№ 9649666, 16.04.2010, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2010 року 15:26 № 2а-1329/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Костик В.П.,

за участю представника позивача Берестюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангліон-Україна" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний реєстратор Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, -

про припинення юридичної особи

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з позовом до ТОВ «Авангліон-Україна»про припинення юридичної особи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач був зареєстрований Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва як юридична особа 19 січня 2001 року, проте відсутній за своїм місцезнаходженням, що відповідно ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» є підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи.

У судовому засіданні 16 квітня 2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання 16 лютого, 19 березня, 01 квітня та 16 квітня 2010 року не зявився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Третя особа у судові засідання 16 лютого, 19 березня, 01 квітня та 16 квітня 2010 року не зявилась, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, до суду подала письмове клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Авангліон-Україна»(ідентифікаційний код ЄДРОПУ 31202059) 19 січня 2001 року було зареєстровано Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва як юридична особа.

30 січня 2001 року відповідача було взято на облік як платник податків в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державним реєстратором Шевченківської районної державної адміністрації у м. Києві станом на 23 березня 2010 року в Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Субєкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що субєкт владних повноважень може звернутись до адміністративного суду з позовом виключно у випадках та з підстав, передбачених законом.

Обґрунтовуючи своє право на предявлення даного позову ДПІ Шевченківському районі м. Києва посилалась п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу», яким передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності.

Як на підставу своїх позовних вимог ДПІ Шевченківському районі м. Києва посилалась на положення ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»щодо наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність за вказаним її місцезнаходженням.

Водночас, Законом України «Про державну податкову службу», який є єдиним Законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, не передбачено таких функцій органів державної податкової служби, як контроль щодо підтвердження відомостей про місцезнаходження юридичної особи в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таких функцій органів державної податкової служби не передбачено і в Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Такі функції належать державному реєстратору на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці відповідно до ст. 6 та ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивач не наділений законом повноваженням на звернення до суду з вимогами про припинення юридичної особи у звязку з внесенням до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи те, що відповідачем не підтверджено понесення судових витрат, судові витрати компенсації не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.В. Дегтярьова