№ 96491, 30.08.2006, Commercial Court of Volyn Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2006 р.

Справа № 2/111-64А.

за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захистуінвалідів, м. Луцьк

до Селянського (фермерського) господарства “Аміла”, с. Радовичі Турійського району

про стягнення 4 582,14 грн.

Суддя Л. О. Черняк

При секретарі Андрусенко О. О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Ліщук А. В. – провідний спеціаліст (довіреність у справі)

від відповідача: Січковська І. В. – головний бухгалтер

Суть спору: позивач – відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі відділення ФСЗІ) просить стягнути з відповідача – СФГ “Аміла” 4 582,14 грн. штрафної санкції за незабезпечення працевлаштування інвалідів.

В обґрунтування пред’явлених до відповідача позовних вимог щодо стягнення 4 582,14 грн.штрафної санкції позивач посилається на те, що відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” (надалі –Закон) передбачений норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих. Згідно поданого позивачем звіту, середньооблікова чисельність працюючих у СФГ “Аміла” в 2005 році складала 112 чоловік. З урахуванням вимог Закону товариство повинно було працевлаштувати 4-х інвалідів, однак робочі місця відповідачем створені лише для 3-х інвалідів. Згідно розрахунку, сума штрафної санкції за непрацевлаштування відповідачем у 2005 р. 1-го інваліда складає 4 088 грн.

В засіданні суду представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, зазначивши при цьому, що підприємством працевлаштовано 3-х інвалідів, які звертались за працевлаштуванням; згідно поданого ним листа Турійського райцентру зайнятості від 10.10.2005 р. інваліди на підприємство службою зайнятості не направлялись, так як за працевлаштуванням до центру не звертались.

Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників позивача суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.

Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 112 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році повинен був становити - 4 інваліди, а фактично у звітному періоді на підприємстві працевлаштовано 3 інваліда.

Згідно ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порядком сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 (надалі Порядок) встановлено, що суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (п. 5) і виплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним (п. 4). Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (п. 11).

Таким чином, відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідач зобов’язаний був до 15 квітня 2006 року перерахувати 4 582,14 грн. штрафної санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, але цей обов’язок не виконав.

Згідно п. 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів штрафні санкції сплачуються підприємствами, організаціями самостійно у визначені законодавством строки. Таким чином, сам господарюючий суб’єкт доводить відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій, яку він планує сплатити.

Розрахунок відділення Фонду свідчить про те, що відповідачеві за невиконання нормативу належить сплатити 4 582,14 грн.штрафної санкції.

Оскільки відповідачем штрафна санкція у добровільному порядку не сплачена, робочі місця для інвалідів не створені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги відділення ФСЗІ про стягнення 4 582,14 грн. підставні і підлягають до задоволення.

Заперечення відповідача спростовуються нормами чинного законодавства та матеріалами справи.

Керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст.69,71,79,86,158-160 КАС України, господарський суд

постановив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства “Аміла” (44800, с. Радовичі Турійського району, код ЄДРПОУ 30958957) на користь Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Луцьк, вул. Писаревського,3А) та зарахувати в доход державного бюджету Турійського району (50070000, р/р 31211230600397, ід. код 21740505 банк УДК у Волинській області, МФО 803014, код платежу +;0319;101;;;дата сплати;; зміст) 4 582,14 грн. штрафної санкції.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Л. О. Черняк

Суддя Черняк Л.О.