№ 9627404, 18.05.2010, Donetsk District Administrative Court

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2010 р. справа № 2а-8575/10/0570

Постановлена у нарадчій кімнаті.

час прийняття постанови: 11 год 00 хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Тарасенка І.М.

при секретаріКушек Н.А.

за участю:

представника позивача Авдан О.Л., діє за дов. від. 25.03.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул.. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Іллічівському районі міста Маріуполя Донецької області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Іллічівському районі міста Маріуполя Донецької області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу у розмірі 488,65 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про податок з доходів з фізичних осіб» (далі Закон № 889), було надано до ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя декларацію про доходи одержані у 2008 році в інших місцях не за місцем основної та неосновної роботи (отримання спадщини). У звязку з тим, що згідно з п.п. 4.2.14 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889 дохід у вигляді вартості успадкованого майна включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку, за результатами декларування загального доходу отриманого ОСОБА_2 у 2008 р., відповідно до ст. 7, ст. 13 Закону № 889, управлінням оподаткування фізичних осіб було проведено розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб за вищевказаний період, яка склала 488,65 грн., тому відповідач має сплатити податок з доходів фізичних осіб. Відповідно до абз. 2 п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобовязання платника податків за причинами, не повязаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму податкового зобовязання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Платіжне повідомленням про необхідність сплати нарахованої суми податку з доходів фізичних осіб одержано відповідачем 04.06.2009 року, але у встановлений законом термін сума податку до бюджету не сплачена. Відповідно до п. п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181 відповідачу поштою були направлені податкові вимоги № 1/87 від 07.07.2009 року та № 2/227 від 03.12.2009 року. Перша та друга податкові вимоги отримані відповідачем не були, у звязку з чим податкові вимоги розміщено на дошці податкових оголошень 03.11.2009 року. Оскільки відповідач суму податкового зобовязання до теперішнього часу не сплатив, позивач просить стягнути її з відповідача на користь держави.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив. Заяви про розгляд справи у його відсутність не надав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, позивач Державна податкова інспекція у Іллічівському районі міста Маріуполя Донецької області є субєктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані їй Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є фізичною особою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, має ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Станом на 16.03.2010 р. у відповідача існує заборгованість перед бюджетом по податку з фізичних осіб на загальну суму 488,65 грн.

Відповідач у 2009 році подав до ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року або за інший період звітного року (а.с. 5-6), у якій вказав суму нарахованих доходів, одержаних у якості спадщини, у розмірі 9773, 00 грн. Управлінням оподаткування фізичних осіб було проведено розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб за вищезазначений період, яка склала 488,65 грн. (а.с.9).

Відповідно до п.п. 4.2.14 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід у вигляді вартості успадкованого майна включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. відповідачу було надіслано податкове повідомлення № 0001561741/0 від 30.04.2009 р., яке було отримано відповідачем особисто 04.06.2009 р. (а.с. 10).

Відповідно п.п. «в» п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Відповідно п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платником податку є, серед інших, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Відповідно п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від обєкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Відповідно до пп.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно п.п. 4.2.13 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Облік фінансових результатів від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами у вигляді інвестиційного прибутку ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат (п.п. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону) у порядку, наведеному у п.п. 9.6.2 9.6.8 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно п.п. 9.6.2 п. 9.6. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу.

Відповідно п.п. 4.3.18 п. 4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Відповідно до підпункту «в» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платники податку зобов'язані: подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим; на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку.

Як встановлено у судовому засіданні відповідачем податкові повідомлення-рішення оскаржені в судовому або адміністративному порядку не були, а тому сума у розмірі 488,65 грн. визнається сумою податкового боргу платника податків.

Позивачем були здійснені заходи, передбачені ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме відповідачу направлялись дві податкові вимоги, перша - № 1/87 від 07.07.2009 р., друга 2/227 від 03.12.2009 року. Перша податкова вимога не була отримана відповідачем, про що ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя було складено Акт № 87 про неможливість вручення першої податкової вимоги (а.с.11-12). Другу податкову вимогу відповідач отримав особисто, про що свідчить копія поштового повідомлення (а.с. 13). Однак вжиті заходи до сплати податкового боргу не призвели.

З зазначеного виходить, що несплата відповідачем суми податкової заборгованості на користь держави, порушує встановлені законодавством обовязки платника податків та перешкоджає позивачу виконувати повноваження щодо нарахування платнику податків суми податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що позовні вимоги заявлені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і підстав для відмови в задоволені позову немає.

Таким чином, оскільки відповідач не сплатив узгоджені суми податкового боргу, суд задовольняє позовні вимоги повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державної податкової інспекції у Іллічівському районі міста Маріуполя Донецької області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1, інн НОМЕР_1) заборгованість перед бюджетом по податку з доходів фізичних осіб у сумі 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 65 коп. у дохід місцевого бюджету м. Маріуполя (р/р 33214846700053, код платежу 11011400, одержувач ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686694).

Постанова прийнята і підписана у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 18 травня 2010 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складений 21 травня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає чинності після закінчення цього строку.

Постанова виготовлена в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Тарасенко І.М.