Decision № 96246713, 13.04.2021, Sumy District Administrative Court

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року Справа № 480/8182/20

Сумський окружний адміністративний суд: у складі головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8182/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" до Управління Держпраці в Сумській області про визнання протиправним та скасування припису,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" (далі - позивач, ТОВ "НВО "Червоний металіст") звернулося до суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Сумській області (далі - відповідач, Управління Держпраці), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис від 23.09.2020 №СМ17558/2032/АВ/П.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наведені в оскаржуваному приписі факти порушень чинного законодавства є необґрунтованими, не відповідають дійсності і спростовуються наявними документальними матеріалами, які були досліджені представником відповідача в ході інспекційного відвідування. Позивач вважає спірний припис протиправним через спростування наведених в ньому фактів порушення норм Кодексу законів про працю України наявністю не трудового договору, а трудової угоди цивільно-правового характеру від 13.07.2020 №46 про надання послуг. Порядок та умови укладання трудової угоди цивільно-правового характеру були повністю дотримані, про що свідчить зміст угоди, договірні відносини за угодою припинені з 31.08.2020 згідно умов цієї угоди, відповідні розрахунки проведені, відрахування та платежі здійснені; застосування праці неповнолітніх на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці на товаристві не здійснювалось і не здійснюється. Необхідні докази, що спростовують протилежне, у відповідача відсутні. В зв`язку з цим, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 17.12.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/8182/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Управління Держпраці в Сумській області з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву (а.с.18-18-23) зазначило, що позивач в своїй позовній заяві фактично визнав наявність між ним та ОСОБА_1 саме трудових відносин. Пояснюючи правову природу відносин із вказаною особою, позивач говорить про укладення з нею "трудової угоди цивільно-правового характеру". Чинне законодавство не передбачає договорів такого виду. Трудова угода і угода цивільно-правового характеру вкрай відмінні за своєю юридичною природою. Зміст договору, укладеного між позивачем і ОСОБА_1 , а також інші суттєві обставини, прямо вказують на наявність, в даному випадку, саме трудових відносин.

ОСОБА_1 виконував для позивача не індивідуально визначену роботу, а виконував саме ту роботу, яка відповідає господарській діяльності позивача, тобто виконував певну трудову функцію в діяльності позивача як суб`єкта господарювання, тобто його праця не була самостійною, а отже мають місце саме трудові відносини, а не цивільно-правові.

Крім того, відповідач вказує, що фізичні особи, які не є найманими працівниками позивача, не можуть бути допущені до виконання робіт підвищеної небезпеки - зварювальних робіт, за умови виконання їх на власний ризик, без проведення медичного огляду, спеціального навчання з питань охорони праці та перевірки знань, інструктажів з охорони праці, забезпечення засобами індивідуального захисту, тощо.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, ухвалою суду від 22.02.2021, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, у зв`язку з чим на 04.03.2021 об 11 год. 00 хв. призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 04.03.2021 задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи на 24.03.2021 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 24.03.2021, у зв`язку з неявкою представника позивача, відкладено розгляд справи на 13.04.2021 о 10 год. 00 хв.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не прибув, причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Частиною 9 цієї статті встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На виконання вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 1 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Таким чином, враховуючи наведені обставини, фіксування судового засідання по справі не здійснювалось, справа розглянута в письмовому провадженні.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Управлінням Держпраці в Сумській області на підставі наказу №919 від 08.09.2020 "Про проведення інспекційного відвідування" (а.с.24), направлення №413/СМ17558 від 09.09.2020 (а.с.25) проведено інспекційне відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, в тому числі з неповнолітніми.

За результатами інспекційного відвідування було складено акт від 23.09.2020 №СМ17558/2032/AB (а.с.26-28), в якому серед іншого зазначено, що у ході інспекційного відвідування встановлено, що підприємством в особі директора Спицького О.П. фактично допущено до роботи ОСОБА_1 без оформлення трудового договору, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України, згідно з якою, працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керівником ТОВ "НВО "Червоний металіст" подано заперечення від 29.09.2020 щодо інспекційного відвідування, в яких серед іншого зазначено, що трудовий договір з відповідний працівником не укладався, оскільки мало місце укладання з даною особою трудової угоди цивільно-правового характеру; порядок та умови укладання трудової угоди цивільно-правового характеру з неповнолітнім були повністю дотримані (договірні відносини припинені з 31.08.2020 згідно умов трудової угоди) (а.с.35).

За результатами проведеної перевірки на підставі висновків акта відповідачем було винесено припис від 23.09.2020 № СМ17558/2032/АВ/П про усунення виявлених порушень (а.с.2).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон №877-V).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (далі - Порядок № 823) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 16 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Так, за підсумками проведення перевірки ТОВ "НВО "Червоний металіст" відповідачем було складено акт від 23.09.2020 (а.с.26-28), в якому, серед іншого, зафіксовано, що позивачем фактично допущено до роботи ОСОБА_1 без оформлення трудового договору, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Та обставина, що ТОВ "НВО "Червоний металіст" було фактично допущено ОСОБА_1 до роботи, позивачем у позові не заперечується. Водночас, позивач вказує на незаконність оскаржуваного припису відповідача через спростування наведених в ньому фактів порушення статі 24 КЗпП України наявністю не трудового договору, а трудової угоди цивільно-правового характеру від 13.07.20 №46 про надання послуг.

Суд не може погодитись з указаними доводами позивача з огляду на те, що за визначенням ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 1 статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Водночас, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, за яким одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу, визначений ЦК України, як договір підряду. Такий договір може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦК України).

Суд зазначає, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діляьності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "НВО "Червоний металіст" (замовником) та ОСОБА_1 (виконавцем) укладено угоду про надання послуг № 46 від 13.07.2020, предметом якої є виконання робіт, а саме: зварювальні роботи на металоконструкціях (а.с.11).

Відповідно до п. 2-4 розділу "Предмет угоди" вказаного договору виконавець зобов`язується виконати обумовлену цією угодою роботу з відмінною якістю виконання, в належний термін, з дотриманням норм охорони праці, санітарії та техніки безпеки, а замовник (позивач) зобов`язується забезпечити виконавця всім необхідним для виконання роботи по наданню послуг, передбаченої цією угодою; створити нормальні умови для виконання встановленого в угоді обсягу робіт; своєчасно прийняти та оплатити роботу.

Проте, суд наголошує, що в угоді про надання послуг № 46 від 13.07.2020 не зазначено, який саме результат роботи виконавець повинен передати, а замовник прийняти, не вказана одиниця виміру виконання робіт та ціна за одиницю, тобто конкретний обсяг роботи не визначено.

Як вже зазначалося, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, а метою цивільно-правового договору є отримання певного матеріального результату.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10.10.2019 по справі № 1840/2505/18.

Аналіз змісту договору вказує на те, що предметом вказаного договору є саме процес праці, а не її кінцевий результат. При цьому, праця за цим договором не є юридично самостійною, здійснюється у межах діяльності товариства з систематичним виконанням трудових функцій, зважаючи на те, що основним видом діяльності позивача є виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва.

Тому, угода про надання послуг від 13.07.2020 не була спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а була пов`язана із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

Крім того, за умовами, зазначеними в договорі, позивач зобов`язаний забезпечити виконавця всім необхідним для виконання роботи, а обсяг обов`язків ОСОБА_1 , з яким позивач уклав цивільно-правовий договір про надання послуг, відповідають обов`язкам працівника за конкретною посадою, що також підтверджує характер трудових відносин, а не цивільно-правових, в яких виконавець самостійно організовує виконання роботи, в тому числі використовує власні засоби та матеріали.

Суд також зазначає, що відповідно до пункту 1.4 НПАОП 0.00-4.12-05 "Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці", затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.2005 № 15 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511, робота підвищеної небезпеки - робота в умовах впливу шкідливих та небезпечних виробничих чинників або така, де є потреба у професійному доборі, чи пов`язана з обслуговуванням, управлінням, застосуванням технічних засобів праці або технологічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров`ю, майну, довкіллю.

Відповідно п. 1 Переліку робіт підвищеної небезпеки, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.2005 № 15 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 232/10512, до робіт підвищеної небезпеки відносяться електрозварювальні роботи, газополум`яні, наплавочні і паяльні роботи.

Отже, зварювальні роботи є роботами підвищеної небезпеки, тобто роботами в умовах впливу шкідливих та небезпечних виробничих чинників чи пов`язана з обслуговуванням, управлінням, застосуванням технічних засобів праці або технологічних процесів, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров`ю, майну, довкіллю.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл).

Набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1107 затверджено Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - Порядок №1107).

Згідно з п. 21 Порядку №1107 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 6, експлуатація (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 7, здійснюються роботодавцем, виробником або постачальником на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці. Декларація за формою згідно з додатком 8 подається роботодавцем, виробником або постачальником не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Територіальний орган Держпраці здійснює реєстрацію декларацій на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня їх отримання.

Відповідно до п. 15 Додатку 6 до Порядку №1107 зварювальні роботи є видом робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Так, позивач подав до Управління Держпраці у Сумській області декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці на виконання робіт підвищеної небезпеки - зварювальні роботи, із зазначенням про наявність структурного підрозділу - зварювальна дільниця, яка зареєстрована в Управлінні Держпраці 23.11.2018 за № 474.18.59 (а.с.34).

Оскільки позивач (роботодавець) подає декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства, то роботи підвищеної небезпеки, визначені вказаною декларацією, можуть виконуватись виключно працівниками роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами, за умови відсутності у них дозволів на виконання таких робіт.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2019 по справі № 480/4515/18

При цьому, доказів наявності відповідних дозволів на проведення таких робіт ОСОБА_1 до суду не надано.

Отже, суд зазначає, що до зварювальних робіт на металоконструкціях, позивачем у даному випадку, могли бути допущені виключно наймані працівники ТОВ "НВО "Червоний металіст", а не особи, з якими останнім укладено цивільно-правові договори щодо надання таких послуг.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в даному випадку правовідносини між позивачем та ОСОБА_1 носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником. При цьому, дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджають реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці.

Водночас, оформлення таких трудових відносин шляхом підписання трудового договору, видання відповідного наказу чи розпорядження роботодавця чи уповноваженого ним органу, позивачем проведено не було, з огляду на що суд вважає обґрунтованим висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис від 23.09.2020 №СМ17558/2032/АВ/П відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" до Управління Держпраці в Сумській області про визнання протиправним та скасування припису - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик