Court ruling № 9620150, 08.04.2010, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2010 р.                               м. Київ                                        К-20399/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Тернопільської області від 26 березня 2007р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2007р.

у справі №14/7-280(7/186-2604)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нечипорук транспорт сервіс» (надалі –ТОВ «Нечипорук транспорт сервіс»)

до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі –Тернопільська ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом у якому, зурахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 08.08.2005р. №0000442306/053930.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки не є правомірними, що, зокрема, підтверджується новою редакцією п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 Заокну України «Про податок на додану вартість». Відповідно до змін вказаних операції з поставки послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також поставки міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту (місця) їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, між пунктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України оподатковуються за нульовою ставкою.

Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.

Останнім рішення суду першої інстанції, постановою господарського суду Тернопільської області від 26 березня 2007р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2007р., позовні вимоги було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 08.08.2005р. №0000442306/053930, судовий збір в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Задовольняючи позов суд першої інстанції мотивував рішення тим, що норма п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 Заокну України «Про податок на додану вартість»допускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків, що в свою чергу, є підставою для застосування п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», стосовно конфлікту інтересів.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови господарського суду Тернопільської області від 26 березня 2007р. та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2007р. та прийняття нового рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що контролюючим органом було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість (далі –ПДВ) за період з 01.04.2005р. по 30.04.2005р., про що складено акт від 04.08.2005р. №23-623/1416/32386922.

Висновком акта перевірки зазначено, що у відповідності до п.3.1 ст.3, п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», по ТОВ «Нечипорук транспорт сервіс» підлягає зменшенню задекларована сума до відшкодування за квітень 2005р. в сумі 18310,00грн..

На підставі вказаних висновків прийнято повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 08.08.2005р. №0000442306/053930 яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ на 18310,00грн..

Справа повторно переглядається судом касаційної інстанції. Під час перегляду справи Вищим адміністративним судом 20.12.2006р. касаційну скаргу відповідача було задоволено частково та направлено справу на новий розгляд в суд першої інстанції. При цьому, судова колегія касаційної інстанції вказала, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі суперечливі, а обставини у справі досліджені не повно, що позбавляє можливості суд касаційної інстанції, з огляду на межі перегляду, перевірити правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

За правилами ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України вказівки, що містяться у рішенні касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Переглядаючи справу суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст.159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, з протоколу судового засідання від 18.09.2007р. вбачається, що в ході судового розгляду суд дослідив лише постанову суду першої інстанції від 26.03.2007р. та апеляційну скаргу (а.с.48). Проте, під час прийняття рішення суд має вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази їх підтвердження. При цьому, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Між тим, статтею 220 КАС України визначені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, де, зокрема, передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Отже, з огляду на немотивованість рішення суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції не може перевірити правильність наданої правової оцінки обставинам у справі.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції на підставі ч.ч.2,4 ст.227 КАС України дійшов висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, докази якими сторони доводять свої вимоги та заперечення, дати їм належну юридичну оцінку, з'ясувати, які є докази на підтвердження встановлених обставин. Крім того, якщо суд дійде висновку, що наявних у справі доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи і, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції –задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2007р. –скасувати та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.