№ 9609813, 22.04.2010, Mykolaiv District Administrative Court

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

22.04.2010 Справа № 2а-444/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В. при секретарі судового засідання Ланько О. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Баштанському районі,

вул. М. Аркаса, 2, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100 доДобренського сільського споживчого товариства, вул. Центральна, 4, с. Добре, Баштанський район, Миколаївська область, 56156

простягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10000 грн., за участю представників:

позивача: Недолугова О.Г.

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Баштанському районі Миколаївської області (надалі позивач) звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з Добренського сільського споживчого товариства (надалі відповідач) на користь Державного бюджету України заборгованості по штрафній санкції в сумі 10000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання представника не направив, заперечень проти позову не подав. Ухвала суду від 02.02.2010 про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками, а також повістка про виклик, які були направлені за місцезнаходженням відповідача, повернулись до суду без вручення адресату (ар. с. 16-25, 33-35). Відповідач відповідно до статей 19, 22 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»змін до відомостей про юридичну особу не вніс, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій від 10.03.2010 (ар. с. 26-27). Приписи Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають зясування судом або стороною по справі фактичного місцезнаходження іншої сторони та здійснення її розшуку.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до наступних висновків.

06.11.2009 позивачем був оформлений акт № 1217/23-32093578 «про результати позапланової виїзної перевірки Добренського сільського споживчого товариства, код за ЄДРПОУ 32093578, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2009»(ар. с. 9-10). Як вказано в акті, перевіркою було встановлено порушення відповідачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а саме не оприбуткування готівки в сумі 2000 грн., в тому числі в січні 2008 року 700 грн., в лютому 2008 року 1000 грн., в травні 2008 року 300 грн.

За результатами перевірки позивач, на підставі пункту 11 статті 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»та абзацу 2 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», застосував до відповідача штрафну санкцію в сумі 10000 грн. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2009 № 0000382301 було вручено голові ліквідаційної комісії відповідача 20.11.2009 (ар. с. 11).

Як вказує позивач, відповідно до пункту 1.6 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активи відповідача можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. У судовому засіданні представник позивача заявив, що 10000 грн. є податковим боргом відповідача.

На думку суду, позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Суд визнає безпідставним твердження позивача про те, що сума 10000 грн. є податковим боргом. Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг (недоїмка) податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання. Штрафною санкцією (штрафом), у відповідності з пунктом 1.5 статті 1 вказаного Закону, є плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звязку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Виходячи з цього, штрафна санкція, що передбачена Указом Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», не є штрафом у розумінні Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно, заборгованість за штрафом за порушення норм з регулювання обігу готівки не є податковим боргом.

Адміністративний суд у справах за зверненнями субєктів владних повноважень повинен перевіряти, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб у разі задоволення адміністративного позову субєкта владних повноважень. Критерії, визначені частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд використовує для перевірки рішень субєктів владних повноважень, на підставі якого відбулось звернення до суду.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення субєкта владних повноважень має бути прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

В даному випадку, як вказано в акті перевірки, відповідач вчинив порушення у січні, лютому і травні 2008 року, а адміністративно-господарська санкція була застосована позивачем у листопаді 2009 року, тобто після закінчення одного року з дня вчинення.

Керуючись статтями 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано заяви про апеляційне оскарження постанови. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанову складено в повному обсязі 23 квітня 2010 року.