№ 9671676, 19.05.2010, Vinnytsia District Administrative Court

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

___________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2010 р. Справа № 2-а-496/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі колегії :

головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича

судді: Сторчака Володимира Юрійовича,

при секретарі судового засідання: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні ,

за участю представників сторін:

позивача : Богданова Олександра Васильовича

відповідача : Паламарчук Наталії Миколаївни

Скопчака Ярослава Васильовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Козятинхліб"

до: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

до суду звернулось відкрите акціонерне товариство (далі-ВАТ) “Козятинхліб” з позовом до Козятинської обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі Козятинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позов мотивовано тим, що за наслідками невиїзних документальних перевірок своєчасності сплати податку на додану вартість Козятинською ОДПІ складені акти №121/15-00375757 від 22.09.2009 року та № 127/15-00375757 від 08.10.2010 року. На підставі вказаних актів та за наслідками адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002831501/2 від 22.12.2009 року на суму 15658,88 грн., № 0003281501/2 від 22.12.2009 року на суму 17795,60 грн., № 0003271501/2 від 22.12.2009 року на суму 30712,59 грн. та № 0002841501/2 від 22.12.2009 року на суму 75804,32 грн., якими до ВАТ «Козятинхліб»застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість. Позивач вважає, що при прийнятті вказаних податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховано положення п.п. 5.2.4, 5.2.5 п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.п. 5.4 п. 5 наказу ДПА України “Про внесення змін до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків” від 27.05.2003 року № 247, а тому дані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В процесі розгляду справи позивач, заявою від 22.03.2010 року спочатку змінив предмет позову та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ № 0002831501/3 від 26.01.2010 року, № 0002841501/3 від 26.01.2010 року, № 0003281501/3 від 26.01.2010 року, № 0003271501/3 від 26.01.2010 року, які прийняті за результатами повторної скарги ВАТ «Козятинхліб»в процесі адміністративного оскарження первинних податкових повідомлень-рішень, а згодом і збільшив позовні вимоги у звязку з прийняттям відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0003941501/3 від 26.01.2010 року, яким до ВАТ «Козятинхліб»застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 3543,92 грн. за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість (а.с.36,163).

З урахуванням наведеного, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ № 0002831501/3 від 26.01.2010 року, № 0002841501/3 від 26.01.2010 року, № 0003281501/3 від 26.01.2010 року, № 0003271501/3 від 26.01.2010 року, № 0003941501/3 від 26.01.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив суду наступне.

Підставою виявленого під час перевірки порушення п. 10.2 ст.10 Закону України “Про податок на додану вартість” та п.п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” стала нібито несвоєчасна сплата податкового боргу по податку на додану вартість ВАТ “Козятинхліб”, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000502301/2 від 09.01.2009 року. Протиправність даного податкового повідомлення-рішення оскаржено до суду і на даний час справа знаходиться в суді апеляційної інстанції. Крім того, представник позивача заявив, що ВАТ “Козятинхліб” завжди вчасно сплачує свої податкові зобовязання.

Представник позивача також зазначив, що дії відповідача з винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не ґрунтуються на чинному законодавстві, адже нарахована сума податкового зобовязання по податковому повідомленню-рішенню № 0000502301/2 від 09.01.2009 року вважаються неузгодженою, а тому відносно нього не можуть застосовуватись заходи примусового стягнення, передбачені Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Позивач вважає, що нарахована сума податкового зобовязання по податковому повідомленню-рішенню №0000502301/2 від 09.01.2009 року повинна бути виведена до окремого реєстру, як того вимагає п. 5.4 наказу ДПА України від 27.05.2003 року № 247, а тому, платежі, здійснені ВАТ “Козятинхліб” після винесення вищевказаного податкового повідомлення-рішення, не можуть зараховуватись в рахунок погашення неіснуючого податкового боргу.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та зазначили, що платнику податків надається можливість скористатись нормами п.п. 5.2.4 п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (у частині судового оскарження) лише протягом 10 днів з дня отримання податкового повідомлення - рішення про нарахування суми податкових зобовязань. Відповідач вважає, що якщо платник податків не звернувся до суду в 10-ти денний строк з дня отримання податкового повідомлення-рішення і не сплатив у цей самий строк відповідну суму коштів, дане зобовязання набуває статусу податкового боргу, і до нього повинні застосовуватись всі передбачені законом заходи стягнення.

Крім того, представники відповідача зазначили, що у Козятинської ОДПІ немає технічної можливості після спливу вищевказаного 10-ти денного строку вивести суму податкового зобов'язання з реєстру податкових повідомлень та обліковувати її в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження. А тому, вважають, що дії з винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та нарахування згідно з ними штрафних (фінансових) санкцій є правомірними.

Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ВАТ “Козятинхліб” зареєстроване виконавчим комітетом Козятинської міської ради Вінницької області, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 27.06.1996 року (а.с.10).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 48 від 25.06.2007 року, ВАТ “Козятинхліб” включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 00375757(а.с.6).

Як платник податків підприємство перебуває на обліку у Козятинській обєднаній державній податковій інспекції Вінницької області.

Також встановлено, що 09.01.2009 року Козятинською ОДПІ відносно ВАТ “Козятинхліб” прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502301/2, яким останньому визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість.

Не погоджуючись з даним рішенням, ВАТ «Козятинхліб»оскаржило його до Вінницького окружного адміністративного суду з вимогами про його скасування.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.04.2009 року позов ВАТ «Козятинхліб»до Козятинської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000502301/2 від 09.01.2009 року задоволено (адмін. справа № 2-а-842/09/0270), однак, судове рішення законної сили не набуло, так як оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

22.09.2009 року Козятинською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість ВАТ «Козятинхліб»за період з березня по серпень 2009 року, за результатами якої, складено акт № 121/15-00375757 від 22.09.2009 року, яким встановлено порушення ВАТ «Козятинхліб»п.10 2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002831501/2 від 22.12.2009 року на суму 15628,88 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002841501/2 від 22.12.2009 року на суму 75804,32 грн.

08.10.2009 року Козятинською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість ВАТ «Козятинхліб»за період з серпня по вересень 2009 року, за результатами якої, складено акт № 127/15-00375757 від 08.10.2009 року, яким встановлено порушення ВАТ «Козятинхліб»п.10 2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003281501/2 від 22.12.2009 року на суму 17795,60 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003271501/2 від 22.12.2009 року на суму 30712,59 грн.

Не погоджуючись із вище вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами чого, відповідачем прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0002831501/3 від 26.01.2010 року, № 0002841501/3 від 26.01.2010 року, № 0003281501/3 від 26.01.2010 року, № 0003271501/3 від 26.01.2010 року, № 0003941501/3 від 26.01.2010 року.

Судом встановлено, що відповідач самостійно змінював цільове призначення сплачених позивачем сум, спрямованих на сплату податкових зобовязань по податку на додану вартість і скеровував кошти на погашення податкового боргу, який виник у звязку з несплатою позивачем суми, вказаній у податковому повідомленню-рішенню № 0000502301/2 від 09.01.2009 року(яке оскаржено в судовому порядку), що знайшов своє відображення в обліковій картці платника податку станом на 01.10.2009 року (а.с.47-61).

Пояснення позивача щодо цільового призначення проведених згідно з платіжними дорученнями платежів підтверджуються деклараціями з податку на додану вартість за грудень 2008 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2009 року, зокрема: декларація за грудень 2008 року подана 20.01.2009 року граничним терміном сплати до 30.01.2009 року оплачена ВАТ «Козятинхліб»платіжним дорученням № 8502276 та № 8502277 від 26.01.2009 року; декларація за січень 2009 року подана 20.02.2009 року граничним терміном сплати до 02.03.2009 року оплачена ВАТ «Козятинхліб»платіжним дорученням № 8502415 від 25.02.2009 року; декларація за лютий 2009 року подана 20.03.2009 року граничним терміном сплати до 30.03.2009 року оплачена ВАТ «Козятинхліб»платіжним дорученням № 8502529 від 27.03.2009 року; декларація за березень 2009 року подана 21.04.2009 року граничним терміном сплати до 30.04.2009 року оплачена ВАТ «Козятинхліб»платіжним дорученням № 8502639 від 29.04.2009 року; декларація за квітень 2009 року подана 20.05.2009 року граничним терміном сплати до 01.06.2009 року оплачена ВАТ «Козятинхліб»платіжним дорученням № 8502794 від 29.05.2009 року; декларація за травень 2009 року подана 22.06.2009 року граничним терміном сплати до 30.06.2009 року оплачена ВАТ «Козятинхліб»платіжним дорученням № 8502921 від 29.06.2009 року; декларація за червень 2009 року подана 20.07.2009 року граничним терміном сплати до 30.07.2009 року оплачена ВАТ «Козятинхліб»платіжним дорученням.

Дослідивши надані суду докази встановлено, що у всіх платіжних дорученнях позивача вказано згідно якої декларації, за який період і яке зобовязання сплачується.

Відповідно до підпункту 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд прийшов до висновку, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Вищенаведені висновки також знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду України від 27.10.2009 року у справі за позовом КП "Тепломережа" до ДПІ про скасування податкових повідомлень рішень, а також у листі Вищого адміністративного суду України № 358/13/13-09 від 17.03.2009 року.

Таким чином, ВАТ «Козятинхліб»своєчасно сплатило самостійно нараховані податкові зобовязання по податку на додану вартість згідно декларацій за грудень 2008 року червень 2009 року включно, а відтак, дії Козятинської ОДПІ щодо розподілу сплачених сум в рахунок погашення податкового боргу є протиправними.

Крім того, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд також виходив з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” позивач є платником податку на додану вартість.

Пунктом 7.7. ст. 7 вищевказаного Закону України встановлено порядок визначення сум податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових) платежів зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з положеннями п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон №2181) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до ч. “б” п.п. 4.2.2. п.4.2. ст. 4 Закону №2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпункт 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону №2181 визначає, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених п.п. 5.2.2. п.5.2. ст.5 зазначеного Закону України.

Згідно з положеннями п.п. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 Закону №2181 при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п.п. 5.2.5. п. 5.2. ст. 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.

Позивачем процедура судового оскарження винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0002831501/3 від 26.01.2010 року, № 0002841501/3 від 26.01.2010 року, № 0003281501/3 від 26.01.2010 року, № 0003271501/3 від 26.01.2010 року, № 0003941501/3 від 26.01.2010 року проведена з дотриманням вимог п.5.2. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

На момент прийняття повідомлень № 0002831501/3, № 0002841501/3, № 0003281501/3, № 0003271501/3, № 0003941501/3 від 26.01.2010 року сума податкового зобовязання нарахована позивачу відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000502301/2 від 09.01.2009 року не була узгодженою, про що свідчить той факт, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду по справі №2-а-842/09/0270 не набула законної сили.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, на час проведення платежів та зарахування їх в рахунок сплати податків податкове зобовязання позивача згідно з повідомленням-рішенням №0000502301/2 від 09.01.2009 року було, та на даний час залишається неузгодженим відповідно до положень ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки оскаржується в судовому порядку, а тому не є податковим боргом позивача.

Наказом №253 Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з положеннями п. 5.4. Наказу №253 у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення податкового органу з дотриманням вимог Закону №2181 стосовно визначення процедури апеляційного узгодження та за умови надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень.

При цьому сума податкового зобов'язання виводиться з реєстру податкових повідомлень та обліковується в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження).

Після прийняття судом рішення по суті структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення, що оскаржувалося, вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці реєстру та підшиває його копію до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося.

Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку.

У разі надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума податкового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження).

Суд не може погодитися з доводами відповідача, де останній посилається на положення п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно з яким податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях з наступних підстав.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковим зобовязанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а податковим боргом - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3 ст. 1 цього ж Закону).

В судовому засіданні встановлено, що податкові зобовязання, в рахунок погашення яких податковим органом спрямовані кошти, сплачені платником за платіжними дорученнями із зазначенням їх цільового призначення, не є податковим боргом в розумінні п. 1.3. ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки і на даний час не є узгодженими відповідно до вимог цього ж Закону.

У звязку з чим, в даному випадку положення п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосуванню не підлягають.

Згідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.00 № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормами статей 5 та 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” суд враховує приписи частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з положень даної норми закону, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення. При цьому наслідки пропущення зазначеного строку регулюються статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищенаведені висновки суду співпадають з позицією Вищого адміністративного суду, викладеною у листі № 1624/13/13-09 від 01.12.2009 року.

Враховуючи зазначене, суд вважає що позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом щодо оскарження рішень контролюючого органу, у тому числі податкового повідомлення-рішення № 0000502301/2 від 09.01.2009 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що дії податкового органу Козятинської ОДПІ, спрямовані на погашення податкових зобовязань, проведені без урахування всіх обставин, що мали значення у даному випадку, а також з порушенням Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, наказу №253 Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року, яким затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, у звязку з чим, податкові повідомлення-рішення № 0002831501/3 від 26.01.2010 року, № 0002841501/3 від 26.01.2010 року, № 0003281501/3 від 26.01.2010 року, № 0003271501/3 від 26.01.2010 року, № 0003941501/3 від 26.01.2010 року є протиправними та підлягають скасуванню.

В силу ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи, що позивачем, згідно платіжного доручення № 2169244 від 11.02.2010 року, сплачено державне мито у розмірі 3,40 грн., вказана сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 122, 158-163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області: № 0002831501/3 від 26.01.2010 року, № 0002841501/3 від 26.01.2010 року, № 0003281501/3 від 26.01.2010 року, № 0003271501/3 від 26.01.2010 року, № 000394150/3 від 26.01.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "Козятинхліб" державне мито, сплачене згідно платіжного доручення № 2169244 від 11.02.2010 року у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 25.05.2010 року.

Головуючий суддяЗагороднюк Андрій Григорович

Суддя Кузьмишин Віталій Миколайович

Суддя Сторчак Володимир Юрійович