Court ruling № 96258331, 13.04.2021, Frankivskyi District Court of Lviv City

465/2494/21

2/465/2472/21

У Х В А Л А

13.04.2021 року м. Львів

Суддя Франківського районного суду м.Львова Гладишева Х.В., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Регіонального сервісного центру МВС у Житомирській області, ОСОБА_3 та Регіонального сервісного центру МВС у Рівненській області про визнання права власності на автомобіль та скасування реєстрації транспортного засобу,-

встановив:

08.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся у Франківський районний суд м.Львова з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на автомобіль «ЗАЗ-Сенс», сірого кольору, 2013 р/в, номер кузова – НОМЕР_1 скасувати реєстрацію транспортного засобу на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.07.2016 року у підрозділі 1844 Регіонального сервісного центру МВС у Житомирській області та скасувати реєстрацію транспортного засобу на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.07.2016 року у підрозділі 5641 Регіонального сервісного центру МВС у Рівненській області.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов таких висновків.

За статтею 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.

Згідно ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача (ч.15 ст.28 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначається, що підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

З сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства можна зробити висновок, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і розгляд цивільної справи тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься вирішення даного спору.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина 1 ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Як вбачається із позовної заяви, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 – Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області, а відповідач – ОСОБА_3 – АДРЕСА_2 , на яку поширюється юрисдикція Рівненського міського суду Рівневської області.

Згідно з п.1 р.1 наказу МВС України від 29.12.2015 року № 1646 «Про затвердження Положення про територіальний сервісний центр МВС», територіальний сервісний центр МВС (далі ТСЦ МВС) є структурним підрозділом територіального органу МВС регіонального сервісного центру МВС (далі РСЦ МВС).

Згідно з положеннями ст.ст. 46, 47 ЦПК України цивільну процесуальну правоздатність та цивільну процесуальну дієздатність мають юридичні особи.

З огляду на те, що Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Житомирській області та Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненській області є філіями, а тому не можуть брати участь у справі, так як їм, не маючи статусу юридичної особи, не властива цивільна процесуальна дієздатність.

Згідно частини 8 статті 30 ЦПК України, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Як встановлено судом, позивач просить визнати право власності на автомобіль та скасувати реєстрацію транспортного засобу. Від так, скасування реєстрацій на спірний автомобіль є похідними вимогами від основної – визнання права власності на автомобіль, за наведених обставин і виходячи з приписів ч.8 ст.30 ЦПК України, приходжу до переконання, що даний позов повинен пред`являтися в суд за правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що остання реєстрація вчинена 23.07.2016 року за відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на наведене, враховуючи положення ч.8 ст.30 ЦПК України, оскільки, двоє відповідачів є філіями, а тому не можуть брати участь у справі, так як не мають статусу юридичної особи, а останній власник, за яким здійснено реєстрацію транспортного засобу – ОСОБА_2 зареєстрований за адресою, яка не належить до територіальної підсудності Франківського районного суду м.Львова, справу слід передати за належною підсудністю до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.

Підстав для розгляду справи Франківським районним судом м.Львова згідно вимог ст. ст.27, 28, 30 ЦПК України не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно положень ст.32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 149, 151, 153 ЦПК України, -

постановив:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Регіонального сервісного центру МВС у Житомирській області, ОСОБА_3 та Регіонального сервісного центру МВС у Рівненській області про визнання права власності на автомобіль та скасування реєстрації транспортного засобу, направити за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області (11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Івана Франка, 31).

Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її складення або у порядку та строки, передбачені ст.354, 355 ЦПК України.

Суддя Гладишева Х.В.