Decision № 96896021, 13.05.2021, Volyn District Administrative Court

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2745/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шопік М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови від 22.02.2018 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.02.2018 державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби м.Луцьк ГТУЮ у Волинській області Старенько В.А. у виконавчому провадженні №25939046 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 77886,40 грн.

Позивач не погоджується із оскаржуваною постановою про стягнення виконавчого збору з тих підстав, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача присуджених сум за вищевказаним виконавчим листом. При цьому, Законом України “Про виконавче провадження” №1404-VIII (в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваної постанови) було передбачено, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

З огляду на вказане позивач просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін суддею одноособово, з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ КАС України.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

29.04.2021 відкладено розгляд справи на 11:00 06.05.2021, у зв`язку із неявкою сторін та не поданням документів відповідачем.

В судовому засіданні 06.05.2021 оголошено перерву до 11:00 13.05.2021.

Ухвалою суду від 06.05.2021 витребувано від Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) матеріали виконавчого провадження в межах якого головним державним виконавцем винесено постанову від 22.02.2018 року ВП №25939046 про стягнення з боржника виконавчого збору.

В судове засідання 13.05.2021 сторони не з`явилися. Позивач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, відповідач в судове засідання не з`явився хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце його проведення.

Відповідач документів, витребуваних ухвалою суду від 06.05.2021, не подав.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, судовий розгляд справи здійснювався у відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, в письмовому провадженні, на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в провадженні Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження №25939046 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області №2-362 від 30.03.2011 щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ “БМ Банк” заборгованості за кредитним договором №4/58/240408 від 24.04.2008 в розмірі 778864,49 грн.

13.04.2011 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області №2-362 від 30.03.2011.

22.02.2018 державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби м.Луцьк ГТУЮ у Волинській області Старенько В.А. у виконавчому провадженні №25939046 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 77886,40 грн.

Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору від 22.02.2018, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд, з врахуванням відсутності спору щодо фактичних обставин справи, виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606- XIV в редакції чинного Закону станом на час відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області №2-362 від 30.03.2011) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як встановлено судом, 13.04.2011 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області №2-362 від 30.03.2011.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника-фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Системний аналіз вищевикладених норм Закону №606-XIV та обставин справи свідчить про те, що на момент відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області №2-362 від 30.03.2011 розмір виконавчого збору визначався виходячи з 10 % суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом не залежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, в тому числі і від суми, що фактично була стягнута державним виконавцем в межах виконавчого провадження.

В подальшому, 05.10.2016 набув чинності Закон України “Про виконавче провадження” №1404-VIII (далі - Закон №1404- VIII в редакції чинного Закону станом на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору, яка є предметом оскарження в межах даної адміністративної справи).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону №1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Так, частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Таким чином, з урахуванням того, що виконавчою службою в межах виконавчого провадження №25939046 фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом Луцького міськрайонного суду Волинської області №2-362 від 30.03.2011, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 77886,40 грн.

При цьому, суд також вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до частини 7 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За нормами Закону №606-ХІV виконавчий збір державним виконавцем стягнуто не було.

Таким чином, факт відкриття виконавчого провадження №25939046 на підставі норм Закону №606-XIV не може свідчити про існування аналогічних умов щодо стягнення виконавчого збору як під час відкриття виконавчого провадження, так і на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 22.02.2018, в редакції Закону №1404-VІІІ, що діяла до 28 серпня 2018 року.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп., сплачений згідно з квитанцією від 20.04.2021 №71.

Керуючись ст.ст. 73-76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ВП №25939046 від 22.02.2018 про стягнення виконавчого збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Відповідач: Перший відділ Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів), адреса: 43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 27-а, код ЄДРПОУ 35041461)

Суддя Ю.Ю. Сорока