№ 9607751, 12.05.2010, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2010 р. м. ВінницяСправа № 2-а-381/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні

за участю представників сторін:

прокуратури: не з'явився

позивача : Марусич-Чекан Лілі Володимирівни

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: прокурора Немирівського району Вінницької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області

до: Приватного підприємця ОСОБА_2

про: стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку

ВСТАНОВИВ :

08 лютого 2010 року прокурор Немирівського району Вінницької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області (ДПІ у Немирівському районі) звернувся в суд з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 (ПП ОСОБА_2.) про стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку в розмірі 1080 грн.

Зазначав, що відповідно до заяви відповідача від 15 грудня 2008 року та на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» він переведений на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на 2009 рік.

Посилаючись на те, що з червня 2009 року ПП ОСОБА_2, у порушення встановлених чинним законодавством строків єдиний податок не сплачував, а відтак, станом на 01 лютого 2010 року має заборгованість перед бюджетом в розмірі 1080 грн, а також те, що для належного виконання обовязків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - просили стягнути заборгованість зі сплати єдиного податку в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

Відповідач в судові засідання, призначені на 15 березня 2010 року, 12 травня 2010 року не зявився, повноважного представника не направив, хоча про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про що свідчить реєстр вихідної кореспонденції Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року (а.с. 15) та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 29 квітня 2010 року (а.с. 26).

Як вбачається з позначення на поштовому відділенні, рекомендоване повідомлення повернулося до суду по тій причині, що адресат по повідомленню не зявився. При цьому слід зазначити, що відправлення здійснювалося за адресою, зазначеною ДПІ у Немирівському районі в позовній заяві та свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи підприємця.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року №755-IV, відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з частиною першою статті 45 цього Закону, зміни до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, а саме, зміни щодо імені фізичної особи, місця її проживання, ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків набирають чинності з дня їх державної реєстрації.

З доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що будь-яких відомостей відносно зміни місця свого проживання ПП ОСОБА_2 ні державному реєстратору, ні Державній податковій інспекції не надав.

Крім того, безпосередньо незявлення відповідача по повідомленню фактично свідчить про небажання його отримувати судову повістку.

За таких обставин, суд вважає, що вжив всіх заходів, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України для повідомлення належним чином ПП ОСОБА_2 про час, дату і місце розгляду справи для його участі чи участі повноважного представника та надав можливість для реалізації права на судовий захист, але підприємець ним не скористався.

Більше того, письмових заперечень на позовну заяву, відповідно до ухвали суду від 09 лютого 2010 року, інших доказів по справі, будь-яких заяв чи клопотань відповідач не надсилав, що свідчить про відсутність у нього інтересу до розгляду справи. Кореспонденція до суду не поверталася.

Також, в судові засідання не зявлявся представник прокурора по невідомій суду причині, хоча прокуратура Немирівського району та прокуратура Вінницької області завчасно та належним чином повідомлялися про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчать реєстр вихідної кореспонденції Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року (а.с. 15) та розписка про вручення судової повістки (а.с. 24).

Враховуючи, що судом вжито всіх заходів для повідомлення прокуратуру належним чином про час і місце розгляду справи для їх участі, а також керуючись принципами Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), щодо правового статусу субєкта владних повноважень, який завжди має можливість направити свого представника, судом визнано неявку представника прокурора такою, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка уповноваженого представника відповідача без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у звязку з чим судом ухвалено розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача завідувач юридичним сектором ДПІ у Немирівському районі Л.В.Марусич-Чекан (довіреність на а.с. 27) вимоги підтримала повністю й просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані у справу докази.

Суд, заслухав пояснення представника, повно, всебічно, об'єктивно дослідив надані у справу докази та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що як фізична особа-підприємець ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, зареєстрований Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області 16 січня 2004 року, про що зроблено запис за №21600170000000516 (а.с. 5).

Як платник податків відповідач зареєстрований в ДПІ у Немирівському районі з 21 січня 2004 року (а.с. 6).

Згідно поданою ним до податкової інспекції заяви від 15 грудня 2008 року перейшов на спрощену систему оподаткування за видом діяльності роздрібна торгівля (а.с. 7).

За вказаний вид діяльності відповідно до рішення 18 сесії 5 скликання Немирівської міської ради Вінницької області від 19 листопада 2008 року встановлено вартість сплати єдиного податку в розмірі 150 грн (а.с. 29-31).

Таким чином, із свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01 січня 2009 року НОМЕР_2, ПП ОСОБА_2 розпочав у 2009 році діяльність на спрощеній системі оподаткування за ставкою єдиного податку 180 грн (а.с. 8).

Проте, як вбачається із розрахунку суми заборгованості з червня місяця попереднього року податок підприємець не сплачував (а.с. 9). За таких обставин, податкова інспекція звернулася про стягнення податкового боргу в судовому порядку.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до статті 11 Закону України від 19 жовтня 2000 №2063-ІІІ «Про державну підтримку малого підприємництва» застосування субєктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

Такий порядок, зокрема, визначає Указ Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» (Указ), наказ Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року №599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі», зареєстрований Міністерством юстиції України 02 листопада 1999 року №725/4045.

Так, згідно із статтею 1 Указу ця система запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Тобто, для субєктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідають зазначеним вимогам, оподаткування здійснюється зі сплатою єдиного податку, ставка якого встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 грн та більше 200 грн на місяць (ч. 2 ст. 2 Указу).

Сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобовязань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сімї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, а доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах (ч. 8 ст. 2 Указу).

Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України (ч. 6 ст. 2 Указу).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрований субєктом підприємницької діяльності і для здійснення роздрібної торгівлі на 2009 рік виявив бажання перейти на спрощену систему оподаткування, а відтак повинен сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості, єдиний податок за червень - листопад місяці 2009 року ПП ОСОБА_2 не сплачував, тому виникла заборгованість по недоїмці в розмірі 1080 грн (а.с. 9).

Податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання відповідно до пункту 1.3 частини першої статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон №2181) визначається як податковий борг.

Отримання свідоцтва про сплату єдиного податку передбачає узгодженість ставки податку, адже вона визначається стало на весь термін дії свідоцтва.

Відповідно до пункту 6 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку після закінчення терміну дії Свідоцтва воно підлягає поверненню разом з усіма Довідками в 5-денний термін до органу державної податкової служби, який їх видав.

У разі припинення діяльності (зняття з державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності) платник єдиного податку зобов'язаний подати в 5-денний термін до органу державної податкової служби письмову заяву про це, здати Свідоцтво та всі Довідки.

У судовому засіданні представник ДПІ у Немирівському районі зазначив, що ПП ОСОБА_2 із заявою про перехід на іншу систему оподаткування не звертався, в кінці року свідоцтво про сплату єдиного податку не повернув.

Пунктом 5 Указу визначено, що субєкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ, платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Стаття 67 Конституції України, норми Закону України «Про систему оподаткування» передбачають обовязок платників податків в повній мірі та у встановлений строк сплачувати податки та збори до Державного бюджету України, а також місцевих бюджетів.

Оскільки, в добровільному порядку податкову заборгованість ПП ОСОБА_2 не сплачує, що тягне за собою ненадходження коштів до бюджету та суттєво порушує інтереси держави, то чинне законодавство уповноважує ДПІ у Немирівському районі звернутися до суду.

Зокрема, пункт 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Тобто, тут концентрована чітко визначена законом правова підстава можливості звернення з позовом, що відповідає частині четвертій статті 50 КАС України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

В таких адміністративних справах за зверненням субєкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, визначених законом, адміністративний суд надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи. При цьому, щоб не допустити зловживань субєкта владних повноважень та можливих порушень прав, свобод чи інтересів, Конституцією та законами України встановлено судовий контроль за вжиттям таких заходів. Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, перевіряє, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси осіб у разі задоволення адміністративного позову субєкта владних повноважень.

Отже, примусове стягнення податкової заборгованості це передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181 активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності), що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Згідно статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 60 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Таким чином, враховуючи те, що вимоги прокуратури та ДПІ у Немирівському районі є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, оскільки заявлена сума до стягнення стосується ставки єдиного податку, узгодженої на весь рік, що підтверджується отриманим відповідачем свідоцтвом, на час вирішення справи докази про сплату відповідачем заборгованості по цьому податку відсутні, а також те, що ДПІ у Немирівському районі має право звернутися до суду про стягнення боргу, а суд наділений повноваженнями на таке стягнення, суд вважає за доцільне позов задовольнити.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) в дохід місцевого бюджету м. Немирів Вінницької області (№34211379700383 в УДК у Немирівському районі, МФО 802015, код одержувача 34701214) заборгованість по єдиному податку в розмірі 1080 грн (одна тисяча вісімдесят гривень).

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 13.05.10

СуддяЧудак Олеся Миколаївна

12.05.2010