався по телефону, реально сприйнявши її за свого знайомого ОСОБА_3 , а також поставленим ОСОБА_1 і особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та невстановленою досудовим розслідуванням особою в умови, за яких останні запевнили його, що зобов`язуються передати грошові кошти прокурору та потерпілій особі за вчинення вище обумовлених дій, а також в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_2 вказаної суми коштів могла потягнути прийняття негативного рішення, погодився на такі протиправні вимоги останніх, але зазначив, що зможе надати лише 1850 доларів США, що еквівалентно на момент вчинення злочину за офіційним курсом НБУ 45 177 гривень, оскільки сума неправомірної вигоди названа зазначеними особами для нього надто велика, на що ті погодилися.

Після цього, 12 лютого 2020 року, близько 12 год. 30 хв., попередньо домовившись в ході телефонної розмови по мобільному телефону про зустріч з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , діючи умисно, згідно погодженого плану, прибув разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження на обумовлене місце з метою отримання грошових коштів в сумі 1850 доларів США, які за попередньою домовленістю із ОСОБА_2 призначалися для передачі в якості неправомірної вигоди прокурору та матеріальної допомоги потерпілій особі. В подальшому, продовжуючи діяти згідно злочинного плану, виконуючи відведу йому роль ОСОБА_1 зобов`язаний був особисто отримати у ОСОБА_2 грошові кошти, які мав намір обернути на свою користь, а особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження в той час мав доставити ОСОБА_1 на місце зустрічі, здійснювати візуальне спостереження та в результаті успішної передачі грошей перевезти ОСОБА_1 з грошовими коштами до місця призначення. Для цього ОСОБА_1 , увійшовши у під`їзд вищевказаного будинку піднявся до квартири вказаної ОСОБА_5 де мала відбутися передача грошей та в ході зустрічі з особою, яка мала передати гроші, представившись стажистом прокуратури, висловив відповідну вимогу про їх передачу з метою подальшої доставки в прокуратуру, однак був затриманий на місці події працівниками поліції.

ОСОБА_1 , особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та невстановлена досудовим розслідуванням особа, виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_1 і особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження були затримані працівниками Луцького ВП ГУНП у Волинській області на місці вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 15 ч.2, 190 ч.2 КК України, тобто вчинив закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненим за попередньою змовою групою осіб.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ст.ст.15 ч.2, 190 ч.2, 27 ч.4, 369 ч.3 КК України не визнав.

Суду дав показання, що будь-якого наміру щодо заволодіння грошовими коштами потерпілого або ж підбурювання до надання неправомірної вигоди для інших осіб не мав, шахрайських дій не вчиняв. Свій приїзд до м. Луцьк пояснив необхідністю виконання ним функцій кур`єра. При цьому, будь-яких відомостей про роботодавця, умови працевлаштування, конкретні обов`язки, умови кур`єрської доставки, розмір та умови оплати праці, останній не повідомив. Лише пояснив, що спілкування з роботодавцем лише щодо працевлаштування, яке відбувалося виключно в телефонному режимі, а відшкодування вартості проїзду та проживання взагалі не було.

В зв`язку з наведеним вважає, що у його діях відсутній склад будь-якого кримінальних правопорушень, а тому просив його повністю виправдати у пред`явленому обвинуваченні.

Незважаючи на невизнання винуватості самим обвинуваченим ОСОБА_1 , його винність у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненим за попередньою змовою групою осіб підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими за клопотанням учасників судового розгляду доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 повідомив про факт телефонного дзвінка невідомої йому особи, що представилася близьким знайомим та повідомила про факт ДТП за її участі, а також необхідності передачі грошових коштів представникам органів прокуратури з метою вирішення питання про уникнення нею кримінальної відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої потерпілим від ДТП. Крім того, потерпілий підтвердив факт повідомлення невідомою йому особою необхідності передачі грошових коштів в якості неправомірної вигоди саме з метою прийняття процесуального рішення в інтересах третьої особи. Також ОСОБА_2 надав покази щодо подальшого обумовлення з вказаною особою суми грошових коштів, необхідних для передачі та місця зустрічі, а також залучення ним працівників Луцького відділу поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для виявлення особи/осіб, причетних до замаху на незаконне заволодіння грошовими коштами потерпілого шляхом обману.

Матеріальних збитків обвинуваченим йому не завдано. Просить обвинуваченого покарати суворо.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , кожен зокрема, підтвердили показання потерпілого ОСОБА_2 з приводу їх залучення до виявлення особи/осіб, причетних до замаху на незаконне заволодіння грошовими коштами потерпілого шляхом обману, а також повідомили обставини безпосередньої участі в цьому ОСОБА_1 та особи, матеріали відносно якої виділенні в окреме провадження. Зокрема, свідки вказали, що ОСОБА_1 , прибувши за адресою, зазначеною ОСОБА_2 невстановленій особі, яка вела з ним телефону розмову, представився стажистом органів прокуратури та озвучив вимогу передачі йому грошових, про що попередньо було домовлено з потерпілим.

Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 12.02.2020 стверджуються факт звернення потерпілого ОСОБА_2 до правоохоронних органів з приводу вчинення відносно нього кримінального правопорушення, зокрема, намагання заволодіти грошовими коштами в сумі 200 000 грн. шляхом повідомлення неправдивої інформації.

З протоколу дослідження інформації з долученим оптичним диском вбачається, що фіксація відео зйомки телефонних розмов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з невстановленою особою, яка попередньо домовлялася з потерпілим про передачу грошових коштів в якості неправомірної вигоди, зміст яких підтверджує наявність попередньої змови між обвинуваченим та вказаною особою щодо заволодіння грошовими коштами потерпілого шляхом обману. Зокрема, змінені анкетні відомості обвинуваченого ( ОСОБА_8 ) свідчать про конспіративні заходи останнього з метою уникнення негативних наслідків для нього в результаті вчиненого злочину.

Таким чином, судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв замаху на шахрайські дії з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_2 шляхом обману, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, оскільки вони є суперечливими, не відповідають обставинам справи, встановленим під час судового провадження, такі показання обвинуваченого суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за фактично вчинене ним кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що показання потерпілого ОСОБА_2 , дані ним безпосередньо в судовому засіданні є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуючи його дії за ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дані про особу винного.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого суд не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_1 в порядку ст.89 КК України судимості не має, вчинений ним злочин, згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії нетяжких злочинів, матеріальних збитків потерпілому не завдано, будь-яких претензій до обвинуваченого він не має, однак просив останнього суворо покарати, окрім того, зважаючи на особу обвинуваченого, який вину у вчиненому не визнав та не розкаявся, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання за ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України, у виді позбавлення волі.

На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Окрім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали відносно якої виділені в окрема провадження та невстановленою досудовим розслідуванням особою, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, вирішив шляхом обману незаконно заволодіти грошовими коштами незнайомої йому людини, а саме з використанням мобільного зв`язку зателефонувати випадковій особі, ввійти до неї в довіру, представившись близькою особою, після чого повідомити про неіснуючий факт потрапляння в дорожньо-транспортну пригоду, що спричинило тілесні ушкодження третій особі та стало підставою для реєстрації кримінального провадження за ст. 286 КК України, та відповідно висловити прохання надати йому грошові кошти для передачі працівникам правоохоронних органів в якості неправомірної вигоди з метою закриття кримінального провадження, а також відшкодування шкоди особі, потерпілої від дорожньо-транспортної пригоди, з подальшим оберненням отриманих коштів на свою користь.

У подальшому, вищевказана невстановлена досудовим розслідуванням особа, керуючись попередньо узгодженим злочинним планом, 12 лютого 2020 року, близько 11 год. 30 хв., зателефонувала на стаціонарний номер телефону НОМЕР_1 службового кабінету начальника слідчого відділу Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області ОСОБА_2 , та представилася знайомим ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 . В ході телефонної розмови зловмисник повідомив, що під час руху на автомобілі вчинив наїзд на пішохода, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження. Після цього, невстановлена особа, змінивши голос, представилася слідчим у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , та повідомила, що зможе допомогти ОСОБА_3 з вирішенням питання про закриття кримінального провадження, зазначивши, що це можливо лише шляхом надання ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 200 тис. грн. в якості неправомірної вигоди прокурору, який є процесуальним керівником в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , та матеріальної допомоги потерпілій особі.В ході даної розмови, невстановлена досудовим розслідуванням особа, наголосила ОСОБА_2 , що питання про закриття кримінального провадження по факту заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень внаслідок наїзду на неї ОСОБА_3 , тягне за собою серйозні наслідки, які можливо полягатимуть у позбавленні волі останнього з позбавленням права керування транспортним засобом.

ОСОБА_2 , будучи введеним в оману з приводу особи, з якою спілкувався по телефону, реально сприйнявши її за свого знайомого ОСОБА_3 , а також поставленим ОСОБА_1 , особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та невстановленою досудовим розслідуванням особою в умови, за яких останні запевнили його, що зобов`язуються передати грошові кошти прокурору та потерпілій особі за вчинення вище обумовлених дій, а також в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_2 вказаної суми коштів могла потягнути прийняття негативного рішення, погодився на такі протиправні вимоги останніх, але зазначив, що зможе надати лише 1850 доларів США, що еквівалентно на момент вчинення злочину за офіційним курсом НБУ 45 177 гривень, оскільки сума неправомірної вигоди названа зазначеними особами для нього надто велика, на що ті погодилися.

Після цього, 12 лютого 2020 року, близько 12 год. 30 хв., попередньо домовившись в ході телефонної розмови по мобільному телефону про зустріч з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , діючи умисно, згідно погодженого плану, прибув разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження на обумовлене місце з метою отримання грошових коштів в сумі 1850 доларів США, які за попередньою домовленістю із ОСОБА_2 призначалися для передачі в якості неправомірної вигоди прокурору та матеріальної допомоги потерпілій особі. В подальшому, продовжуючи діяти згідно злочинного плану, виконуючи відведу йому роль ОСОБА_1 зобов`язаний був особисто отримати у ОСОБА_2 грошові кошти, які мав намір обернути на свою користь, а особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження в той час мав доставити ОСОБА_1 на місце зустрічі, здійснювати візуальне спостереження та в результаті успішної передачі грошей перевезти ОСОБА_1 з грошовими коштами до місця призначення. Для цього ОСОБА_1 увійшовши у під`їзд вищевказаного будинку піднявся до квартири вказаної ОСОБА_5 де мала відбутися передача грошей та в ході зустрічі з особою, яка мала передати гроші, представившись стажистом прокуратури, висловив відповідну вимогу про їх передачу з метою подальшої доставки в прокуратуру, однак був затриманий на місці події працівниками поліції.

Таким чином, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та невстановленою досудовим розслідуванням особою, шляхом умовлянь та повідомлення завідомо неправдивої інформації, яка полягала у запевнені ОСОБА_2 у необхідності передачі грошових коштів для закриття кримінального провадження за вчинення ДТП його знайомим ОСОБА_3 , яке насправді не відбулось, схилили останнього до передачі грошових коштів у розмірі 1850 доларів США, що еквівалентно на момент вчинення злочину за офіційним курсом НБУ 45 177 гривень, в якості неправомірної вигоди прокурору, посада якого відноситься до службових осіб, які займають відповідальне становище, та матеріальної допомоги особі, потерпілої від ДТП.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України, як підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

На думку суду, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не доведено його винуватості поза розумним сумнівом, а можливість здобуття інших доказів вичерпана і не пропонується стороною обвинувачення.

Так, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні шахрайських дій, а саме, замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за обставин, викладених в фабулі обвинувачення за ч.4 ст.27 ч.3 ст.369 КК України.

Досліджені в судовому засіданні докази, надані стороною обвинувачення не вказують на вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій, що підпадали б під ознаки підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, оскільки відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились, так як не було самого факту дорожньо-транспортної пригоди.

Вказане свідчить, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 , особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та невстановленої досудовим розслідуванням особи були способом шахрайства (вигаданою інформацією), спрямованому виключно на заволодіння грошових коштів потерпілого шляхом обману, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України, але аж ніяк не на підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, відповідальність, за що передбачена ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України.

Таким чином, вказана обставина виключає відповідальність за ч.4 ст.27 ч.3 ст.369 КК України, так як ці статті є взаємовиключними, а підбурювання може ґрунтуватися лише на правдивій інформації.

Дослідивши безпосередньо наведені вище докази сторони обвинувачення та сторони захисту у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення не було надано достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності, свідчили б про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України, що вказує на відсутність самої події злочину.

Як визначив Європейський суд з прав людини (справа Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04), суд при оцінені доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумними сумнівом» і «така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення у справі «Вєренцов проти України»).

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України: «Кожен має право на справедливий … розгляд його справи …».

Згідно ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Тому судовий розгляд здійснювався відповідно до вимог вказаної статті.

У відповідності до роз`яснень, що містяться в ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного суду від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Згідно ст.17 КПК України, ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться лише на її користь. Таким чином, докази сторони обвинувачення не є беззаперечними, не доводять винності ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, а тому усі сумніви тлумачаться судом на користь обвинуваченого.

Згідно з частиною 3 статті 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, вмотивованим та обґрунтованим. Рішення відповідає цим критеріям, якщо воно ухвалено у відповідності із нормами матеріального та процесуального права на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, належним чином оціненими в їх сукупності та з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Таким чином, приймаючи рішення про виправдування обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України, на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа (відсутність події злочину), суд виходить із того, що його винуватість не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому, згідно Конституції України, Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, повернути, залишити за належністю законним володільцям, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт майна – скасувати.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.190 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили залишити попередній, - тримання під вартою.

Строк тримання під вартою рахувати з 12 лютого 2020 року, тобто з моменту фактичного затримання.

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні – за ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України та виправдати його, на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України.

Речові докази:

- оптичний носій типу CD-R – залишити в матеріалах кримінального провадження;

-згідно постанови старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області Дацишина А.І. від 12.02.2020, відповідно, - повернути та залишити за належністю законним володільцям.

Арешт майна, згідно ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.02.2020 – скасувати.

На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченою в той же строк з моменту вручення копії даного вироку.

Суддя Луцького міськрайонного суду В.М. Покидюк