№ 9628658, 22.10.2007, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22.10.2007 р. № 5/15

Окружний адміністративний суд міста Києвав у складі:

головуючого - судді Кочана В.М.,

секретаря судового засідання Стріхи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

Акціонерного банку "ІНГ Банк Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання нечинним частково податкового повідомлення - рішення № 0000544310/2 від 12.06.2007р. та податкового повідомлення - рішення № 0000544310 від 03.08.2007р.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерний банк "ІНГ Банк Україна" звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків з вимогами про визнання нечинним частково податкового повідомлення - рішення № 0000544310/2 від 12.06.2007р. та податкового повідомлення - рішення № 0000544310 від 03.08.2007р., на суму 888 738,87 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і пояснив, що 06.03.2007р. Акціонерний банк "ІНГ Банк Україна" отримав від Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків податкове повідомлення - рішення винесене на підставі акту № 248/43-10/21684818 від 22.02.2007р. про результати виїзної планової документальної перевірки банку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003р. по 30.09.2006р. У податковому повідомленні-рішенні відповідачем визначено суму податкового зобовязання позивача за платежем податок на прибуток банківських організацій за основним платежем та штрафні санкції за порушення банком п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.4.1 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6 та п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п.п. 12.2.1, 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивачем було оскаржено дане податкове повідомлення-рішення в установленому чинним законодавством порядку до Державної податкової адміністрації м. Києва та Державної податкової адміністрації України.

Позивач вважає, що суми податкового зобовязання за податком на прибуток підприємства є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, оскільки як Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»так і спеціальним банківським законодавством встановлено вимогу щодо створення банками страхового резерву, що підлягає віднесенню до складу валових витрат за гарантіями, акредитивами та іншими позабалансовими інструментами.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті заявленого адміністративного позову та заперечив проти позовних вимог, зважаючи на наступне.

Донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток банківських організацій відбулося в результаті встановленого перевіркою завищення банком суми валових витрат в частині формування страхового резерву в податковому обліку за наданими позивачем гарантіями та акредитивами, заборгованість за якими відсутня.

Порядок, механізм та умови віднесення банками сформованих страхових резервів до валових витрат (відображення сформованих страхових резервів в податковому обліку) передбачено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який є спеціальним законом з питань визначення податку на прибуток підприємств, формування валових витрат та валових доходів платників податків.

В податковому обліку формування платниками податків страхових резервів за рахунок валових витрат, на підставі п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за заборгованістю можливе лише за виконання обовязкових умов, визначених ст.. 12 цього закону, тобто за наявними грошовими заборгованостями по яких існує ризик неповернення боргу, які виникли в результаті здійснення ними основної діяльності, в межах активних банківських операцій, та які визнані нестандартними за методикою НБУ.

Тобто, формування страхових резервів по наданим гарантіям за рахунок валових витрат можливе за умови настання гарантійного випадку і виконання банком гарантом своїх зобовязань за гарантією, а саме після виникнення ризику неповернення боргу.

За період, що перевірявся, вимог по оплаті за гарантіями, наданими під контргарантії інших банків до позивача не надходило, не встановлено фактичного перерахування банком коштів на користь бенефіціарів, тобто фактична заборгованість по таких гарантіях перед позивачем відсутня.

Станом на момент формування страхових резервів за рахунок валових витрат боргу перед банком не існувало, а отже не існувало і ризику його неповернення. Також позивачем не дотримано порядку, що передбачений ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при формуванні страхового резерву з подальшим його віднесенням до складу валових витрат.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено виїзну планову документальну перевірку банку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003р. по 30.09.2006р.

На підставі акту перевірки № 248/43-10/21684818 від 22.02.2007р. про результати виїзної планової документальної перевірки банку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства було винесене податкове повідомленнярішення № 0000214310/0 від 06.03.2007р., яким визначено суму податкового зобовязання в розмірі 888 738,87 грн.

За результатами адміністративного оскарження Акціонерним банком "ІНГ Банк Україна" податкового повідомленнярішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення № 0000544310/3 від 03.08.2007р., яким відповідачу визначено податкове зобовязання в сумі 891708,06 грн.

В податковому обліку формування платниками податків страхових резервів за рахунок валових витрат, на підставі п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за заборгованістю можливе лише за виконання обовязкових умов, визначених ст. 12 цього закону, тобто за наявними грошовими заборгованостями по яких існує ризик неповернення боргу, які виникли в результаті здійснення ними основної діяльності, в межах активних банківських операцій, та які визнані нестандартними за методикою НБУ.

Судом встановлено, що за період, що перевірявся, вимог по оплаті за гарантіями, наданими під контргарантії інших банків, до позивача не надходило, не встановлено фактичного перерахування банком коштів на користь бенефіціарів, тобто фактична заборгованість по таких гарантіях перед позивачем була відсутня.

Таким чином, включення позивачем витрат на формування страхових резервів за гарантіями, наданими під контргарантії інших банків до складу валових витрат є безпідставним, оскільки станом на момент формування страхових резервів за рахунок валових витрат боргу перед банком не існувало, а отже не існувало і ризику його неповернення. Також позивачем не дотримано порядку, що передбачений ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при формуванні страхового резерву з подальшим його віднесенням до складу валових витрат.

Згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань , заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

На підставі ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Кочан В.М.