Court ruling № 96138549, 09.04.2021, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 квітня 2021 р. № 400/2253/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельник О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 про:визнання незаконним та скасування наказу № 584-УБД від 23.03.21 р.,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 584-УБД від 23.03.2021 року.

08 квітня 2021 року позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії наказу № 584-УБД від 23.03.2021 року Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області;

- заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області здійснювати будь-які дії відносно земельної ділянки щодо якої наказом № 1000-УБД від 31.12.2020 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах поворотних точок з координатами: 1) Х- 5158229,257; Y- 4198891,040; 2)Х - 5158068,512; Y- 4198901,111; 3) Х- 5157907,741; Y- 4198911,183; 4)Х- 5157925,410; Y- 4198842,960; 5)Х- 5157947,090; Y- 4198841,697; 6) X- 5158072,270; Y- 4198835,532; 7) X- 5158197,410; Y- 4198829,370; 8) X- 5158232,620; Y- 4198891,970, зокрема але не виключно, дії спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення та складу угідь, зміну конфігурації та меж, поділ чи об`єднання, передання у власність чи надання в оренду, у тому числі продаж на земельних торгах (аукціоні), земельної ділянки або її частини;

- заборони органам державної влади та органам місцевого самоврядування, в тому числі Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), здійснювати будь-які дії відносно земельної ділянки щодо якої наказом № 1000-УБД від 31.12.2020 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах поворотних точок з координатами: 1) Х- 5158229,257; Y- 4198891,040; 2)Х - 5158068,512; Y- 4198901,111; 3) Х- 5157907,741; Y- 4198911,183; 4)Х- 5157925,410; Y- 4198842,960; 5)Х- 5157947,090; Y- 4198841,697; 6) X- 5158072,270; Y- 4198835,532; 7) X- 5158197,410; Y- 4198829,370; 8) X- 5158232,620; Y- 4198891,970, зокрема але не виключно, дії спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення та складу угідь, зміну конфігурації та меж, поділ чи об`єднання, передання у власність чи надання у оренду, у тому числі продаж на земельних торгах (аукціоні), земельної ділянки або її частини.

В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що наслідком прийняття оскаржуваного наказу є неможливість завершення розроблення проекту землеустрою та, як наслідок, неможливість звернення до компетентного органу із заявою про затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність. Крім того, у зв`язку з втратою чинності наказом № 1000-УБД від 31.12.2020 року, будь-яка фізична особа має можливість звернутись до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на ту саму земельну ділянку, що й позивач. З метою недопущення унеможливлення виконання рішення суду, а також унеможливлення поновлення порушених прав позивача, на його думку є доцільним зупинити дію індивідуального акту - наказу № 584-УБД від 23.03.2021 року.

Станом на дату звернення до суду з позовом, розробка проекту землеустрою не завершена, земельній ділянці кадастровий номер не присвоєно. Таким чином, ідентифікувати земельну ділянку, щодо якої позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, можливо за графічними матеріалами та координатами поворотних точок відповідно до експлікації земельних угідь.

Крім того, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області перебуває в стані припинення. Таким чином, протягом часу розгляду справи в суді відповідач може бути припиненим як юридична особа, а повноваження визначені ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України будуть надані іншому органу державної влади або органу місцевого самоврядування. У разі відсутності заборони іншим особам здійснювати будь-які дії, зокрема але не виключно, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення та складу угідь, зміну конфігурації та меж, поділ чи об`єднання, передання у власність чи надання в оренду, у тому числі продаж на земельних торгах (аукціоні), земельної ділянки (або її частини), щодо якої був наданий дозвіл позивачеві, унеможливить виконання рішення суду, а також унеможливить поновлення порушених прав позивача.

Дослідивши доводи, викладені в заяві про забезпечення позову та матеріали, додані до неї, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).

Одночасно з цим, у відповідності до ч. 1 ст. 161 Земельного кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, органів місцевого самоврядування вступає в силу з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.

Судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Разом з тим, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Крім того, сам спосіб забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного рішення не може бути застосованим у даному випадку, оскільки з підстав, зазначених позивачем, зокрема щодо протиправності спірного рішення, суд з цих підстав щодо такого виду забезпечення позову вирішує позовні вимоги по суті, що не відповідає меті та завданням інституту заходів забезпечення позову.

Суд також звертає увагу сторін на те, що відповідно до практики Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.02.2019 року у справі 813/1631/14, в якій зазначено, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки одній особі – не є підставою для відмови в його наданні іншій особі.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.11.2018 року у справі №826/5735/16, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Проте отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом, про що Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 23.01.2019 року у справі № 308/10112/16-а.

З урахуванням наведеного, будь-які докази існування відповідних майнових прав на обрану земельну ділянку, так само, як і легітимних очікувань на виникнення таких прав на підставі рішення суду у цій справі, як у позивача так і в будь-якої іншої особи, якій, як стверджує позивач, відповідачем може бути надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, – наразі відсутні.

Вищезазначене свідчить про те, що і доводи позивача про ймовірність порушення його права через існування можливості у відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі є безпідставними, а посилання, на яких ґрунтуються такі доводи, – за можливості одночасного надання дозволу на розробку проекту землеустрою кільком особам одночасно, які є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, – також не може бути прийняте судом до уваги як підстава для забезпечення позову, оскільки жодним чином не впливає на можливість виконання рішення суду у даній справі та не свідчить про необхідність вжиття додаткових способів захисту прав та інтересів позивача у разі прийняття судом рішення у даній справі на її користь.

Таким чином, бажаний позивачем спосіб забезпечення позову в даному випадку не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Доводи, викладені у заяві про забезпечення позову, мають лише характер особистих припущень, при цьому будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення чи реальні наміри відповідача вчинити дії щодо розпорядження земельною ділянкою, на яку претендує заявник, позивачем не надано, а судом, на підставі наявних матеріалів станом на час вирішення питання про забезпечення позову – не встановлено.

З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник